«Основні рішення щодо нової європейської угоди повинні бути прийняті вже в червні на саміті Європейського Союзу», — заявив виданню Gazeta Wyborcza прем’єр- міністр Тоні Блер. В інтерв’ю з британським прем’єр- міністром, крім видання Gazeta Wyborcza, брали участь також журналісти кількох інших європейських газет, у тому числі: Financial Times, Frankfurter Allgemeine Zeitung, Le Monde і European Voice.
— Червневий саміт ЄС буде, швидше за все, останнім самітом в якому ви братимете участь як прем’єр-міністр. У вас не має відчуття поразки? Адже вам, самому проєвропейському в історії ЄС прем’єр-міністру Великої Британії, не до кінця вдалося здійснити мету зближення країни з Європою. Британці зберігають скептичне ставлення до Євросоюзу.
— Консервативна партія на двох останніх виборах мала дуже сильну євроскептичну програму. І двічі програла. Якщо ви проведете опитування громадської думки й запитаєте про ставлення суспільства до Європи, то відповідь буде скептичною. Але якщо ви підете трохи далі й запитаєте, чи хоче суспільство відділитися від Європи, то ви почуєте: «ні». Якщо ви будете дивитися тільки на опитування громадської думки, то може здатися, що вони виглядають так само, як 1997 року. Але я вважаю, що вони відрізняються. Люди тепер розуміють значення більш глибшої інтеграції Великої Британії в Європу. Громадська думка звичайно перебуває під впливом ЗМІ. Але якщо говорити про Велику Британію як про країну, і говорити про уряд Великої Британії — то час ізоляції пройшов.
— Ви колись сказали, що прем’єр-міністр Великої Британії стоїть перед особливо важким вибором: або ізоляція в Брюсселі, або звинувачення в зраді національним інтересам всередині країни. Вам вдалося зберегти рівновагу між цими крайнощами?
— Мабуть, так. Коли я зайняв посаду прем’єр-міністра 1997 року, у нас відбувалися «м’ясні війни» (конфлікт Лондона з іншими країнами ЄС через м’ясо). Я пам’ятаю, що ми були в повній ізоляції. Із того часу ми стали дійсно важливим гравцем. Ми почали брати участь у створенні європейської оборонної політики, у Лісабонській стратегії. Переважно саме з нашої ініціативи на саміті в Хемптон Корт 2005 року був створений План розвитку енергетичної політики. Ми також зробили великий внесок у те, щоб президентом Європейської комісії став Жозе Мануель Баррозу. Нарешті, завдяки нам вдалося досягнути компромісу в прийнятті бюджету ЄС, що було дуже, дуже важко. Мене тоді звинувачували в усіх можливих зрадах, у зраді британських національних інтересів.
Я знаю, що дехто хотів би, щоб ми ввійшли в зону євро. Але гадаю, люди зрозуміли, що причини, через які я вирішив, що ми не повинні входити в цю зону, мали економічний, а не політичний характер. Мене звинувачували в тому, що я продаю країну. А я вважаю, що все якраз навпаки — саме в британських інтересах те, щоб ми були ключовим гравцем в Європі. І щоб ми були в двох альянсах — і з Європою, і з США. Ми повинні підтримувати відносини з ними обома.
ЄС — це найсильніше політичне об’єднання в світі. Європа — це найважливіший торговий ринок. І це найважливіша вигода для Великої Британії. Вся моя концепція зовнішньої політики засновується на дійсності XXI століття, на тому, що Велика Британія — це 60-мільйонна країна, і, як і інші європейські держави, займає невелику територію. Китай, Індія — це будуть держави. Якщо ми хочемо мати вплив, владу і якесь значення — то завдяки об’єднанню з іншими.
— В якому напрямі повинна йти Європа?
— Для батьків-фундаторів Європи найважливішим було забезпечення миру й післявоєнне примирення. Для сьогоднішніх політиків найважливіше — зробити європейську економіку конкурентоспроможною, щоб зростав добробут європейців.
Завданням для нас є те, щоб Європа та її цінності мали, як і раніше, велике значення в світі. У світі, в якому є Америка з її найсильнішою економікою, Росія, Китай, населення якого вдвічі більше, ніж населення всієї Європи та Америки разом узятих. Не кажучи вже про Індію.
Виклик, перед яким опинилося нове покоління європейських лідерів, полягає в тому, якою ми бачимо Європу: чи повинна вона дивитися вперед, пристосовуючись до нових політичних і економічних конфігурацій у світі? Або ж вона повинна дивитися всередину себе, намагаючись створити бар’єри, щоб затримати зовнішні сили. Ця боротьба між відкритою й закритою Європою — це битва, яка чекає нас попереду.
Ми зможемо показати світу цінності, якими ми пишаємося, завдяки тим людям, які поводяться відкрито. І в цьому напрямі зараз працюють європейські лідери. І ліві, і праві.
