Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Уго доводиться туго

Венесуельський президент намагається одягнути тогу миротворця
24 червня, 2008 - 00:00
ФОТО РЕЙТЕР

Революційний запал президента Венесуели Уго Чавеса стрімко зменшується. Ще на початку червня, виступаючи перед кандидатами в губернатори і мери міст від провладної Єдиної соціалістичної партії, він закликав «...посіяти зерно революції по всьому світі, і це ми повинні зробити спокійно, але з твердістю інтернаціоналіста». На думку венесуельського лідера, революційні ідеї необхідно пропагувати в Західній півкулі, Європі, Африці й навіть Росії, президента якої Володимира Путіна він називав своїм братом.

Однак головною і неприхованою метою борця за соціалізм XXI століття є відновлення Великої Колумбії, президентом якої був кумир Уго Чавеса Симон Болівар, якого в Латинській Америці називають Визволителем. Під його керівництвом велика частина Латинської Америки звільнилася від колоніального ярма іспанців. Велика Колумбія включала в себе нинішні Венесуелу, Колумбію, Болівію, Панаму, Еквадор і частину Перу. Проіснувала вона дуже недовго. Братські народи жити в одній державі категорично не захотіли і 1836 року держава розпалася, а спадкоємці почали воювати один з одним. Остання війна між Еквадором і Перу закінчилася 1995 року. Проте відновна маніловщина вабить послідовника Визволителя. Відома фраза, висловлена ним в грудні 2006 року під час візиту на Кубу: «Ми втілимо мрії Болівара, і декілька республік стануть єдиною нацією».

У революційному ражі наприкінці травня він підписав указ про реформування спецслужб. Замість секретної поліції (DISIP) країни і військової розвідки, (DIM) згідно з новим законом, передбачається сформувати п’ять органів, відповідальних за безпеку країни.

І раптом на зміну революційній лихоманці Уго Чавеса приходить небачена помірність. Для початку вступ унаслідок указу про перетворення спецслужб було припинено. Як розповів сам венесуельський лідер, він прокинувся вранці і виявив, що указ зневажає демократичні права громадян. Коли указ готувався і він його підписував ніякі сни революціонеру Уго не снилися. І ось таке прояснення.

У неділю 8 червня в своїй улюбленій телепередачі Alo presidente Чавес несподівано заявив: «Партизанська війна стала надбанням історії, — сказав він і, витримавши невелику паузу, повторив: — Стала надбанням історії». З цими словами він звернувся до Альфонсо Кано, нинішнього лідера колумбійських повстанців із руху «Революційні збройні сили Колумбії — Армія народу» (Fuerzas Armadas Revolucionarias de Colombia —)( Ejercito del Pueblo, FARC)». Ця заява найвпливовішого прихильника FARC стане сильним, можливо, фатальним ударом по організації, яка зараз опинилася в гіршому положенні за всю свою багаторічну історію.

Зрозуміло, що миротворцем Чавес став не від гарного життя. Унаслідок рейду на табір терористів колумбійські військові захопили комп’ютери та документацію, яка свідчила про підтримку і фінансування FARC з боку Чавеса. Далі — більше. На колумбійській території був арештований офіцер венесуельської армії, який віз зброю повстанцям. Якщо у весняному конфлікті з Колумбією Чавеса підтримували практично всі держави Латинської Америки, то нині ситуація круто змінилася. Герой континенту опинився в політичній ізоляції. До того ж справи FARC у Колумбії йдуть дуже погано. Після ряду вдалих рейдів колумбійські військові розгромили велику частину інфраструктури терору, загинули харизматичні та впливові лідери повстанців. Уряд заохочує здачу партизан гарантією свободи. У результаті число членів FARC скоротилося вдвічі, а рейтинг ворога Чавеса колумбійського президента Альваро Урібе сягнув 84%.

Настав час задуматися і про власне положення. Він досить швидко втрачає популярність. Опитування громадської думки, проведене в квітні венесуельською соціологічною службою Datanalisis, показало, що дії Чавеса схвалюють 56% населення, що на 20% менше, ніж рік тому. А понад 70% опитаних заявили, що негативно ставляться до FARC. Напередодні важливих регіональних виборів це дуже небезпечна тенденція. Хоч президентський термін Чавеса закінчиться лише 2013 року, однак вельми проблематичною стає ймовірність внесення змін до конституції, які знімають обмеження двох термінів. А не президентом Чавес себе не мислить.

Проблемою стає і видобуток нафти — головного багатства Венесуели і основи режиму. Витрачаючи значну частину грошей, що надходять від її продажу, на підтримку лівих у сусідніх країнах і терористів, Чавес зовсім не займається реконструкцією й інвестуванням у нафтову галузь. У результаті країна, де літр бензину коштує 20 центів, а води — близько 1 долара, може стикнутися з падінням видобутку. При цьому слід врахувати, що ціни на продовольство безперервно зростають і населення, яке дедалі стає все біднішим, не в змозі купувати продукти першої необхідності. Для найбідніших введено карткову систему, але купувати продукти на талони стає все важче, магазини часто «беруть» із боєм і їх охороняють армійські патрулі.

Незважаючи на прокляття в адресу американського імперіалізму, велика частина венесуельської нафти продається саме в США. Важку нафту з басейну Оріноко Європа не купує, віддаючи перевагу більш легкій із Близького Сходу та Північної Африки. Можливе падіння видобутку в Венесуелі внаслідок занепаду галузі дуже непокоїть США. Тому там почали вивчати питання початку розробки законсервованих родовищ у шельфі західного узбережжя і на Алясці. Прогноз Чавеса, що барель коштуватиме 200 доларів, може справдитися не через його загрози, а через руйнування нафтової галузі. Висока ціна на нафту має зворотній бік, дуже неприємний для виробників. Уже за вартості бареля в 100 доларів стає рентабельним виробництво бензину та дизельного палива з нафтоносних сланців, яких багато на заході США та Канади. Зараз розробляються й інші альтернативні технології. Бульбашка високих цін на нафту, як передбачає міністр фінансів Росії Олексій Кудрін, лусне в 2010—2011 рр. Що тоді робитиме революціонер Уго? Як відомий отаман із «Весілля у Вільшанці» він може залишитися без золотого запасу. Хлопці-президенти Болівії, Еквадору, Нікарагуа та Парагваю розбіжаться ще раніше. Є дані, що цю невеселу перспективу Уго та Фідель обговорювали під час нещодавнього візиту першого до Гавани. Про те, що старший запальний революціонер порадив молодшому борцю, скоро дізнаємося.

Юрій РАЙХЕЛЬ
Газета: