Циган переслідують у всій Європі впродовж століть. Зараз вони зіткнулися з такою формою дискримінації, якої не було в Європі з часів Другої світової війни: масове виселення і вигнання чоловіків, жінок та дітей на тій підставі, що вони представляють загрозу громадському порядку.
Минулого тижня Франція почала втілювати свої плани щодо депортації усіх нефранцузьких циган, вважаючи, що вони є групою, яка займається кримінальною діяльністю, без будь-яких судових процесів, що визначали б, чи скоїли окремі люди який-небудь злочин або чи несуть вони загрозу громадському порядку. Ці дії французів послідували за вживанням «заходів безпеки» Італією 2008 року, в яких так звані кочівники були описані як загроза для національної безпеки, а також ухвалено терміновий законопроект, згідно з яким можна було б вигнати неіталійських циган.
Припинення кримінальної діяльності є законною діяльністю уряду. Але вигнання громадян ЄС на підставі того, що етнічна приналежність є доказом приналежності до кримінальної діяльності, є порушенням директив ЄС щодо расової дискримінації і порушенням права вільно пересуватися з однієї держави-члена ЄС до іншої.
Насправді, є чітко встановлений юридичний принцип, що злочин має бути покараний після доведення індивідуальної провини перед судом. Більше того, засуджених кримінальних злочинців, як правило, не депортують, якщо вони є громадянами іншої країни-члена ЄС. Справді, європейський суд вимагає окремого доведення того, що депортація необхідна й адекватна тяжкості вчиненого злочину, також враховуються інші обставини (такі, як сила прихильності індивідуума до співтовариства).
Звичайно, європейське суспільство не має бути толерантним стосовно злочинності та антисоціальної поведінки. Але жодна етнічна група не повинна монополізувати таку аномалію, всі люди мають бути рівними перед законом. Із часів Другої світової війни європейці вважали неприйнятними засуджувати яку-небудь групу до колективного покарання або масового вигнання на основі етнічної приналежності, тому порушення фундаментальних прав в ім’я безпеки, тобто вигнання циган, створює тривожний прецедент.
І навпаки, французький уряд правий, коли закликає вжити заходи для поліпшення зайнятості та збільшення можливостей для залучення циган до діяльності в рідних країнах (у цьому випадку перш за все в Болгарії та Румунії), що зменшило б на них тиск, через яких вони переїжджають до інших країн. У відповідь на позицію Франції шведський уряд також закликав до скоординованих дій ЄС задля посилення залучення циган у життя суспільства.
Цигани хочуть і можуть інтегруватися, якщо їм дати можливість, як показали програми мого фонду. Багато циган розділяють прагнення більшості населення: будинок із відповідними умовами, пристойна освіта для дітей, робота, що дозволяє їм забезпечувати свої сім’ї, і взаємодія з більшою частиною суспільства. Саме тому, що вони стикаються зі страшною дискримінацією та позбавленнями домівок, вони продовжують кочувати всією Європою. ЄС має визнати, що пан’європейська природа цієї проблеми вимагає всеосяжної та ефективної стратегії для включення циганів у суспільство.
Основна відповідальність за захист прав та благополуччя всіх громадян лежить на державах-членах ЄС. На місцевому та міжнародному рівнях мають застосовуватися стратегії і програми, що сприятимуть збільшенню зайнятості, поліпшенню освіти, охорони здоров’я та проживання. Але в ЄС є життєво важлива роль — мотивувати, координувати, фінансово допомагати і контролювати такі зусилля згідно з планом на рівні ЄС.
2009 року ЄС ухвалив принцип «детального, але не обмежуючого позиціювання» для циган, і Європейська комісія дозволила використовувати структурні фонди, аби передбачити витрати на будівництво житла для ізольованих співтовариств, приділяючи особливу увагу циганам. Цей довгоочікуваний крок і «детальне, але не обмежуюче позиціювання» має поширюватися на освіту, охорону здоров’я та зайнятість. Найголовніше — правила, що встановлюють, як мають бути витрачені структурні фонди, повинні бути змінені так, щоб дозволити їхнє використання для охорони здоров’я та освіти з раннього дитинства, а не лише для навчання професії.
Структурна бідність у циганських співтовариствах тісно пов’язана з поганою освітою та безробіттям. Ініціатива комісії Європа-2020 встановлює специфічні цілі для підвищення рівня освіти та рівня зайнятості для всіх громадян ЄС. За цими двома показниками цигани так далеко відстають від своїх співгромадян, що намічені цілі з усунення цього розриву мають стати невід’ємною частиною плану Європа-2020.
Найбільша відмінність циган від більшості населення полягає не стільки в культурі або способі життя — як часто це змальовують засоби масової інформації — а в бідності та нерівності. Розділення фізичне, а не просто інтелектуальне. Окремі школи є бар’єром до інтеграції і причиною виникнення забобонів і невдач. Відокремлене мешкання призвело до створення величезних стихійно виниклих поселень, в яких відсутні санітарні умови та інші основні умови, необхідні для гідного проживання. Важке становище багатьох мільйонів циганів у XXI столітті є насмішкою над європейськими цінностями і обтяжує європейську совість.
Важке становище циган не просто короткострокова проблема безпеки, яку можна вирішити драконівськими методами, переміщуючи насильно людей з однієї держави-члена до іншої. Це не лише підриває європейські цінності та принципи законності, це шкодить виявленню справжніх причин цієї проблеми.
Як найбільша етнічна меншість Європи цигани всередині ЄС складають наймолодший і швидко зростаючий демографічний сегмент населення. До 2020 року, наприклад, молоді цигани складатимуть до третини молодих працівників в Угорщині. Європа не може дозволити собі ще одне втрачене покоління. Це є питанням прав людини та основних цінностей, і це важливо для миру та згуртованості в суспільстві у всій Європі.
Джордж СОРОС — голова правління Фонду Сороса.
