Вибори в Ізраїлі стали певною мірою вододілом між ерою, яка минає «Аріеля Шарона» та «новою політикою», коли в майбутньому коаліційному уряді вже не буде домінуючої ролі одного політика.
Після обробки бюлетенів, поданих виборцями в ході голосування, яке відбулося на минулому тижні, стало зрозуміло, що нова партія «Кадіма», очолювана виконуючим обов’язки прем’єр-міністром Ехудом Ольмертом, отримала 28 з 120 депутатських мандатів. Як тільки стало відомо про перемогу, він заявив про те, що прийшов час «відкрити новий розділ» в історії країни. Переговори зі створення коаліційного уряду в Ізраїлі розпочинаються наступного тижня.
Ольмерт вважає за краще створити уряд у наступному складі: «Кадіма» (28 мандатів), «Авода» (20), ультраортодокси (13 — ШАС і 6 — «Яадут ха-Тора») та Партія пенсіонерів (7). Принаймні, так заявляють наближені глави уряду. Вони відхилили кандидатури представників від «Лікуда» й партії «Наш дім Ізраїль» як можливих партнерів по коаліції. Союз із «Мерецом» не виключається, але, швидше за все, він залишиться поза коаліцією, сказали джерела. «Ми можемо ввести «Мерец», якщо ШАС погрожуватиме відходом напередодні остаточного формування урядового блоку», — сказали вони. Ольмерт планує свій перший рік на посаді прем’єр-міністра присвятити розв’язанню найбільш насущних соціальних проблем.
«Ці вибори були дивними, — говорить відомий ізраїльський політолог Олександр Еттерман, — вони надзвичайно важливі, можливо найважливіші за останні роки, але при цьому вони все одно залишили частину ізраїльського електорату абсолютно байдужим. Одночасно ізраїльська партійна структура «зламалася» до цих виборів. Зламалися великі партії, але одночасно з’явилася вперше нова партія «Кадіма», яка після виборів стала ще і «партією влади». Одночасно змінилося уявлення про «правих» і «лівих» в ізраїльській політиці. Також створився консенсус про те, що з територій окупованих у 1967 році потрібно йти. І це при абсолютній істериці, яка супроводжувала перевиборну кампанію, особливо серед націоналістичних і релігійних суспільних груп».
Очевидно, що 2006 рік для Ізраїлю є одним з найскладніших. І якщо розглядати ситуацію в цілому, то не можна не відзначити, що відбувається зіткнення між двома протилежними світоглядами. Один із них — західний світогляд, який представляє ідею демократизації суспільства. Інший світогляд визначає ісламський фундаменталізм і ісламське консервативне суспільство. У рамках цього протистояння не залишається жодних шансів для того, щоб новий коаліційний уряд, який незабаром очолить Ехуд Ольмерт, вів переговори з новим палестинським урядом (сформований терористичною організацією ХАМАС).
Сьогодні для Ізраїлю дуже важливо пояснити світовій громадськості, що він ніколи не прийме представників ХАМАСа на керівних посадах у Палестинській автономії. Міністр закордонних справ, юстиції й абсорбції в минулому ізраїльському уряді Ціпі Лівні підкреслює: «У Палестинській автономії відбулося щось несумісне з демократією. Демократія не передбачає участі терористичних організацій у виборах. Світ погодився на участь ХАМАСа лише тому, що Махмуд Аббас пообіцяв боротися з тероризмом». Наразі в Ізраїлі є дві можливості. «Одна з них — легітимація ХАМАСа в його нинішньому вигляді», — вважає Ціпі Лівні. Але на його думку, «це неприйнятне не лише для Ізраїлю, але й для багатьох інших держав, які борються з тероризмом». Ізраїльський політик відзначає: «На сьогодні у світі прийнято кілька основоположних норм, що стосуються боротьби з тероризмом. У рамках цих норм сама по собі участь у виборах ще не легітимізує терористичну організацію. Щоправда, світ повинен зрозуміти, що прихід терористичної організації до влади в державі перетворює саму цю державу на терористичну». Друга можливість — боротьба з ХАМАСом. «Мі вибираємо другий шлях», — говорить Ціпі Лівні.
Терористи спрямовують свої зусилля на те, щоб підірвати стійкість Ізраїлю та розбурхати ситуацію в регіоні. Очевидно, що ізраїльтяни й сьогодні готові дати шанс палестинцям і зробити чергову спробу провести переговори за планом «дорожня карта», прийнятому світовою спільнотою. Але, як вважає Ехуд Ольмерт, «якщо палестинці цією можливістю не скористаються й не приймуть основні принципи, які викладені в програмі «дорожня карта», то ми діятимемо таким чином, щоб протягом чотирьох років були встановлені постійні кордони Ізраїлю».
В Ізраїлі не вірять у чудеса, але їх враховують. Хоча, як вважають ізраїльські експерти, після виборів в Ізраїлі радикальні зміни навряд чи відбудуться. Зовнішньополітичний курс Ізраїлю не залежить повністю від Ізраїлю, він визначається, в тому числі, спонсорами мирного урегулювання. Більшою мірою Сполученими Штатами, меншою мірою Європейським Союзом. Змінитися може тільки тактика, стратегія залишиться колишньою. Ізраїль вимушений йти на мирні угоди з Палестинською автономією, незважаючи на те, що там при владі перебуває терористична організація. Ізраїль все одно прагнутиме до мирного урегулювання. Тактичні розбіжності будуть дуже серйозними. Тому, як прогнозують аналітики, новий ізраїльський уряд буде дуже недовговічним. Тому наступні вибори в Ізраїлі можуть відбутися через два або два з половиною роки.
Виборці в Ізраїлі голосували не за «Кадіму» й не за інші партії. Вони голосували за лідерів, за електоральні символи. Кожен із лідерів, в ході цієї кампанії, перетворився в електоральний символ. А так як не кожен із них був готовий детально розкривати свою політичну програму, то в результаті вони говорили про деякі ідеї, але не повідомляли, як вони будуть ці ідеї реалізовувати...
