23 липня в Брюсселі нам удалося успішно завершити непростий процес погодження з нашими європейськими партнерами чергового кроку зі спрощення візового режиму для українців. Тисячі журналістів, членів громадських і релігійних організацій, активістів профспілок невдовзі зможуть отримувати багаторазові, довгострокові й безплатні візи за спрощеною процедурою. Для підприємців, яких запрошують партнери з ЄС, українська дипломатія спромоглася спростити життя щодо цього ще декілька років тому. Утім, дедалі частіше представники ділових кіл беруть квитки на літаки не до Європи, а до Китаю — туди, де українська продукція останніми роками має все більший попит, і звідки в нашу економіку приходить стабільно зростаючий обсяг інвестицій. Невипадково на зустріч із своїми європейськими колегами до адміністративного центру ЄС я прилетів майже відразу після завершення свого третього за останні два роки візиту до Китайської Народної Республіки. При всьому безпрецедентному значенні, якого у своїй зовнішній політиці Україна надає європейській інтеграції як стратегічній меті, дедалі вагомішу частку ресурсів, які дають змогу рухати державний локомотив до ЄС, ми отримуємо саме завдяки партнерству з новими світовими економічними лідерами: Туреччиною, Ізраїлем, Бразилією, Індією, В’єтнамом і передусім Китаєм.
У червні 2011 року в Києві Президент України Віктор Янукович і глава КНР Ху Цзіньтао підписали Спільну декларацію про встановлення і розвиток відносин стратегічного партнерства між нашими державами. У результаті реалізації цих домовленостей Китай впевнено перетворюється на одного із ключових економічних партнерів України. Так, лише за шість місяців 2012 року товарообіг між Україною й КНР збільшився майже на 20%.
Зростає значення нашого партнерства з Пекіном і в розрізі критично важливого для зміцнення суверенітету України курсу на зниження залежності від одного постачальника енергоносіїв. Погоджене минулого тижня виділення Китайським банком розвитку кредитної лінії розміром 3,66 млрд доларів для впровадження технологій заміщення російського газу українським газифікованим вугіллям поруч із широким залученням американських і європейських компаній до видобування вуглеводнів на території нашої держави вже в середньостроковій перспективі забезпечить енергетичну незалежність України, без якої всі попередні роки ми не мали повної свободи у своїй зовнішній та зовнішньоекономічній політиці.
Тож сьогоднішнє партнерство з КНР ми без жодних перебільшень можемо називати стратегічним, виходячи з того очевидного факту, що воно допомагає нам вирішувати стратегічні завдання національного розвитку. Саме про це, перебуваючи в Пекіні, я говорив із членом Постійного комітету Політбюро ЦК КПК Хе Гоцяном, міністром закордонних справ КНР Ян Цзєчи, міністром сільського господарства КНР Хань Чанфу, головою правління Китайського банку розвитку Чень Юанем і президентом Експортно-імпортного банку Лі Жогу.
Особливістю відносин із Китаєм є те, що масштабна економічна співпраця з цією великою державою можлива лише в тісній ув’язці з динамічним політичним діалогом. Задля розвитку такого діалогу Президент України Віктор Янукович має намір до кінця цього року відвідати КНР із офіційним візитом. Отже, ми виходимо на щорічний обмін візитами на найвищому рівні — модель відносин, яку Китай має лише з найважливішими й найперспективнішими для нього партнерами в світі.
Для підготовки економічного під рунтя для зустрічі лідерів двох країн зусиллями МЗС було організовано так, що мене в Пекіні супроводжувала велика група представників українських компаній — членів Ради експортерів при Міністерстві закордонних справ. Серед них — керівники «Укрландфармінга», «Нібулона», «Астарти», «Запорізького трансформаторного заводу», об’єднання «Сумське НПО ім. Фрунзе» та інші.
Разом із членами офіційної делегації представники української енергетичної галузі провели низку зустрічей і переговорів з очільниками провідних китайських корпорацій аналогічного профілю — САМСЕ, Китайської національної ядерної корпорації, «Сінопек», «Чайна Петролеум» — і з вищим керівництвом профільних Асоціацій виробників і імпортерів, Китайського комітету сприяння міжнародній торгівлі (ССРІТ).
Прокладання зручних шляхів для виходу на іноземні ринки збуту товарів і запозичень для національного бізнесу — саме в цьому бачу головну місію української дипломатії в наш час. Остання поїздка до КНР (а їй передували візити в супроводі підприємців до Індії, країн Близького Сходу й Латинської Америки) засвідчила, що за два з половиною роки, які минули з моменту, коли Президент поставив перед МЗС завдання зосередитися на економізації зовнішньої політики, українська дипломатія в цілому знайшла модель того, як бути корисною для вітчизняного бізнесу.
Переконаний: ми лише починаємо відчувати ті плюси, які має комплексна, підкріплена інтенсивним політичним діалогом співпраця з Китаєм та іншими новими центрами світової економіки й політики. Сьогодні це вже внесок у стабільність національної валюти, збільшення експорту, покращення торговельного балансу, завтра — багатомільярдні інвестиції в оновлення інфраструктури, нові робочі місця, перспективи модернізації високотехнологічних підприємств і галузей. Традиційний трикутник ЄС — Росія — США при всій важливості відносин з кожним із його вузлів усе ж таки став затісним для України, що потребує пришвидшеної модернізації.
