Перший посол Індії в Україні Судгір Деваре й досі цікавиться справами в нашій країні. У травні цього року він відвідав Київ, а днями посол скористався нагодою, щоб побувати на індійсько-українському бізнес-форумі, у яком брав участь Президент України Віктор Янукович. Пан Деваре дав інтерв’ю «Дню» до початку цього форуму, який відбувся 12 грудня в Бангалорі.
— Пане посол, зважаючи на те, що ви тривалий час були директором Індійської ради з міжнародних справ та є автором монографії «На шахівниці Азії та Тихого океану: Індія та внутрішня гра великих держав», у якій ідеться про зростання ролі Китаю, хотілося б вас запитати, чи бачите ви майбутнє за таким утворенням, як G2, тобто «Групою двох», що складається зі США та Китаю?
— Я не певен, чи китайці й американці самі хочуть створення G2, тому що це нереальна пропозиція. Між США та Китаєм є багато відмінностей, багато сфер співпраці, і до того ж у світі чимало інших потужних країн. Тож усе це дуже важко. Тому утворення G2 не є можливим. Натомість нині набуває більшого значення G20: під час засідань ухвалюють важливі рішення у сфері економіки та безпеки. Також є менші групи, як, наприклад, БРІКС, де співпрацюють Бразилія, Індія, Китай і Південна Африка. Окрім того, у Східній Азії присутні США, Китай та Індія. Тому з індійського погляду будь-які групи, котрі приносять більше співпраці між багатьма державами, сьогодні є більш практичними й можливими, ніж угруповання між лише двома супердержавами.
— А яку роль бачить Індія для себе у всіх цих конфігураціях?
— Індія є стабілізуючим чинником. Вона працює на мир, безпеку і стабільність у всьому Тихоокеанському регіоні і навіть більше. Тому що Індія завдяки своїй економіці, суспільству і зовнішній політиці має тісні відносини і зі США, і з Росією, і з багатьма країнами в Європі, зокрема й Україною, а також із Близьким Сходом. Індія спроможна діяти як країна, що має голос модератора, а це голос доводів, який відданий політиці розвитку.
— А що ви скажете про такий термін: Індія є «підчерев’ям» Китаю?
— Індія не може бути «підчерев’ям» будь-кого. Вона має власну ідентичність. Це велика країна, котра має свою історію, цивілізацію і є дуже потужною. Вона сама по собі сильна і не може бути «підчерев’ям» будь-якої країни.
— І дуже сподівається стати постійним членом Ради Безпеки ООН...
— Так, ми сподіваємося стати постійним членом РБ ООН, тому що Індія протягом останніх 60 років робила істотний внесок у цілі ООН. Індія має спроможність допомагати ООН в ухвалені важливих рішень у плані гарантування миру і безпеки в Індійському океані, Східній, Південно-Східній та Центральній Азії, Перській затоці, Афганістані. Ми сподіваємося на повну підтримку від України у здобутті постійного членства в РБ (такої, яку ми маємо від багатьох країн), і скоро станемо постійним членом цього органу.
— І коли ж ви сподіваєтеся дістати цей статус?
— Гадаю, що досі є чимало факторів у ООН. Процес досить складний. Інші країни також хочуть стати постійними членами, тому вони не так підтримуватимуть членство Індії в РБ. І до того ж серед п’яти постійних членів немає згоди щодо цього питання.
— Наші країни мають схоже минуле. Обидві були жертвами: Україна — радянського тоталітаризму, Індія — британського колоніалізму. Як у вашій країні ставляться до цього минулого?
— Насправді британський колоніалізм залишається тепер в історії. Досі в нашій країні є чимало інституцій, які були створені Британією в Індії, це природа демократії, зокрема парламентаризм на зразок Вестмінстера, судова система, освітні інституції, які беруть свій початок за прикладом західної ліберальної освіти. Усі названі вище інституції мають інфраструктуру, створену британцями. Усе це в нас є, і, звісно, ми раді й цінуємо це. Але колоніалізм був дуже брутальним. Він залишив глибокий шрам на Індії. Країну було розколото. Тому нині ми дивимося на колоніалізм як на минуле. Маємо нашу власну перспективу щодо цього з позитивними і дуже негативними факторами. Що ж до України, то у вас — чимало спільних традицій із Росією та іншими республіками Радянського Союзу, СНД. І знову ті спільні інституції зв’язують ці країни навіть тепер, хоча ви маєте відмінності і саме тому стали різними країнами. І ми визнаємо це. Ми мали чудові відносини з Радянським Союзом, і тепер Індія має дуже добрі взаємини з Україною та Росією. Тому, гадаю, нам варто продовжувати співпрацю з Росією та Україною.
