Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Сюрреалістична політика

Гаряче літо напередодні передвиборчої кампанії в Росії
16 серпня, 2011 - 00:00
21 ЛИПНЯ 2011 року. КИЇВ. АКТИВІСТКИ FEMEN РОЗДЯГЛИСЯ НА ПІДТРИМКУ ДІВЧАТ ІЗ «АРМІЇ ПУТІНА». ЗА СЛОВАМИ ОРГАНІЗАТОРІВ, ЦЯ АКЦІЯ МАЛА СТИМУЛЮВАТИ РОЗВИТОК ДІВОЧОЇ ПОЛІТИЧНОЇ АКТИВНОСТІ В РОСІЇ / ФОТО з САЙТА TSN.UA

Нинішнє літо в Росії видалося гарячим — у передвиборчому плані. Весняне відчуття занепокоєння і ворожіння на кавовій гущі почали відходити на другий план із наближенням грудневих парламентських і березневих президентських виборів. З’явилися впливові зацікавлені групи, які наполегливо лобіюють свої інтереси і просувають своїх кандидатів. І яка з них краща за всіх? Та всі вони по-справжньому круті.

Спочатку з’явилася армія Путіна. Її очолив самопроголошений командарм, студентка на ім’я Діана на підборах-шпильках, із висоти яких починає паморочитися голова, і з декольте, від якого голова паморочитися не менше. Ця дівчина заявляє, що «шаленіє від людини, яка змінила життя нашої країни. Він — здібний політик, він шикарний чоловік». Ця приголомшлива людина Володимир Путін, прем’єр-міністр Росії, який вирішить питання року: чи зміниться його статус з «основного керівника» на «офіційного керівника». А доки Путін вирішує, кому бути в 2012 році наступним президентом — йому або нинішньому главі Дмитру Медведєву (на шість років), армія Путіна без ніяковості дуже відкрито заявляє про свої відчуття. Минулого місяця Діана і дівчата з путінської армії оголосили конкурс «Порву за Путіна». Тобто — рвати вони збиралися одяг на собі, аби в результаті конкурсу отримати у винагороду iPad, нехай навіть не вдасться виграти вибори для Путіна. Армія Путіна навіть провела офіційний день заклику до своїх лав у центрі столиці. Два десятки юних пані в малюсіньких маєчках із рожевим портретом Путіна на грудях зібралися на імпровізованому подіумі для проведення параду, аби залучити під свої прапори нових воячок.

Та прибічники Медведєва відриватися від них не збиралися. Вони сформували свою власну армію — із трьох осіб, назвавши її «дівчини Медведєва». Ця армія розвернулася на іншій площі в центрі Москви, з іншим рекламним трюком. На знак підтримки медведєвської ініціативи щодо боротьби з пивом вони просили перехожих: «Вибирайте пиво або нас!» На практиці це означало наступне: людина могла вилити своє пиво у відро, що тут стояло, і за кожне вилите пиво дівчини знімали з себе один предмет одягу.

А потім іще була акція «Нам дуже подобається Путін», у ході якої пані в бікіні влаштували миття машин у Москві на підтримку прем’єра. На той випадок, якщо і це не переконало виборців, які вагалися, група підтримки вдалася ще до одного заходу. В понеділок вона провела велопробіг на тандемах разом із «дівчатами Медведєва». Усі розсілися парами на велосипеди-тандеми і почали кататися по Москві. (Зверніть увагу, це не було на знак підтримки тандему влади в особі Путіна і Медведєва. Забіг проводився з тієї причини, що Путін пообіцяв створеній Кремлем молодіжній організації «Наші» скинути півкілограма і навчитися їздити на велосипеді-тандемі з Медведєвим.)

А ось це моє улюблене — музичний відеоролик групи «Дівчата за Путіна». Ролик починається з гучного удару — хтось бейсбольною битою розбиває кавун. А потім починається компот із чорних трусиків, віскі на барній стійці та гірких сліз. Усе це носить назву рок-балади під назвою «Я хочу бути твоєю Конні».

«Я хочу бути твоєю Конні, на столі й на балконі», — співають дівчата. Якщо ви не знаєте, то Конні — це улюблений лабрадор Путіна.

