Неможливість того, що Путін піде зі своєї посади стає політичним чинником. І чим твердіше президент заявляє про свій намір піти з Кремля 2008 року, тим менше росіян вірить у це. Таку ось фантастичну метаморфозу раз за разом підтверджують різні соціологічні опитування населення.
Пригадується одна забавна історія про відомого адвоката, який всі свої промови в суді починав одними й тими ж словами: «Панове, адже могло б бути й гірше!» Цим він ненав’язливо нагадував присяжним, що його підзахисний не найостанніший негідник, що пробуджувало деяку лояльність щодо підзахисного. Регулярні успіхи адвоката не могли не підняти хвилю талановитої заздрості, і тоді ораторові вправно підкинули справу, в якій батько звинувачувався в зґвалтуванні своєї дочки.
У день початку процесу зала була переповнена. Всі думали — а як адвокат почне свою промову? Невже з традиційних слів? І той дійсно, вставши, філософськи вимовив: «Панове, адже могло бути й гірше…» «Що, скажіть, може бути гірше цього дикого злочину?» — заревів прокурор. І адвокат у тиші запитав його: «А якби він зґвалтував вашу дочку?»
Своя улюблена й така ж чарівна фраза з’явилася і в президента Росії Володимира Путіна. Він майже регулярно став повторювати слова — «Змінювати Конституцію заради того, щоб залишитися президентом на третій термін, я не збираюся». Але, по-перше, навіщо її змінювати самому, коли це з легким серцем можуть зробити чиновники, які його оточують? (Вони вже відчайдушно гиркаються за право здійснити цей, загалом недобрий вчинок). А по-друге, для чого вимовляти ці слова із лякаючою регулярністю сходу сонця?
Очевидно, ви самі вже здогадалися. Людину вся країна благає змінити Конституцію, щоб не змінювати владу, а вона ретельно уникає цієї спокуси. У цій непростій, треба розуміти, ситуації, він зберігає вірність Основному Закону! А скільки спокус — тільки пальчиком ворухни, і ти залишишся в Кремлі з найбільшими повноваженнями… А він — чинить опір! І це не може не викликати захоплення! Цілком зрозуміло, що число прихильників третього терміну Путіна стрімко зростає. Про це свідчить соціологічне опитування, проведене «Левада-центром» в 46 суб’єктах Федерації, результати якого було опубліковано минулого тижня.
У серпні 2005 року (час попереднього опитування) 41 відсоток опитаних росіян позитивно ставилися до ідеї зміни Конституції, щоб дозволити Путіну обиратися на третій термін. Значна цифра! Але тоді 42 відсотки опитаних негативно поставилися до цієї ідеї. Ситуація була, як бачимо, дещо сумнівна. Але ось після багаторазових заяв пана Путіна про вірність Конституції цифри найдивовижнішим чином змінилися. До літа 2006 року вже 59 відсотків опитаних схвалюють зміну Конституції «під Путіна», і лише 29 відсотків росіян вважають це неприйнятним. Зрозуміло, що коли Путін ще декілька разів твердо вимовить, що ні в якому разі не змінюватиме Конституцію заради того, щоб ще чотири роки керувати державою, то завоює симпатії і тих, хто сьогодні заперечує це.
Народ уже давно не думає над питанням — хто стане президентом Росії 2008 року. Одним це просто вже нецікаво, а інші вже все давно зрозуміли. Більш пікантне інше питання — а для чого так настирливо й широкомасштабно проводиться операція «Наступник»? Зрозуміло, що на цьому можна «освоїти» непогані гроші, але… Тут пригадується ще одна історія. Існує вельми цікава версія про те, що на президентських виборах 2000 року перемога Путіна була досить очевидною. Він без великих зусиль і, що особливо цікаво, сам вигравав за всіма показниками. Природно виникла одна, але концептуальна проблема — у перемоги не було автора, якому б потрібно було дякувати. У цьому випадку він нікому не був би зобов’язаний своєю перемогою. І тоді, нібито, для демонстрації вольових якостей Путіна й було затіяно чергову чеченську війну, яка цілком реально і навіть грубо позначила предмет вдячності — силові структури. Важко сказати, наскільки ця інформація достовірна, але прихильне ставлення президента до силових структур, особливо до ФСБ — очевидне.
Таким чином, можна цілком коректно передбачити, що операцію «Наступник» організовано лише для однієї людини, яка повинна побачити, кому він повинен дякувати за чергову інавгурацію. Що дісталася неймовірною працею. Адже народ, не підготований для вибору навіть губернаторів, не здатний самостійно прийняти правильну ухвалу.
