Розвідувальна громада Сполучених Штатів отримала свого повноправного шефа. Сенат США переважною більшістю голосів затвердив Джона Негропонте на посаді глави Національної розвідки. На підтримку його кандидатури, висунутої президентом Джорджем Бушем 17 лютого, проголосували 98 законодавців, проти — лише двоє. У обов’язки Негропонте входитиме керівництво 15-ма американськими спецслужбами, включаючи ЦРУ і ФБР.
65-річний Джон Дімітрій Негропонте — син грецького судноплавного магната, який емігрував до Нью-Йорка під час Другої світової війни, зробив блискучу кар’єру у Сполучених Штатах. Негропонте — кар’єрний дипломат, до появи в Іраку був представником США в ООН, де виконував делікатну місію щодо зміни ставлення ООН до військової операції в Іраку. Перший дипломатичний період у житті нинішнього «головного розвідника» тривав з 1960 по 1997 роки. Одразу після закінчення університету він потрапив на службу у державний департамент США. Його перше відрядження відбулося до Гонконгу, друге — до В’єтнаму, де він опинився під час війни в 1964 році. Там він звернув на себе увагу Генрі Кіссінджера, який включив Негропонте до Ради національної безпеки адміністрації Річарда Ніксона і став його подальшим «патроном». Після цього Південний В’єтнам було залишено, й молодий американський дипломат поїхав спочатку до Еквадору, а потім до Греції.
При Рональді Рейгані Негропонте було призначено послом Сполучених Штатів у Гондурасі (1981 — 1985 рр.). На той час це була одна з найважливіших посад для всієї політики Вашингтона в Центральній Америці, оскільки саме Гондурас був форпостом боротьби з комунізмом в регіоні. Там він продемонстрував спокійне ставлення до будь- яких злочинів місцевого режиму, виправдане недопущенням приходу до влади комуністичних сил. Із тих пір претензії до Негропонте з приводу дотримання прав людини в Гондурасі ніколи не вщухали. Але він завжди публічно підкреслює, що нічого про це не знав.
Із 1997-го по 2001 рік Негропонте працював у приватному секторі — як виконавчий віце-президент з глобальних ринків в компанії McGraw-Hill. У політичну сферу Негропонте повернувся завдяки Коліну Пауеллу, який призначив його представником США в ООН. Там перед ним стояло завдання переконати членів ООН у необхідності війни в Афганістані й Іраку. Із ним він впорався й був відряджений на нову важливу ділянку роботи — представництво США в Іраку.
Однією з головних «сильних» сторін нового директора Національної розвідки є те, що він вважається особисто «близьким» до Дж. Буша та його родини. Крім того, Негропонте є сильною, харизматичною й досвідченою фігурою у великій політиці. Має реноме «дипломат дипломатів».
Аналізуючи поле діяльності нового керівника розвідки США, зазначимо, що посаду директора Національної розвідки було введено в кінці 2004 року з метою реалізації принципу єдиного контролю за діяльністю всіх американських розвідувальних структур. Початково планувалось створення єдиного антитерористичного супервідомства, яке б об’єднало всі спеціальні служби Сполучених Штатів, але потужне розвідувальне лобі не допустило розформування існуючих структур, — в результаті виникла посада директора Національної розвідки.
Сама структура, очолювана Негропонте, отримала назву Головного розвідувального відомства. У його лавах працюватиме близько 800 співробітників. Їхній кістяк складуть фахівці з апарату ЦРУ, які віднині працюватимуть на нового координатора діяльності всього розвідспівтовариства. Таким чином, Негропонте як перший директор на даній посаді нестиме персональну відповідальність за всі можливі провали спецслужб під час його керівництва.
Але він має й певні можливості для суттєвого впливу на всю роботу американської розвідки: через формування бюджету (близько 40 млрд. доларів) і право надавати рекомендації з приводу призначення керівників всіх підзвітних йому структур. Крім того, віднині саме він почне виконувати функції головного радника президента з розвідувальних питань і зустрічатиметься з Дж. Бушем щодня, доповідаючи про загрози США та інші аспекти діяльності розвідспівтовариства. Раніше цей привілей належав виключно ЦРУ.
Крім того, директор Національної розвідки зможе втручатися в технічні аспекти роботи спецслужб. Наприклад, він зможе заборонити збір інформації по лінії ЦРУ чи ФБР та передоручити це іншому відомству. Відповідно до його розпоряджень, розвідслужби обмінюватимуться інформацією, якою раніше розвідники з конкуруючих структур ділилися вкрай неохоче.
