Спочатку директор ЦРУ Леон Панетта, а згодом ФБР завдали важкого удару по зовнішньополітичному курсу адміністрації Барака Обами в його іранській і російській частині. Якби Білий дім не пожалів Дмитра Медведєва, то так само сильно могла постраждати й незвикла до міжнародних справ психіка російського президента.
Що стосується Ірану, то, як відомо, минулої неділі пан Панетта заявив, що Тегеран збагатив достатню кількість урану для отримання двох атомних бомб. Директор ЦРУ також відзначив, що Ірану буде потрібно близько двох років для того, щоб «зібрати» їх і поставити на перевірені носії.
«Доброго ранку, пане Обама», — напевно, так привітався з президентом Леон Панетта, перш ніж на щоденному розвідбрифінзі видати йому інформацію, яка через деякий час стала суспільним надбанням.
Не має значення, яким чином ЦРУ отримало інформацію про дві іранські ядерні бомби (самостійно чи за допомогою Ізраїлю, або і те й інше разом). Головне те, що ці дані завдали серйозного удару по двох основних зовнішньополітичних підходах нинішньої адміністрації.
Перший, якщо ви не пам’ятаєте, полягав у бажанні залучити Іран до переговорного процесу, можливим результатом якого могла стати відмова Тегерана від збагачення урану в обмін на численні «морквини». З «пряниками» іранське керівництво було ознайомлене, але, окрім бажання потягнути час, жодних інших позивів у Тегерана пропозиція Вашингтона, від щирого серця підтримана Москвою, не викликала.
Другий підхід мав на меті об’єднання оонівських пролетарів і буржуазію для голосування за новий «жорсткий» пакет санкцій проти Ірану. В результаті санкції чомусь знову вийшли м’якими (запитати в Москви та Пекіна), але, попри це, адміністрація Білого дому довго співала осанну самій собі. Ані той, ані інший підхід не спрацював, як у тому анекдоті про розсердженого хірурга. Втративши багато часу, в сухому залишку ми маємо практично ядерний Іран, що загрожує як Ізраїлю, з яким Обамі настав час примиритися, так і союзникам США — арабським країнам Перської затоки.
На цьому чудовому тлі, під заздравиці «перезавантаженню» і хвалебні співи партнерству, новим технологіям, «Боїнгам» і курятині (запитати віце-президента США Джона Байдена, який займається останнім проектом), у Білому домі з’явився Дмитро Медведєв. «Добре», — з усмішкою сказав Медведєв, підбадьоривши Обаму на спільній прес-конференції у Вашингтоні, коли президент США все ж таки вимовив вітання по-російськи. Через декілька днів після від’їзду делегації молодшого помічника машиніста баштового крана, що потягнула із собою айподи і айфони четвертого покоління, з’ясувалося, що хорошого мало, а поганого чомусь значно більше.
Тобто перезавантаження триває, але переважно в рамках передачі файлів «нелегалами» СЗР, що живуть у США, до московського «центру» за допомогою їхніх колег із російської мирної місії при ООН і Генконсульства РФ у Нью-Йорку. Ну просто не партнерство заради миру, а шоколад з цукатами, особливо якщо врахувати, що розслідування цієї справи ФБР тривало сім років.
Прочитавши доступні кожному відкриті частини матеріалів справи, я подумав про те, що ж ще хорошого може зробити Білий дім для керівництва Російської Федерації або його «дипломатів» у місії при ООН, Генконсульстві або Посольстві РФ у Вашингтоні. Чом би не оголосити про прорив у військовій співпраці й не купити в Росії мільйони автоматів Калашникова і стару радянську форму в обмін на постачання в кредит авіаносців з новими технологіями?
Ще у мене виникла сила-силенна запитань до проросійського лобі у Вашингтоні, яке, зробивши свою чудову справу перед візитом Дмитра Медведєва, зараз, мабуть, боязко ховає голову і всі останні частини тіла в пісок і на зв’язок не виходить. Де ви, славні пани Кіссінджер, Грем і компанія, які так довго переконували всіх у необхідності залучення Кремля у світові процеси? Ну і як вам цей процес? Здається, всі залучилися, чи не так?
Події останніх днів повинні дати можливість злегка отямитись як президентові Обамі, так і багатьом високопоставленим співробітникам Білого дому, яких охопив не лише прагматизм, а й мрії про мир у всьому світі. Ідея, звісно, дуже хороша, але лише у тому разі, коли її поділяють твої партнери. Інакше, за відомими словами Хамфрі Богарта з фільму «Касабланка», «цей початок чудових відносин» набуває абсолютно іншого значення.
ДО РЕЧI
Американський президент Барак Обама схвалив введення додаткових санкцій з боку США проти Ірану. Він розраховує на те, що вони завдадуть «удару в серце» іранській ядерній програмі. Нагадаємо, що пакет додаткових санкцій було підготовлено у кінці червня Конгресом. У першу чергу вони стосуються співпраці із підприємствами, що обслуговують потреби Корпусу вартових ісламської революції, раніше оголошеного Вашингтоном терористичною організацією. Віднині банківським структурам США заборонено співпрацювати з іноземними фінансовими організаціями, що працюють з «вартовими». Окрім того, документ передбачає повну заборону експорту до Ірану нафтопродуктів і цілу низку покарань для порушників цієї заборони. Річ у тому, що Іран (хоча і входить у п’ятірку головних виробників нафти) отримує бензин і авіаційне паливо з-за кордону. Обама назвав підписані ним санкції «найжорсткішими з будь-коли прийнятих Конгресом стосовно Тегерану». За його словами, спочатку він не хотів вживати настільки жорстких заходів, але незговірливість Ірану стосовно його ядерної програми змусила його переглянути колишню позицію. Обама заявив, що тим самим Вашингтон має намір навчити іранський режим «відповідати за свої вчинки». Тим часом США не мають наміру спалювати мости у відносинах із Ісламською Республікою. Обама підкреслив, що двері для діалогу як і раніше, відчинені. Проте президент Ісламської Республіки Махмуд Ахмадінежад заявив, що жодні санкції не змусять його країну відмовитися від узятого курсу на реалізацію національної ядерної програми. Він назвав їх «даремними» і порівняв із «настирливими мухами». І ось тепер США приймають додаткові однобічні санкції.