Найважливіше — узгодити мету. У нас можуть бути які завгодно інститути, але якщо Європа не знає, куди вона хоче прямувати, то ці інститути не будуть ефективними.
— Європа зараз займається, насамперед, майбутнім європейських інститутів і новою угодою для ЄС. Лондон підтримає Варшаву в її прагненні змінити систему голосування?
— Ми уважно розглядаємо всі питання, які можна обговорювати. Але ми пройшли через дуже важкий процес, щоб прийти до цієї системи голосування. Це — зовсім інша річ, ніж розширення списку питань, рішення за якими приймаються більшістю голосів.
— А яких змін в конституційній угоді чекає Велика Британія?
— Для мене основне значення має прийняти те, що не вдається досягнути домовленості про укладення нової конституційної угоди. Те, чого можна досягнути — це домовленість щодо нової, простої угоди, яка змінить усі попередні. Це була б спрощена угода, вона введе нові принципи, завдяки яким Європа зможе працювати ефективніше. Деталі ще необхідно обговорити.
— Ви погодитеся, наприклад, на створення посади президента Євросоюзу й міністра закордонних справ?
— Я не хотів би публічно обговорювати, як повинна виглядати ця нова угода. Але щодо принципів: ми повинні зробити крок назад і відмовитися від конституційної угоди як такої. Зараз найважливіше — з’ясувати, що нам необхідно, щоб Європа працювала ефективно, щоб вона могла зосередити свою увагу на питаннях, які важливі для суспільства. Два роки ми сперечалися в конституційному конвенті, вважаючи, що він наблизить Європу до громадян. Він цього не зробив. Тепер ми повинні зробити висновки, ми повинні вислухати людей.
— Така нова, проста угода, повинна буде пройти через референдум у Великій Британії?
— Ні. Якщо це не буде конституція, яка змінює фундаментальні відносини між Євросоюзом і його членами, то немає причин для проведення референдуму. Для мене це очевидно. Я підозрюю, що більшість держав перебуває у схожій ситуації, якщо їхня конституція також не зобов’язує їх проводити референдуми для затвердження простої угоди.
У минулому я погодився на референдум, бо вважав, що є підстави для проведення референдуму, якщо це повинна була бути угода, яка фундаментально змінює відносини між Великою Британією та Європейським Союзом.
— Ви не боїтеся, що опозиційна Консервативна партія все одно домагатиметься референдуму, і що це ускладнить життя вашому наступнику, Гордону Брауну? Мало чутно про його любов до Європи...
— Якби змінили навіть одну кому в діючих угодах, то Консервативна партія все одно вимагала б референдуму. Тому що вони не хочуть, щоб Європа йшла далі, вони хочуть заблокувати прогрес Європи. Втім, такі ж голоси з’являться і в ЗМІ. Але яка альтернатива? Те, що ми цього питання взагалі не вирішимо. Тепер прийшов час, щоб Європа пішла вперед.
— Коли повинні бути прийняті рішення щодо нової угоди?
— Найкраще було б узгодити ключові рішення в червні (під час саміту ЄС у Брюсселі). Потім почався б процес розгляду деталей, а потім — ратифікація. Я не зазначаю зараз, які повинні бути остаточні висновки, але я вважаю, що необхідна згода в питаннях основних параметрів і принципів. Після червневого саміту суспільство повинне знати основні елементи домовленостей, що стосуються угоди.
— Якби три роки тому ви знали, що так багато поляків і громадян інших держав приїде у вашу країну, ви все одно відкрили б ринок праці? Велика Британія ввела обмеження на в’їзд болгар і румун, значить, схоже, з’явилися деякі сумніви...
— Ні, я не змінив би своєї думки щодо цього питання. Поляки у Великій Британії — це дуже хороша, шанована група людей. А у випадку Болгарії й Румунії з’явилися додаткові питання. Розширення було дуже корисним для Євросоюзу. Одна з речей, які ми повинні зараз робити — це інформувати суспільство щодо того, яку вигоду приносить розширення Європи. Ваша економіка зростатиме й стане сильнішою, тому ми зможемо з вами торгувати. Ми захищаємо позитивну репутацію розширеної Європи, бо така Європа дуже сильно нам допомогла.
— Чи iснують якісь географічні кордони для Євросоюзу? Хто ще стане його членом? Україна?
— Європа розширятиметься, у мене немає сумнівів. Чому ми повинні припинити розширення Європи? Але я вважаю, що ми повинні бути реалістами. Перехід від 15 членів до 27 членів був великою зміною. Легко зрозуміти, що європейська громадська думка тепер хоче трохи зупинитися, привести справи до ладу.
Але, у дуже віддаленій перспективі, я вважаю, що Європа продовжуватиме розширятися. Членство в Євросоюзі, наприклад для балканських держав, є великим шансом. Той факт, що жителі дуже багатьох країн хочуть стати членами Євросоюзу, дуже добре свідчить про сам Євросоюз.