Американці здавна вважали Європу Старим Світом. Тепер у них з’явилася додаткова причина думати так. Європа старіє набагато швидше, ніж Новий Світ. Старий Світ стоїть перед загрозливим демографічним викликом. Населення Євросоюзу, що розширився цього року з 15 до 25 країн-членів, збільшилося з 380 до 455 мільйонів, таким чином, ЄС обігнав за чисельністю населення США (295 мільйонів). Однак, до 2050 р. рахунок майже зрівняється: якщо виправдаються прогнози, то американців буде 420 мільйонів, у той час як європейців — 430 мільйонів.
Основна причина в тому, що європейські жінки мають менше дітей. Як в Америці, так і в Європі на зміну післявоєнному бебі-буму в 1970-х рр. настав спад, і народжуваність упала нижче рівня відтворювання — трохи більше двох дітей на одну жінку. Але в Америці народжуваність відтоді повернулася до рівня відтворювання, у той час як рівень народжуваності в ЄС становить 1,5 дитини на одну жінку, в Німеччині, Іспанії та Італії — лише 1,3.
Населення старіє, коли люди живуть довше і мають менше дітей. Тривалість життя зростає приблизно однаковими темпами в більшості багатих країн — але не в Росії. Тож швидше старіння населення в Європі, ніж в Америці, пояснюється низькою народжуваністю. У Німеччині середній вік населення збільшиться з 40 років у 2000 р. до 47 в 2050 р., в Італії — досягне 50 років не пізніше 2025 р. За контрастом, в Америці він підвищиться з 35 років у 2000 р. до 40 в 2050 р.
Стрімке старіння Європи призведе до економічних проблем. Для початку різко скоротиться кількість робочих рук. Наприклад, в Італії в 2005—2035 рр. працездатне населення скоротиться на 20%, і ще на 15% до 2050 р. Якщо пропорційно не збільшаться рівень зайнятості та продуктивність праці, то подальше зниження кількості робочих рук призведе до уповільнення економічного зростання. Несприятлива демографія означає, що в 2050 р. зростання населення Європи буде на піввідсотка нижче, ніж зараз (за оцінками останнього випуску видання МВФ «World Economic Outlook»). У міру того, як скорочуватиметься кількість працездатного населення, зростатиме і кількість тих, хто від нього залежить. В Італії між 2005 і 2050 рр. частка людей, старших 65 років, зросте до 44%. Додайте до цього скорочення працездатного населення до 30%, і результатом буде небачене зростання частки залежного населення, з 32% у 2005 р. до 67% у 2050 р. У Франції навіть попри те, що народжуваність дещо зросла, частка залежного населення все одно зросте за той самий період з 28% до 51%.
Величезний рівень немолодого населення буде важким випробуванням для бюджетів європейських країн. Попереду маячить велике зростання витрат не лише на пенсії, а й довготривалу медичну допомогу. За даними Європейської Комісії, через несприятливі демографічні зміни рівень державних витрат може збільшитися до 5— 8 відсотків ВВП (у ЄС — 15%) до 2040 р. Складно буде змусити платників податків сплатити ці рахунки. Більшість європейських країн уже страждають від надто важкого податкового тягаря, а влада стикається з опором надмірно високим податкам.
Додатково до цього демографічні виклики, що стоять перед Європою, можуть виявитися складнішими, ніж припускають у більшості оцінок. Демографів захопили зненацька несподівані успіхи у збільшенні тривалості життя. Нові медичні відкриття можуть збільшити тривалість життя до рівня, якого не передбачали прогнози.
Що можна зробити? Один із варіантів рішення — сприяти імміграції молодих робочих рук. Але імміграція в такому масштабі, який необхідний для того, щоб зупинити рівень залежності, неймовірна з політичних причин. Наприклад, за оцінками ООН, Німеччині довелося б приймати в середньому 3,6 мільйона іммігрантів на рік у 2000—2050 рр.
Інша стратегія полягає в підвищенні народжуваності. Останніми роками її рівень дещо збільшився в Італії та Іспанії. Схоже, що недавні спроби стимулювати народжуваність принесли певні результати у Франції й Естонії. Проте не можна з упевненістю сказати, що цей підхід виявиться ефективним у довгостроковій перспективі. Часто буває так, що змінюється вік, в якому жінка народжує, а не кількість дітей; жінки приймають рішення народити раніше, але мати стільки дітей, скільки планувалося спочатку.
Нині рівень народжуваності особливо низький у середземноморських країнах, де відносно мало жінок працює; і набагато вищий у Скандинавії, де працює більшість жінок. Схоже, що скандинавські країни знайшли способи для жінок примирити роботу з вихованням дітей — наприклад, посилення мережі дитячих установ. Але якщо вживають таких заходів, це означає, що жінкам не вдається здійснити своє бажання мати в середньому двох дітей через інші чинники. Як свідчить німецький досвід, жінки можуть хотіти мати меншу кількість дітей, ніж двох.
Все це свідчить про те, що старіння населення, будучи демографічною проблемою, потребує проте не демографічних, а економічних засобів рішення. Могло б допомогти прискорене зростання продуктивності, але покладатися на нього не дуже розумно. Враховуючи зв’язок між новаторством і молодістю, можна припустити, що у старіючих економіках індивідуальний виробіток скорочуватиметься. Підприємництво сильніше в молодших суспільствах, каже Сільвестер Шибер (Sylvester Schieber), директор із досліджень страхової компанії «Watson Wyatt».
Залишаються два можливих економічних засоби. Перше — збільшити зайнятість серед працездатного населення. На лісабонському саміті 2000 р. лідери ЄС поставили собі завдання збільшити загальний рівень зайнятості до 2010 р. до 70%, а серед осіб у віці від 55 до 64 років — до 50%. Минулого року ці цифри підвищилися до 65% і 42% відповідно, усе ще відстаючи від намічених в Лісабоні, не кажучи про американський рівень у 71% і 60%. Збільшення зайнятості є бажаним із причин конкурентоспроможності, а також у відповідь на старіння.
Другий засіб — збільшення кількості працездатного населення шляхом підвищення пенсійного віку. Оскільки європейці схильні до виходу на пенсію раніше офіційного терміну — наприклад, у Німеччині в 60, а не в 65 років — тут ще багато ресурсів. Але пропозиції підвищити пенсійний вік є вкрай непопулярними. Минулого року німецькі політики швидко дистанціювалися від пропозиції експертів збільшити пенсійний вік до 67 років.
Ці економічні засоби важкі, але й життєво необхідні. Європа ще має провести велику роботу над здійсненням реформи ринку праці та пенсійної реформи, щоб протистояти негативним ефектам старіння свого населення.
