У всьому інформаційному галасі, який зчинився з приводу можливої каральної операції США проти збройних сил сирійського режиму, у нас залишили практично без уваги інших учасників конфлікту — ісламістів.
Останнім часом усе більше членів світового ісламістського співтовариства (багато з них прямо чи опосередковано беруть участь у сирійському конфлікті) активно обговорюють нову популярну тему: вони бояться, що їхні лідери, бойовики та бази теж можуть стати цілями крилатих ракет «Томагавк». Хоча жоден західний політик відкрито не заявляв про вірогідність такого сценарію, масштаб обговорення говорить сам за себе.
Протягом останніх півтора року ісламістам удалося помітно укріпити позиції на Близькому Сході. Організація «Джабхат ан-Нусра» підтримує військову присутність в 11 із 13 сирійських провінцій, а «Ісламська держава Іраку та Близького Сходу» (відгалуження «Аль-Каїди» в Іраку), яка виникла всього чотири місяці тому, йде за нею по п’ятах.
Це не говорячи вже про, принаймні, ще 10 радикальних ісламістських угрупуваннях, які діють на місцевому рівні по всій країні. Подібне розширення географічного поширення та впливу ісламістів, зрозуміло, є проблемою для Заходу в довгостроковій перспективі, що не може не хвилювати радикалів.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
У посланні під назвою «Важливі інструкції... Поки США не почали свою операцію», яке з’явилося в соціальних мережах 27 серпня, один із лідерів «Фатх аль-Іслам» Абдулла Шакер зазначив наступне: «На кожну з ракет, яка ударить по [сирійських] пускових установках, припаде ще одна, націлена на позиції моджахедів». Цим він дав зрозуміти, що мета ударів — знищити якомога більше лідерів ісламістів. Шакер радить усім ісламістам «змінити позицію, сховатися і не з’являтися на публіці». За його словами, попередній досвід у Малі, Іраку й Афганістані показав, що «моджахедів знищили украй швидко», якщо ті не вбезпечили себе. Крім того, він не рекомендує використовувати засоби ППО під час американських авіанальотів, тому що це буде кроком до самознищення.
Подібні застереження і поради давали також і члени «Джабхат ан-Нусра», і зокрема «брат, який добре знає американські ЗМІ». 25 серпня він заявив, що за першою хвилею американських ударів по «радарах, системах ППО, заводах хімічної зброї та складах» сирійської армії відбудеться друга, націлена на «тренувальні табори «Джабхат ан-Нусра», лідерів рухів та ісламські суди». До того ж, він рекомендує всім лідерам «перебратися в інші місця... не влаштовувати зустрічі та не збиратися великими гуртами в одному місці... запустити хвилю дезінформації щодо наших планів і пересувань, щоб заплутати ворога».
Хоча розташування командування ісламістських рухів тримається в суворій таємниці (справжнє ім’я глави «Джабхат ан-Нусра» Мохаммеда аль-Голані до цих пір невідоме), місцезнаходження їхніх об’єктів не є таємницею. Навіть ЗМІ ісламістів регулярно повідомляють про створення в тому чи іншому місті нового штабу, ісламського суду тощо. Фотографії та відеозаписи зустрічаються всюди.
Це пов’язано з тим, що радикальні групи пустили коріння в суспільстві, найперше в північних провінціях Алеппо, Ідліб і Ракка, а також Дейр аз-Заур на сході. Там вони керують містами, селами і навіть столицею провінції Ракка а, отже, нерідко діють абсолютно відкрито.
Хоча теоретично удар по інфраструктурі ісламістів нанести легко, побіжний збиток буде неминучим і у багатьох випадках досягне вражаючих масштабів. Крім того, вкрай сильна мінливість сирійського конфлікту відкриє перед активістами немало можливостей для втечі.
Хоч би як там було, незважаючи на всі існуючі побоювання, ісламісти, очевидно, не внесли істотних змін до планів своїх операцій у Сирії. Не стосується це, мабуть, лише «Ісламської держави Іраку та Близького Сходу», яка почала операцію «Вулкан помсти» у відповідь на передбачувану хімічну атаку в Гуте 21 серпня.
26 серпня, в перший день операції, бойовики руху обстріляли з мінометів і ракет центр Дамаска. Частина ударів була направлена на готель Four Seasons, де в той час перебували інспектори ООН, яким було доручено розслідувати обставини можливого застосовування хімічної зброї. Тим часом «Джабхат ан-Нусра» (група теж вирішила поквитатися відповідно до ісламського поняття «кісас» — око за око) продовжив активні дії по всій країні: 25 серпня ісламісти убили губернатора Хами, а наступного дня захопили стратегічне місто Ханасер у провінції Алеппо.
Таким чином, якщо ісламісти і почнуть якісь переміщення з метою безпеки, вони торкнуться лише високопоставлених членів командування. Це повністю узгоджується з озвученою в інтернеті позицією багатьох впливових радикалів, які вважають, що угрупуванням надзвичайно важливо продовжувати операції, навіть якщо їхні лідери й об’єкти зазнають ударів: «Будь-яке послаблення в нашій роботі розцінюватиметься як поразка».
ІСЛАМСЬКА ДЕРЖАВА
Якщо дещо відволіктися від Сирії, варто звернути увагу на репортаж The Jordan Times від 27 серпня. Відомий йорданський салафіт Мохаммед Шалабі пояснює виданню, що єдина причина можливої західної операції в Сирії полягає в тому, щоб «перешкодити сирійському народові створити ісламську державу». У тому ж самому матеріалі ймовірний представник сирійських ісламістів стверджує, що «Джабхат ан-Нусра» й інші радикальні рухи вже прийняли рішення вдарити по Заходу в Сирії та за кордоном, якщо той націлюватиметься на їхніх бійців.
Хоча ця заява, скоріше за все, є блефом, потрібно зауважити, що погрози ударів по Заходу за межами Сирії з боку ісламістів, що перебувають у країні, звучать винятково рідко.
Ні для кого не секрет, що ісламісти в усьому світі ставляться до Заходу вкрай вороже та скептично сприймають його мотиви, заяви та політику. З самого початку конфлікту в Сирії ісламісти вважають, що Захід відмовляється підтримувати сирійську опозицію, бо хоче затягнути війну та врешті-решт нав’язати всім мир із збереженням при владі президента Башара Асада. Це є продовженням аргументу Шалабі, який відштовхується від постулату про ворожість Заходу до ісламу.
Проте, хто б що не говорив, одне можна стверджувати абсолютно точно: удари США по сирійській військовій інфраструктурі все ж почнуться на тому чи іншому рівні. Якщо, як сподівається багато сирійців, ці удари послаблять військово-повітряні сили уряду і стануть перешкодою на шляху просування ісламістських радикалів, то проблема тривалої та масштабної присутності ісламістів все одно залишиться серйозною причиною для занепокоєння західного керівництва.
Якщо ж режим Асада все ж впаде, країні не уникнути нового конфлікту, і тоді вирішиться, хто візьме в свої руки кермо правління Сирією. А в такій ситуації не зважати на ісламістів ніяк не вийде.
5 вересня 2013 року, Slate.fr, Франція, переклад InоСМИ.Ru
