Цей ювілей (а дата, між іншим, важлива, оскільки вона практично відповідає періодові існування сучасної Російської Федерації) газета зустріла випуском, що складається з перших і останніх шпальт чисел «Новой газеты» з підшивок різних років. Як висловився головний редактор видання Дмитро МУРАТОВ у своїй колонці, робили за принципом старої рубрики газети «Від дошки до дошки».
Дехто підготував «Новой газете» своєрідний «подарунок»: з 31 березня її сайт у інтернеті відчув величезні навантаження через потужну кібератаку. Втім, це теж свідчить про значущість «Новой газеты» в медійному просторі Росії. А її значення дійсно величезне. Адже на тлі мінливого медіа-середовища сусідньої країни «Новая газета» залишається тим виданням, яке міцно тримається за принципи якісної журналістики, акумулює прогресивні ідеї, приділяє увагу цінностям.
«Життя країни, людей, наша редакційна історія. Злети, провали. Втрати близьких. Трагічні і веселі будні. Цифри накладу, за ними — найкраща улюблена аудиторія. Вона молодіє. Але нікуди не подінуться від нас Петро Наумович Фоменко, Станіслав Рассадін, Раїса Максимівна, Булат Шалвович, Стругацькы і Герман (з кінотвором якого за романом Стругацьких «Важко бути Богом» ми зустрінемо день народження)... Тепер повертаюся до питання: «Хто міг повірити?» Ті, чиї прізвища ви знайдете на останніх шпальтах різних років. Звичайно, Горбачов, Лебедєв. Ви, хто читає, ми, хто робить цю газету. Разом уже майже 3 мільйони осіб. Всі ми в якомусь сенсі — унікальні відвідувачі. ...Ми розглядаємо ці шпальти, інколи самим собі подобаємося. І суворий П.Б. Саруханов, відірвавшись від малюнка в номер, ядуче зазначає: «Китайські митці, аби не запишатися, малювали водою на розжарених каменях». Спасибі тобі, Петю! Ми разом із тобою продовжимо займатися чимось схожим і далі, хоч деякі камені і ображено шиплять. Але ж щось між ними росте. Ми продовжуємо. Нам 20 років: вмирати вже пізно і недоцільно», — написав у ювілейному числі Дмитро Муратов.
Потрібно зазначити, що особлива заслуга «Новой газеты» — не лише в зваженій, аналітичній реакції на події сучасні, а також у тому, що газета, приділяючи багато уваги історичним темам, реалізує в певному розумінні програму з десталінізації своєї країни. Можна сказати, що в цьому «Новая газета» і «День» — партнери й однодумці. Зокрема в «Новой газете» діє рубрика «Правда ГУЛАГа», статті якої є спробою відновити реальну, очищену від міфів та ідеології картину радянського минулого. 2011-го року газета також видала серію з восьми книг «Вещевые доказательства», приурочену до 75-річчя Великого терору 1937 року. А до осені «Новая» планує представити книгу «Золотая подшивка «Новой» за 20 лет».
«День» вітає «Новую газету» з ювілеєм. Як ми написали в нашому поздоровленні колективові видання, «20 років «Новой газете» — це важлива дата не лише для Росії, а й для країн-сусідів. Адже спільні для пострадянського простору проблеми ще не подолано. Тому планка «Новой газеты» та імена її журналістів — це предмет для гордості й поваги. Особливий привід для захоплення — це рубрика «Правда ГУЛАГа»; в увазі до важливих історичних процесів і подій ми з вами — партнери. Тому ми хочемо висловити вдячність колективові «Новой газеты» і побажати вам процвітання та вдячних читачів. До цього можна додати лише те, що «Новая газета» належить до тієї Росії, яку ми любимо. «За вашу і нашу свободу» — досі актуально!
Лариса ІВШИНА та журналісти «Дня»
Також пропонуємо кілька фрагментів з привітань читачів НГ.
Михайло ХОДОРКОВСЬКИЙ:
«Сьогодні Ваша робота потребує великої мужності, вірності ідеалам демократії і справжнього патріотизму. Бажаю вам не лише зберегти ці риси в собі, але й транслювати їх нашому суспільству. Воно цього дуже потребує».
Олександр ЖИГАЛКІН, актор і режисер:
«Рівень правди, який існує в газеті, настільки високий, що інколи навіть страшно і важко її читати. Такої високої планки громадянськості і відповідальності перед людьми за те, що ти робиш, я серед своїх друзів і колег не знаю. А в разі «Новой газеты» це саме так».
Юрій НОРШТЕЙН, режисер-мультиплікатор:
«Вона говорить про те, про що подумати просто неможливо, що це відбувається в моїй країні. Тут немає жодної сторони громадського життя, яке газета б не торкнулася. Я їй побажаю почуття своєї потрібності суспільству, яке б не минало».
Юрій РОСТ, фотограф, журналіст, оглядач «Новой»:
«Ця газета нагадує таке утворення як театр «Современник» часів Єфремова. У неї є відважна студійність і професіоналізм одночасно. Пошана до власної справи і свобода пошуку. Я вітаю газету з 20-річчям. У неї було декілька періодів. І та газета, яка існує зараз, вона молодша. У неї ще багато що попереду».
