Ті, хто наприкінці XX століття заглядали у свої магічні кристали, сподіваючись хоч краєм ока побачити майбутні чудеса, упустили головну подію. Зараз у наших тривожних думках про майбутнє головне місце посідає іслам. Причому іслам цей сьогодні багатоликий, він діє в образі молодих воїнів джихаду, які живуть заради смерті та вбивають тих, хто живе вільно; він існує під личиною консервативних нафтових шейхів та емірів, які чіпляються за свої богодані королівські привілеї і заради цього віддають хвалу бойовикам «Хізбалли».
У більшості країн світу відчуття сприймаються як реальність, але більше за все це присутнє в арабському світі та більш широкому мусульманському світі. «Хізбалла» («партія Аллаха»), яку США відносять до терористичних організацій, сьогодні сприймається як явний переможець Ізраїлю, єдиної демократії на Близькому Сході. Втрата Ізраїлем 116 солдат за 34 дні війни співставна з втратою Сполученими Штатами 5800 військовослужбовців (розрахунок — у пропорції до чисельності населення, яка в США у 50 разів перевищує ізраїльську). В Іраку за три з половиною роки війни США втратили 2600 чоловік.
Посилює військову невдачу те, що уряд Ольмерта не зміг досягти жодної з поставлених цілей. Вибити «Хізбаллу» з території між північним кордоном Ізраїлю та річкою Літані не вдалося. У неї, як і раніше, залишається наданий Іраном арсенал з 10 000 схованих всюди ракет — і це після того, як бойовики щодня запускали по 150 снарядів, обстрілюючи ізраїльські міста, селища та кібуци. А керівник «Хізбаллі» 46-річний шейх Хасан Насралла став майже святим для всього Близького Сходу, зумівши звузити провалля між шиїтами і сунітами. Переповнений радістю від цієї перемоги, Тегеран порадив Сполученим Штатам забиратися геть і не сунути свого носу у ядерні плани іранської муллократії.
Ізраїль також втратив свій образ непереможної у військовому плані країни. Мобілізовані резервісти скаржилися представникам засобів масової інформації на неправильне планування, погану оснащеність та безсистемне постачання продовольством та водою. Іноді змучені спрагою ізраїльські солдати брали фляги з водою у вбитих бойовиків «Хізбалли». Гірше за все те, що неякісна розвідувальна інформація не дала можливості встановити систему та істинні розміри таємної інфраструктури «Хізбалли» навіть поруч з ізраїльським кордоном. Резервісти влаштували в Єрусалимі демонстрацію протесту, вимагаючи відставки прем’єр-міністра, міністра оборони та начальника штабу ізраїльської армії.
Американські неоконсерватори на чолі зі своїм головним теоретиком Річардом Перлом вважають тепер, що британський уряд Тоні Блера та адміністрація Буша від страху програють ту світову війну, яку войовничий іслам оголосив іудейсько-християнській цивілізації. «Ця війна глобальна за своїми масштабами, — написав Р. Перл на сторінках англійської газети Sunday Telegraph, — вона ведеться всюди — в пакистанських медресе, в лондонських мечетях, у «благодійних» товариствах Америки, в банках та компаніях країн Близького Сходу». З цього погляду перемога «Хізбалли» над всемогутньою Армією оборони Ізраїлю стала нашою поразкою в новій світовій війні.
Для Р. Перла та неоконсерваторів це війна з культурною та ідеологічною складовою, «щедро фінансована з легких нафтових грошей таких країн, як Саудівська Аравія, яку ми довгий час з ідіотською дурістю вважали «помірним режимом» та «своїм другом». За їхніми словами, «воїнів джихаду вишукують, вербують і навчають ті люди, які маніпулюють силою віри з метою розпалювання фанатизму, вищим проявом якого є готовність принести себе в жертву як шахіда-смертника. Серед цих людей є й духовні особи, які на знак вдячності за те, що ми пустили їх до свого ліберального і відкритого суспільства, читають проповіді про наше знищення».
Поки Р. Перл усе говорить правильно, за винятком однієї великої помилки. Саудівська Аравія вжила жорстких заходів для приборкання релігійних фанатиків. Королівська сім’я зачитала закон про охорону громадського порядку тисячі імамів і попередила їх, що у разі його недотримання вони будуть вигнані з мечетей. Однак Пакистан у цьому плані, як і раніше, представляє велику проблему. Відсталі й неписьменні клерикали, які все ще вважають, що Земля плоска, продовжують плюватися отрутою у бік Заходу. А 12 тис. пакистанських медресе, як і раніше, нiби млинці, випікають молодиків, здатних напам’ять цитувати Коран і щедро напханих ідеями ненависті щодо США, Ізраїлю та Індії.
Р. Перл також говорить, що і у Великій Британії, і у Сполучених Штатах «ми з небезпечним небажанням йдемо на обмеження, а часом навіть і на заходи з відстеження того, що відбувається в мечетях та громадських центрах ісламських екстремістів». Це було раніше, але не тепер. Єдиною перешкодою для ФБР та британської МІ 5 сьогодні є брак володіючих арабською мовою таємних агентів.
Співробітники британської контррозвідки провели величезну і копітку роботу, відстежуючи кожен крок двох десятків мусульман своєї країни (майже всі вони родом з Пакистану). Це допомогло зірвати терористичну змову з одночасного знищення десяти американських авіалайнерів, які в один день повинні були вилетіти з Лондона до різних міст США. Цей план міг стати терористичним цунамі, яке до невпізнання змінило б наш світ.
Британська влада вважає, що у країні в різні часи народилися або виросли близько трьох тисяч чоловік, які пізніше стали ветеранами центрів підготовки «Аль-Каїди». Результати опитувань громадської думки засвiдчують, що майже 200 тис. британських мусульман зі схваленням ставляться до терактів 7 липня 2005 року в метро та автобусах. Чверть британських мусульман, загальна чисельність яких у країні становить 1,8 млн. чоловік, з симпатією ставиться до священної війни (джихаду). Третина, або 600 тис., говорить, що вважала б за краще жити за законами шаріату, а не за британськими законами. І переважна більшість переконана в тому, що війна з терором — це війна з ісламом.
Розчарована мусульманська молодь дедалі більше переймається почуттям прихильності до світової ісламської спільноти завдяки інтернету. Вони з ненавистю ставляться до політики урядів тих країн, у яких живуть, вважаючи її антимусульманською. Приблизно 5000 вебсайтів, які підтримують ідеї «Аль-Каїди», розміщують на своїх сторінках рецепти змішування рідини для видалення лаку з нігтів та засобу для знебарвлення волосся і радять, як потім підірвати цей гримучий коктейль за допомогою спалаху від старого фотоапарату.
Світ віртуального джихаду в режимі «онлайн» — це не вигадка, не теорія. Він цілком реальний і знаходиться поруч з нами. Численні провидці, учасники та прихильники віртуального халіфату з нетерпінням чекають, коли повалення світської влади у північній Африці, на Близькому Сході, у південній та південно-східній Азії перетворить електронний халіфат на політичну реальність.
Річард Перл, який сам у минулому працював головою ради директорів видавничої компанії Hollinger Digital, повинен добре знати, що саме на полі масової інформації розгортається нова світова війна. А адміністрація Буша повинна розуміти, що демократія в арабських країнах лише прискорить появу того, чого вона всіляко намагається уникнути. Речовими доказами даного твердження є ХАМАС із Сектору Газа та «Хізбалла» з Лівану.
Арно де БОРЧГРЕЙВ — редактор із загальних питань Washington Times і United Press International