— А що ви думаєте про стан демократії в Росії, особливо за третього президентського терміну Путіна?
— Це справа російського уряду й народу. Із президентом Путіним Індія має чудові відносини, які тривають чимало років. Між нашими країнами дуже сильні кооперативні зв’язки, і ми бажаємо успіху російському народу.
— Але ж, як відомо, Росія досі не виконала контракт на поставку авіаносця «Горшкова» і затримує інші поставки...
— Ці питання є предметом переговорів, які тривають, і ми сподіваємося, що авіаносець невдовзі буде готовий, тому що це дуже важливо для нашої оборони.
— У травні цього року ви побували в Києві. Цікаво почути від вас, які зміни побачили в нашій країні.
— Я помітив величезні зміни. Не міг повірити в багато речей, які я побачив уперше. Київ справді нині розквітає. За 20 років стандарти життя поліпшилися, освіта стала кращою. І те, що було досягнуто українським народом, урядом за 20 років, є таки дивовижним.. Я дуже щасливий, що побував тут.
— Пане посол, чим поясните те, що в індійській пресі не було публікацій про перший день візиту Президента України, хоча на церемонії було багато індійських фотографів і журналістів?
— Це можна пояснити тим, що індійська преса фокусується на внутрішніх проблемах і тому дуже мало висвітлює міжнародні справи. Напередодні візиту найбільша індійська газета The Hindu надрукувала інтерв’ю із Президентом Януковичем. Утім, я визнаю цю проблему: у нас небагато можна прочитати про міжнародні справи. Але це не має жодного стосунку до важливості України. Справи більшості країн узагалі не висвітлено в пресі.
— Які очікування в Індії покладають на цей візит глави Української держави?
— Мої очікування чи Індії загалом — і я повертаюся до періоду, коли був послом у вашій країні — полягають у тому, що Україна має високорозвинену металургію, науку і технологію, інформаційні технології, оборонну промисловість. Індія й Україна можуть справді стати більше взаємодоповнюваними. У нас дуже багато взаємних потреб у названих вище напрямках. Тому сподіваюся, що цей візит зміцнить наші зв’язки в цих галузях. Це також і освіта, тому що тисячі індійських студентів навчаються в Україні; це і культура, тому індійські танці й музика такі популярні. Тож, гадаю, цей візит, безумовно, зблизить народи України та Індії. Із другого боку, гляньте на індійські ліки, чай та інформаційні технології. Індія також експортує свої технології і капітал, які, я певен, Україна була б щаслива отримати.
— Ваш колега, посол Соні, назвав період між візитами президентів України 2002-го і цього року втраченим десятиліттям. Причиною цього є пакистанський контракт на поставку українських танків чи щось інше?
— Це могло б бути одним із чинників. Але я б сказав, що українське й індійське керівництва були зайняті іншими пріоритетами і тому не побачили взаємної важливості. На жаль, таке іноді трапляється. Але Індія має багато часу попереду і повинна надолужити втрати. Пакистанський контракт був для нас проблемою, але давайте відкладемо це в бік і рухатимемося вперед. У нас є чимало інших сфер, де можна будувати наші відносини. І це не може бути єдиним чинником.
— Як гадаєте, чи потрібно в Делі створювати Український культурний центр?
— Він має тут бути. Я знаю: якщо ви вивчите можливості, мешканці в Делі були б щасливі мати Український культурний центр. Ми любимо українські танці!
— Що ви думаєте про індійсько-український бізнес-форум та участь у ньому Президента України?
— У форумі беруть участь серйозні бізнесмени, зацікавлені в бізнесі з Україною. Вони вивчають можливості і скористаються змогою поставити запитання Президенту, а також членам делегації. Індійські бізнесмени сьогодні поводяться агресивно, вони йдуть в інші країни. Бангалор є дуже важливим діловим центром Індії. Це найважливіше місто в південній Індії. Тож я радий, що глава вашої держави перебуває з візитом в Бангалорі.
