Пітер Брукс є провідним науковим консультантом з питань національної безпеки американської фундації Heritage («Спадщина») та членом американсько-китайській комісії з питань економіки та безпеки.. Він автор книги «A Devil’s Triangle: Terrorism, Weapons of Mass Destruction and Rogue States». Пітер Брукс пише щотижневу колонку до газети New York Post. Його статті публікуються у понад 40 газетах та журналах. Більше ніж 500 разів Брукс з’являвся як коментатор з питань закордонної політики на телебаченні та радіо. Зокрема, в FOX, CNN, MSNBC, CNBC, NPR і BBC. Брукс часто виступає як публічний доповідач у США та за кордоном, включаючи офіційні тури з доповідями від імені Державного департаменту до Японії, Німеччини, Австралії. Він також доповідав у сенаті та палаті представників щодо закордонної політики, оборони та розвідки як офіційний представник адміністрації та приватна особа.
Перед початком роботи у фундації Heritage Брукс працював у адміністрації Джорджа Буша заступником державного секретаря із питань безпеки в азійському та тихоокеанському регіоні, де він ніс відповідальність за розвиток, планування, здійснення керівництва та контролю над втіленням політики США щодо безпеки та оборони у 38 країнах та п’яти двосторонніх оборонних альянсах в Азійсько-тихоокеанському регіоні. В інтерв’ю «Дню» американський аналітик Пітер БРУКС ділиться своїми думками стосовно ролі Китаю в іранському ядерному досьє.
— Пане Брукс, Барак Обама став першим президентом Сполучених Штатів з 1991 року, котрий не зустрівся з Далай-Ламою від час його нещодавнього візиту до Вашингтона. Чи може бути, що Китай потенційно відіграє ключову роль в стримуванні ядерної програми Ірану?
— Китай стає все впливовышою країною на світовій арені ы підтримка з його боку важливих міжнародних зусиль, таких як стримування ядерної програми Ірану, є визначною. Президент Обама, ймовірно, вирішив не зустрічатися з духовним лідером Тибету, сподіваючись, що зможе отримати підтримку Китаю для чинення тиску на Іран в ході його майбутньої поїздки до Пекіна.
— Чому ж Китай не допоможе зупинити Тегеран?
— Це важке рішення для Пекіна. Оскільки Тегеран є постачальник номер один для Китаю природного газу та постачальник номер два нафти.
— Іншими словами, Сполучені Штати сподіваються, що маючи велику кількість партнерів буде можливо створити залізний заслін на шляху Ірану до приєднання до клубу ядерної зброї?
— Цілком імовірно, що Іран не погодиться піти на якусь угоду, котра б дозволила уникнути кризи навколо ядерної програми Ірану.
— Звичайно, Китай не зацікавлений у можливості розгортання масштабної іранської ядерної програми. Проте, як і росіяни, вони, ймовірно, розраховують, що ізраїльтяни не допустять цього. Так навіщо взагалі про це турбуватися?
— Шкода, що інші впливові члени міжнародного співтовариства не були готові зробити більше для вирішення питання іранської ядерної програми, для того щоб сподіватися уникнути військової конфронтації.
— Однак, якщо Китай не може зупинити Північну Корею, то може він зупинить Іран?
— Це правильно, і саме тому міжнародна спільнота має працювати разом.
— Існують переконливі докази пов’язування між собою північно-корейської та іранської ядерної програми. Чи можуть ці програми розглядатися одночасно?
Цілком ймовірно, що вони допомагають один одному в певних аспектах їхніх ядерних і ракетних програм. Північна Корея також брала участь у будівництві невідомих ядерних об’єктів в Сирії, які Ізраїль знищив у 2007 році. Чи потрібно дивуватись, якщо Іран міг би поділитись своїми ядерними знаннями?
— Китай конкурує зі Сполученими Штатами в космосі й існує інформація про те, що він намагається підірвати вплив Америки у кіберпросторі. Китай налагоджує відносини з сумнівними антиамериканськими режимами в країнах Африки і Латинської Америки, не кажучи вже про послідовне намагання зменшення дипломатичного впливу Сполучених Штатів по всьому світі. І особливо в таких вразливих місцях як Іран. Про це все американці вже забули?
— На даний час у Сполучених Штатів існує багато клопоту щодо Китаю, проте існує багато різних думок про те, що з цим робити.
— Свого часу комуністичний Китай вважався ворожою силою. Наскільки мені відомо, щодо цього в США не відбулося фундаментальних змін. Але тепер він вже друг чи союзник?
— Китай є зростаючою силою на міжнародній арені, котра все впевненішим способом добивається своїх національних інтересів. Хоча Пекін не буде згоден із цією характеристикою, Китай найточніше може бути охарактеризований як конкурент Сполучених Штатів.