Усе це досить смішно і забавно, але тут є щось глибше, ніж домінування сексу в російському публічному житті і в російській молодіжній політиці. Цей момент очевидний: секс на продаж. Важливіше інше: що тут говориться про сьогоднішнє втілення російської політичної системи.

Нинішнє літо в Росії видалося гарячим — у передвиборчому плані. Весняне відчуття занепокоєння і ворожіння на кавовій гущі почали відходити на другий план із наближенням грудневих парламентських і березневих президентських виборів. З’явилися впливові зацікавлені групи, які наполегливо лобіюють свої інтереси і просувають своїх кандидатів. І яка з них краща за всіх? Та всі вони по-справжньому круті.

Спочатку з’явилася армія Путіна. Її очолив самопроголошений командарм, студентка на ім’я Діана на підборах-шпильках, із висоти яких починає паморочитися голова, і з декольте, від якого голова паморочитися не менше. Ця дівчина заявляє, що «шаленіє від людини, яка змінила життя нашої країни. Він — здібний політик, він шикарний чоловік». Ця приголомшлива людина Володимир Путін, прем’єр-міністр Росії, який вирішить питання року: чи зміниться його статус з «основного керівника» на «офіційного керівника». А доки Путін вирішує, кому бути в 2012 році наступним президентом — йому або нинішньому главі Дмитру Медведєву (на шість років), армія Путіна без ніяковості дуже відкрито заявляє про свої відчуття. Минулого місяця Діана і дівчата з путінської армії оголосили конкурс «Порву за Путіна». Тобто — рвати вони збиралися одяг на собі, аби в результаті конкурсу отримати у винагороду iPad, нехай навіть не вдасться виграти вибори для Путіна. Армія Путіна навіть провела офіційний день заклику до своїх лав у центрі столиці. Два десятки юних пані в малюсіньких маєчках із рожевим портретом Путіна на грудях зібралися на імпровізованому подіумі для проведення параду, аби залучити під свої прапори нових воячок.

Та прибічники Медведєва відриватися від них не збиралися. Вони сформували свою власну армію — із трьох осіб, назвавши її «дівчини Медведєва». Ця армія розвернулася на іншій площі в центрі Москви, з іншим рекламним трюком. На знак підтримки медведєвської ініціативи щодо боротьби з пивом вони просили перехожих: «Вибирайте пиво або нас!» На практиці це означало наступне: людина могла вилити своє пиво у відро, що тут стояло, і за кожне вилите пиво дівчини знімали з себе один предмет одягу.

А потім іще була акція «Нам дуже подобається Путін», у ході якої пані в бікіні влаштували миття машин у Москві на підтримку прем’єра. На той випадок, якщо і це не переконало виборців, які вагалися, група підтримки вдалася ще до одного заходу. В понеділок вона провела велопробіг на тандемах разом із «дівчатами Медведєва». Усі розсілися парами на велосипеди-тандеми і почали кататися по Москві. (Зверніть увагу, це не було на знак підтримки тандему влади в особі Путіна і Медведєва. Забіг проводився з тієї причини, що Путін пообіцяв створеній Кремлем молодіжній організації «Наші» скинути півкілограма і навчитися їздити на велосипеді-тандемі з Медведєвим.)

А ось це моє улюблене — музичний відеоролик групи «Дівчата за Путіна». Ролик починається з гучного удару — хтось бейсбольною битою розбиває кавун. А потім починається компот із чорних трусиків, віскі на барній стійці та гірких сліз. Усе це носить назву рок-балади під назвою «Я хочу бути твоєю Конні».

«Я хочу бути твоєю Конні, на столі й на балконі», — співають дівчата. Якщо ви не знаєте, то Конні — це улюблений лабрадор Путіна.

Усе це досить смішно і забавно, але тут є щось глибше, ніж домінування сексу в російському публічному житті і в російській молодіжній політиці. Цей момент очевидний: секс на продаж. Важливіше інше: що тут говориться про сьогоднішнє втілення російської політичної системи.

