Останнім часом світова спільнота дедалі більше уваги приділяє подіям в Грузії, на загострення політичної ситуації в цій країні через розпочаті новою владою кримінальні переслідування політичних опонентів. Такі дії ставлять під сумнів інтеграцію Грузії в ЄС і НАТО і навіть парафування угоди про асоціацію на саміті Східного партнерства у листопаді цього року у Вільнюсі.
Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Рассмусен, помічник Держсекретаря США Філіп Гордон та верховний представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон висловили обурення через арешти наближених до президента Грузії осіб та закликали владу відмовитися від вибіркового правосуддя.
Нагадаємо, прем’єр-міністр Грузії Бідзіна Іванішвілі прийшов до влади минулої осені завдяки щедрим обіцянкам та через народне невдоволення політикою президента Міхеїла Саакашвілі. В результаті виборів партія Іванішвілі «Грузинська Мрія» здобула 85 із 150 місць у парламенті. За недавніми опитуваннями американського Національного демократичного інституту (NDI), її підтримують 63% грузинів. А рейтинг самого Іванішвілі становить 80%.
Експерти вказують на дві причини такої великої популярності теперішньої влади. За словами грузинського політолога Давида Беріташвілі, велика підтримка новообраної влади зумовлена некритичним і нераціональним сприйняттям влади. «Пострадянський виборець ласий до всіляких обіцянок, не читає програм партій, — каже він «Дню». — Мені здається, що виборця обманули. Пообіцяли зменшити тарифи на газ, електроенергію, збільшити пенсії, однак нічого не відбувається. Я вважаю, коли ейфорія пройде, то Іванішвілі буде втрачати один процент у місяць». Свою роль також відіграла втрата довіри до Саакашвілі, який, незважаючи на низку успішних реформ, не зміг подолати бідності населення. Безробіття — найбільша претензія грузин до попередньої влади.
За словами головного редактора грузинської газети «Резонанси» Лаша Тугуші, люди довіряють Іванішвілі, бо зараз є конкретні плани щодо реформ. «У майбутньому плануються соціальні, економічні реформи. Люди розраховують на покращення рівня життя», — пояснює він газеті «День».
Отримавши впевнену перемогу, нова влада почала переслідування своїх політичних опонентів. Так, колишнього прем’єр-міністра країни і генерального секретаря партії «Єдиного національного руху» Вано Мерабішвілі було заарештовано 21 травня цього року. Мерабішвілі інкримінують створення фіктивних робочих місць для пропрезидентської партії, зловживання службовим становищем, розгін антиурядової демонстрації, в ході якої загинуло двоє людей, та справу про вбивство співробітниками правоохоронних органів жителя Тбілісі Сандро Гіргвліані у 2006 році. Та колишній прем’єр-міністр винним себе не вважає.
Днем пізніше заарештовано колишнього міністра охорони здоров’я Зураба Чеабірашвілі. За словами Саакашвілі, у цьому арешті зацікавлений президент Росії Владімір Путін, бо саме Чеабірашвілі підняв у Раді Європи питання про окупацію Грузії Росією.
Аналітик київського Інституту відкритої політики Євген Петренко вважає, що методи, які демонструє Іванішвілі, є тупиковими. «Країна знаходиться у глухому куті, тому що нова влада не виконує своїх обіцянок, а займається боротьбою з Саакашвілі та його командою. Усі ці арешти мають абсолютно політичне підґрунтя. Політична еліта, яка функціонує на таких засадах, не має політичного майбутнього, — каже український аналітик «Дню». — Політичні методи, які демонструє Іванішвілі, — низькопробні, хуторянські, не достойні сучасної політики і держави, яка проголосила намір вступити до НАТО і ЄС».
Натомість Тугуші переконаний, що ці арешти виправдані, і нічого спільного з політикою не мають. «Я б не назвав це політичними переслідуваннями. Цим політикам інкримінують конкретні карні справи. З їхнього боку були серйозні порушення закону, однак потрібно, щоб судові процеси проходили відкрито і прозоро, тоді не буде звинувачень у політичних переслідуваннях», — пояснює він «Дню». З Тугуші категорично не погоджується політолог Беріташвілі. «На шпальтах 19 із 20 газет, які видаються в Грузії, лунають заклики до арешту колишніх провладних політиків. Йде 37-й рік, все робиться жорсткими методами, не враховується презумпція невинності», — каже експерт.
Президент Саакашвілі побоюється, що через такі дії уряду Грузія віддалиться від Заходу та повторить сценарій України. За його словами, «Україна, яка має велике значення для Європи, Америки, НАТО, практично опинилась у міжнародній ізоляції через арешт колишнього прем’єр-міністра (Юлії Тимошенко. — Авт.) через політичні мотиви... Грузія — маленька країна, і ми менше потрібні Заходу, ніж Україна».
Втім, Іванішвілі заявляє, що продовжуватиме курс Грузії в НАТО і ЄС. Він також наголосив, що планує налагодити відносини з Росією. Однак ці твердження видаються представникам Народної партії Європи порожніми. Президент цієї партії Вілфред Мартенс вважає, що в умовах, коли російські війська знаходяться на території, яку вся міжнародна спільнота вважає частиною Грузії, нормалізувати відносини з Росією важко чи навіть неможливо. Крім того, Мартенс відмітив, що в теперішній ситуації у Грузії нема жодних шансів підписати з ЄС угоду про асоціацію, бо нове керівництво країни не поважає європейські цінності та принципи.
На думку Петренка, Іванішвілі не зможе проводити євроінтеграційну політику через спротив Росії. «Росія і Євросоюз — антагоністи. Перше завдання, яке проголосив Путін, — це не допустити Західний світ на пострадянський простір. Тому ні про яку євроінтеграцію Грузії не може бути й мови, бо не можуть добрі відносини з Росією супроводжуватись євроінтеграцією», — коментує аналітик «Дню».
Після президентських виборів, які відбудуться 31 жовтня 2013 року, Грузія стане парламентською республікою. В результаті змін до конституції не президент, а прем’єр-міністр визначатиме зовнішньополітичний курс країни. «У такій ситуації неважливо, хто стане кандидатом від пропрезидентської партії. Будь-який кандидат, якого підтримуватиме Іванішвілі, стане президентом. Такий президент буде маріонеткою, — каже «Дню» Беріташвілі. — Якщо на парламентських виборах 1 жовтня 2012 року був своєрідний поєдинок — адміністративний ресурс опирався величезним грошам, то після 1 жовтня ситуація змінилася. В одних рухах вже зосередився адміністративний ресурс і гроші».
На думку Петренка, політичний ландшафт Грузії і України зараз дуже подібний — в обох країнах відбувається централізація влади і лунають звинувачення про політично вмотивоване переслідування опонентів. Експерт пояснює це тим, що грузинські та українські політичні еліти є незрілими. «Вони керуються прагненням помсти. Усі вони виховані у комуно-фашистській традиції, яка існувала у Радянському союзі. Подібність політичних еліт Грузії та України в тому, що вони діють за принципами КПРС. Вони не розуміють політики як процесу погодження інтересів», — підсумовує Петренко.
