Не так давно прем’єр-міністр Ізраїлю Аріель Шарон заявив, що в тому випадку якщо радикальне палестинське угруповання ХАМАС буде допущене до участі в призначених на січень 2006 року виборах у парламент Палестини, Ізраїль не буде допомагати в їхній організації адміністрації Абу-Мазена. Таку заяву Шарон зробив, зокрема, під час зустрічі з президентом США Джорджем Бушем, королем Йорданії Абдаллою II і американськими журналістами в рамках своєї участі у 60-й сесії Генеральної Асамблеї ООН. Ізраїльський прем’єр наголосив, що у випадку участі ХАМАС у виборах у палестинський парламент Ізраїль не допустить вільного пересування палестинців по підконтрольних Палестинській національній адміністрації (ПНА) територіях в Іудеї і Самарії, не відкриє жодного з контрольно-пропускних пунктів і не зніме блокаду з жодного району, які знаходяться в режимі ізоляції, що, за його словами, рівнозначно зриву виборів. Шарон підкреслив, що ізраїльський уряд погодиться на участь ХАМАС у виборах тільки за умови, якщо угруповання роззброїться й відмовиться від знищення Ізраїлю.
Ця заява викликала вкрай негативну реакцію як ХАМАС, так і представників ПНА. Прес-секретар ХАМАС Мушир аль- Масрі назвав Шарона противником демократії, підкресливши, що ізраїльський прем’єр «намагається в такий спосіб роздрібнити палестинський народ, але ми сильні, і наша єдність буде тільки міцніти». Голова Палестинської національної адміністрації Абу-Мазен назвав слова Шарона прямим втручанням у внутрішні палестинські справи. Голова департаменту ПНА у переговорах із Ізраїлем Саіб Орейкат заявив, що слова ізраїльського прем’єра грають на руку ХАМАС, адже вони тільки підсилюють політичний вплив цієї організації в палестинському суспільстві.
Нарешті, дуже негативно до заяви Шарона поставились у Білому домі й Держдепартаменті США. Високопоставлені американські дипломати заявили своїм ізраїльським колегам, що подібна позиція помилкова, оскільки, насамперед, буде сприяти додатковому посиленню впливу ХАМАС. Тема участі ХАМАС у загальних парламентських виборах у січні майбутнього року, а також ставлення до цього Ізраїлю, буде винесена на порядок денний найближчої зустрічі між політичним радником прем’єр-міністра Ізраїлю адвокатом Довом Вайсглассом із держсекретарем США Кондоліззою Райс.
Як відомо, угруповання ХАМАС — принциповий противник будь-яких переговорів iз Ізраїлем. Будучи однією із найбільш численних і популярних серед палестинців організацій, ХАМАС неодноразово ставив під загрозу процес близькосхідного врегулювання. Жодне з палестинських об’єднань не завдавало стільки шкоди Ізраїлю, як ХАМАС, і водночас жодна з екстремістських організацій не робила так багато для простих палестинців. ХАМАС і донині фінансує будівництво шкіл і лікарень на Західному березі ріки Йордан і в секторі Газа, надає палестинцям різну допомогу в соціальній і релігійній сферах. Наприклад, широка підтримка ісламського руху серед студентів пояснюється не тільки твердою позицією організації щодо Ізраїлю, а й тим, що ХАМАС виділяє їм кредити, постачає безкоштовні книжки, дешеву їжу й транспорт.
Упродовж останніх 15 років ХАМАС був основним політичним конкурентом Організації визволення Палестини (ОВП), популярність якої серед широких верств палестинського населення незмінно зростала. Певний час протиріччя між ХАМАС і ОВП були настільки сильні, що рух заявив про намір убити її лідера Ясіра Арафата. У 1990-ті роки ХАМАС відмовилося від цього плану, завдяки чому став можливий діалог руху з ОВП, а потім і досягнення між ними перемир’я. Водночас, ХАМАС дистанціювався від створеної в 1993 р. ПНА, тому що не визнавав плану мирного врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту.
Зараз, після декількох років добровільної відмови від політичної діяльності, ХАМАС вперше має намір взяти участь у майбутніх загальнопалестинських парламентських виборах. Цьому рішенню значно сприяв діалог, розпочатий між головою ПНА М. Аббасом і представниками ХАМАС у Каїрі у березні 2005 р., результатом якого стала заява лідера ХАМАС Махмуда аз-Захара про можливий вступ угруповання в Організацію звільнення Палестини. У той же час аз-Захар та інші представники ХАМАС особливо підкреслили, що вступ ХАМАС в ОВП не означає, що рух має намір припинити боротьбу за досягнення своєї головної мети — повернення Палестині земель, анексованих Ізраїлем у 1948 році, в той час як ОВП домагається лише повернення територій, окупованих Ізраїлем під час війни 1967 року. Відповідно до заяви аз-Захара, «ХАМАС не збирається поступитися жодним квадратним метром палестинської землі, однак без компромісу з іншими організаціями це неможливо буде здійснити».
Боротьба за «лаври переможців» ізраїльської окупації, під знаком якої відбудеться кампанія з виборiв у палестинський парламент, запланованих на січень 2006 року, розгортається вже зараз. Військова анархія і критичний стан палестинської економіки після реалізації ізраїльського плану розмежування, безумовно, ускладнить політичні позиції палестинського керівництва, основним завданням якого на цей момент є не допустити ісламізацію Гази. Необхідно зазначити, що на недавніх виборах у секторі Газа ХАМАС одержав 77 iз 118 місць у місцевому парламенті, тоді як домінуюча сила в ОВП — «Фатх» — лише 26. Цей факт зайвий раз підтверджує потенційні можливості ХАМАС на майбутніх загальнонаціональних виборах. За попередніми оцінками, ХАМАС може одержати 35—40% мандатів у Законодавчих зборах ПНА, що, на думку багатьох ізраїльських аналітиків, може відкинути ізраїльсько-палестинський політичний процес на десять років назад.
З великою долею впевненості можна прогнозувати, що лідер ПНА М. Аббас не ризикне піти на відкриту конфронтацію з ісламістами перед виборами і роззброїти терористичні угруповання. Щодо ХАМАС, то до виборів він збереже видимість перемир’я в Газі, але основний наголос надалі буде зроблений ним на нарощування терору. Необхідно також підкреслити, що політичне виживання як Абу Мазена, так і Аріеля Шарона безпосередньо залежить від ісламістського терору. На даний момент рейтинг Шарона досить високий і, незважаючи на зусилля опозиції, його шанси зберегти посаду розцінюються як дуже непогані. Але, якщо розмежування приведе до посилення палестинського терору, і Абу Мазен, і тим більше Шарон, остаточно втратять шанси на збереження влади.