Коли Кремль створював свою першу молодіжну організацію «Наші» — а було це в 2005 році, — Росія відчувала себе в облозі. Правильні чи хибні були ці відчуття, та кольорові революції розпочиналися на пострадянському просторі одна за одною, і в російському розумінні Америка підсилювала свій вплив просто у неї в глибокому тилу. Джордж Буш почав війну з Іраком, який був давнім і вигідним союзником Москви, а також читав їй нотації про демократію і права людини.

Сама Росія вже не була хворою і кульгавою пострадянською країною, як усього кілька років до цього, але вона перебувала на перехідному етапі. Вертикаль влади, або політична система, в якій вся влада йде від Путіна і до нього, лише створювалася, що було доволі просто, оскільки росіяни геть очманіли від тієї версії демократії, яку вони пережили в 1990-ті роки. Всю реальну опозицію в парламенті розгромили під час двох попередніх виборчих циклів, та все ж таки відголос незадоволеності ще можна було почути.

Тому з’явилися «Наші». Сформована задля мобілізації апатичної молоді, яка купалася в розкоші новоявлених нафтових прибутків, ця організація протестувала й агітувала, говорила про «суверенну демократію» і територіальну цілісність Росії, тероризувала опозиційних журналістів. Її членам промивали мозок, і звичайно, вони нічого не вирішували, оскільки Кремль пильно охороняє свої важелі влади. Та ця молодь була добре натренована і політично активна. Принаймні, вона демонструвала політичні жести.

Шість років потому в цієї країни на порядку денному значно більше проблем, чим лицемірство американського президента. Це колосальна корупція, повзучий застій, міжетнічна напруженість, що посилюється, слабке дотримання заходів безпеки на транспорті, хиткі реформи армії, що швидко приходить у занепад, дії бойовиків на Північному Кавказі, тривала сировинна залежність, атрофія промислового виробництва, агонізуюча і корумпована система освіти та охорони здоров’я. Роботи передбачається багато, а отже, поговорити є про що.

Проте, хоча до думських виборів залишається всього чотири місяці, а до виборів президента — шість, ми нічого про це не чуємо. Все, що нам говорять два передбачувані кандидати в президенти, — це як і коли вони вирішать, кому балотуватися. А оскільки вони навіть про це доки не оголосили, спекуляції на дану тему — це єдине питання виборчого сезону. Навіть під час нинішнього табірного збору молоді з «Наших» (нічого істотного там не буває, але принаймні в минулі роки це була можливість поговорити про вирішення проблем країни) головна увага приділялася досягненням, а не майбутнім завданням. А молодіжна політика в цілому перетворилася на пародію пізніх відеокліпів Брітні Спірс. Безглуздо порівнювати Росію і Сполучені Штати, та навіть у видимості передвиборчої кампанії має бути видимість передвиборних проблем і питань, чи не так?

Проте навіть цього немає. Натомість ми бачимо то фіктивну партію, то добре зрежисований передвиборний трюк, і все це супроводжується нескінченним базіканням анонімних джерел, які натякають журналістам, що Путін уже прийняв остаточне рішення.

Доки Путін не оголосить своє історичне рішення, доки у виборчий кампанії з цього дуже нереального питання не з’явиться хоч якась реальність, ми можемо рвати на своїх головах волосся, думати і ворожити — або ж ми можемо розслабитися, забути про весь цей безлад у російській економіці і політичній системі, і просто насолоджуватися тією інформаційною балаканиною, яка замінила навіть видимість передвиборчої кампанії. Ми можемо, наприклад, дивитися з пристрастю на юних лоялісток, що досягли піку статевої зрілості; спостерігати в подиві за Путіним, який під час свого третього за все життя занурення з аквалангом якимсь дивним чином відшукав грецьку амфору шостого століття (і виявився справжнім експертом-археологом, бо примудрився встановити її вік). Ми можемо також захоплюватися тією освіжаючою щирістю, з якою звучить визнання в тому, що в Росії, яка пережила нетривалий і неприємний період пострадянської демократії, більше немає політики.

Джулія ІОФФЕ. Foreign Policy, США, 12 серпня 2011 року, переклад ІноЗМІ.ru
Газета: