У Радянському Союзі люди, які займалися валютними операціями, по-простому — валютники, були наступними, що були небезпечними для влади, після політичних. Ув’язнювали валютників на тривалі терміни, розстрілювали, але все одно — скільки був СРСР, стільки вони й були.
Після 1991 року іноземні гроші стали таким же товаром, як, наприклад, взуття чи автомобіль. Але проблеми все ж виникають. Зазвичай купівлі валюти різко зростають, коли населення остерігається девальвації місцевих грошей — так відбувалося, наприклад, у Білорусі під час валютної кризи 2011 року. В той же час власті, готуючи девальвацію, намагаються обмежити продажі доларів і євро, адже якщо громадяни позбудуться місцевої валюти, ефект від девальвації знизиться.
Як завжди, будь-які обмеження обігу валюти вводяться адміністративним шляхом. При цьому намагаються максимально обмежити імпорт. Саме так вчинили в Узбекистані.
Спершу 29 січня президент Узбекистану підписав постанову «Про заходи з подальшого підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та посилення боротьби з незаконним ввезенням товарів». Державним відомствам запропоновано критично переглянути перелік товарів повсякденного попиту, що ввозяться, з метою скорочення їхнього ввезення в країну. До цього переліку ввійшло все — від предметів особистої гігієни до будівельних матеріалів і побутової техніки. Величезний дефіцит товарів повинні заповнити вітчизняні виробники.
Теоретично це можливо, але не в реальному житті. Поки жодній країні СНД не вдалося значно потіснити іноземних виробників як на ринку побутових і продовольчих товарів, так і в галузі промисловості. До того ж без імпорту не обходиться жодна, навіть найбільш високорозвинена країна. Китайський ширужиток заполонив усю планету, але Піднебесна є одним із найбільших імпортерів. Яким чином Узбекистан може зменшити імпорт того, що ніколи не виробляв і найближчим часом виробляти не буде, не зрозуміло. Точніше, певна річ, що нічого з цього не вийде.
Одночасно почалася боротьба з продажами готівкової іноземної валюти. Офіційною мовою — з чорним ринком. При цьому, ніхто не говорить про те, як цей найчорніший ринок виник. Чому на ньому вартість долара мінімум на 30% дорожча, ніж офіційний курс. Відповідь одна — дефіцит і адміністративно занижений курс.
За традицією правоохоронні органи тут же доповіли про перші успіхи. Декілька керівників узбецьких банків затримані за незаконні операції з валютою. Як повідомило РІА «Новости» джерело в правоохоронних органах, серед затриманих заступник голови банку «Іпотека» Музаффар Ерматов, управляючий Ташкентською міською філією цього банку Алішер Усманов, а також ще п’ятеро керівників кредитних організацій. За даними слідства, затримані банкіри в період з 2010 по 2012 рр. організували злочинну схему купівлі іноземної валюти за офіційним курсом і подальшого її збуту на чорному ринку. Як пише інтернет-портал «Фергана», з початку 1990-х років у країні не було повноцінно функціонуючого легального ринку обміну національної валюти — сума — на долари і євро.
До недавнього часу власті закривали очі на чорний ринок валюти в Узбекистані. Тому існував він без особливих проблем. Міняйла відкрито пропонували свої послуги, зокрема на місцевих ринках. При цьому офіційні обмінники контролювалися силовими та напівмафіозними структурами. Для чорного ринку — просто ідеальні умови.
З 1 лютого 2013 року банкам в Узбекистані заборонили продавати фізичним особам, що проживають у країні, готівкову іноземну валюту. Продаж дозволений лише в безготівковій формі — на банківську картку. Зняти зараховані на картку гроші можна лише з їх конвертацією в суми. У роздрібній торгівлі та сфері послуг розрахунки у валюті також заборонені.
Ось тут і почалися проблеми. Нові правила означали, що для купівлі іноземної валюти жителям Узбекистану доведеться заводити картки міжнародних платіжних систем. Кошти туди перераховуватимуться з карткових рахунків у національній валюті — узбецьких сумах — з відповідною конвертацією. Картками дозволено оплачувати навчання чи лікування за кордоном, у самому Узбекистані їх можна використовувати для купівлі авіаквитків.
Для того, щоб зняти з картки валюту, згідно з новими правилами, доведеться виїхати з Узбекистану, проте гарантій того, що там людина зможе отримати готівку, немає. На території республіки гроші з картки зняти теж можна — але лише з конвертацією в суми.
Легальну систему купівлі валюти випробували двоє жителів Ташкента. Вони оформили картки Visa Electron у Національному банку Узбекистану та «Узпромбудбанку», зарахували туди долари, а потім виїхали до сусіднього Казахстану та спробували отримати готівку. Там оформлені в Узбекистані картки банкомати не приймали. Спроба поміняти гроші через банківських операторів теж не вдалася, правда, ті замість готівкових доларів пропонували поміняти суми на казахстанську валюту — тенге. Отже, людям стало невигідно купувати долари на картки й одержувати готівку за кордоном. Як у старому радянському анекдоті. Маю право — маєте, можу — не можете. Ось такий спосіб збереження валюти у країні.
Не зважаючи на постанову, нелегальний обмін доларів і євро продовжується. У Ташкенті валютники працюють на колишніх місцях. Хоча пропозиції купити долари, російські рублі чи казахстанські тенге звучать від них майже пошепки. Бажаючих продати або купити валюту відводять убік, і обмін прагнуть зробити якомога швидше та непомітніше.
Продовжується і нелегальна торгівля за готівкові долари. За даними інтернет-газети Uzmetronom, як і раніше, з валютою працюють, зокрема на ташкентському ринку Абу Сахій і відомому Алайському базарі. І тут корумпованим правоохоронцям роздолля. Якщо зафіксований факт обміну, то перед людиною виникає дилема: або перспектива адміністративної (кримінальної) справи, або «вдячність», яка в два рази перевищує суму обміну. Що отримає держава, вочевидь, мало кого турбує.
Та і як зламати цю систему, якщо ринок Абу Сахій, Алайський базар і речовий базар «Бек Барака» в Ташкенті, за чутками, належать молодшій дочці президента Лолі Карімовій та її чоловікові Тимуру Тіллаєву.
Або чиновники на всьому просторі СНД ніяк не зрозуміють, що адміністративними заходами валюту в країну не повернути і чорний ринок не перемогти, або все це робиться для прикриття чергових корупційних схем. Дуже схоже на друге.
Адже чорний ринок можна ліквідувати значно простіше, встановивши єдиний обмінний реальний курс, відкривши всім юридичним і фізичним особам доступ до вільної конвертації. Довелося б визнати наявність значної інфляції, зниження рівня ділової активності, небажання інвесторів вкладати гроші в економіку Узбекистану, багато інших речей, але чорний ринок валюти зникне сам собою. Проте тоді втратять годівниці ті, хто ловить простих людей, і ті, хто вирішує, у якому обсязі з урахуванням «відкатів» надати конвертацію юридичним особам.
І поки придумуються різні способи адміністративного регулювання всупереч об’єктивним економічним законам, чорний ринок, зокрема валюти, процвітатиме. Ми в Україні стоїмо на межі його виникнення, якщо валютні проекти Національного банку будуть втілені в життя. Невже досвід наших колишніх сестер по СРСР так нічому і не навчив?
