Iснують великі шанси, що між ізраїльтянами й палестинцями нарешті розпочнуться мирні переговори та їхні відносини поліпшаться. Звичайно, можна запитати себе — чому ж так багато ізраїльтян виступали проти виведення з сектора Газа, яке завершилося тиждень тому? Хоча, фактично, за даними опитування, котре нещодавно провів Тель-Авівський університет, приблизно 60% підтримують полишення територій, а 30% виступають проти цього. В той час, як більшість підтримує план, багато ізраїльтян вважають сектор Газа частиною землі Ізраїлю, котру було обіцяно Богом євреям. Інші вважають подібну стратегію однобічних поступок програшною, оскільки стверджують, що Ізраїль залишає територію, не одержавши взамін жодної мирної гарантії чи кроків навзаєм від палестинців. Проте деякі ізраїльські експерти вважають, що у відносинах із палестинцями відрізнятися можуть тільки нюанси, суть залишається незмінно: мовляв, це «політика салямі», котра спрямована на поступове врізання Ізраїлю в його кордонах. Очевидно, що таке бачення ситуації має під собою підстави. В Палестинській автономії вже лунають заклики про повернення до кордонів 1949 року. Палестинці останнім часом усе наполегливіше порушують це питання, даючи зрозуміти, що навіть кордони 1967 року будуть лише тимчасовим рубежем. У Єрусалимі ж відкидають ці вимоги і як аргумент наголошують, що домовленість в Осло передбачає кордони 1967 року. Хоча навряд чи це може когось переконати, враховуючи, що Норвезькі домовленості вже давно втратили всякий смисл.
Поміж тим ізраїльські експерти ставлять іще одне дуже важливе запитання: коли в Ізраїлі відбудеться урядова криза — завтра, в грудні чи в квітні? Нечисленна група коментаторів-оптимістів думає, що чергові вибори в Кнесет відбудуться у визначений законом термін — у листопаді 2007 року. Проте більшість схиляється до того, що країна перебуває в переддень позачергових виборів, якщо не на їхньому порозі. В одному випадку позачергові вибори можуть бути спровоковані партією «Авода», в іншому «Лікудом». Як правило, позачерговим виборам, передує нерозв’язна урядова криза з наступним розпуском Кнесету. У випадку виходу з коаліції великої партії, уряд втрачає підтримку парламентської більшості та змушений припинити свою діяльність. Які ж події передуватимуть i коли може бути спровокована урядова криза?
Варто пригадати, що головним партнером Аріеля Шарона в нинішній коаліції є партія «Авода» на чолі з Шимоном Пересом. До останнього часу в партії й у її вищому ешелоні лунали голоси про необхідність негайного виходу з коаліції після реалізації програми розмежування. Аргументи прихильників такого демаршу були простими: партія «Авода» допомогла Шарону реалізувати програму розмежування, що відповідало її інтересам, і тепер може з легким серцем іти на дострокові вибори. Шаронівський «Лікуд» залишається головним ідеологічним противником партії «Авода», й тому боротьбу за відсторонення «Лікуда» від влади варто розпочати негайно.
Проте очікування на спринтерський вихід «Аводи» з коаліції не справдилися. По-перше, керівництво партії не почуває себе впевненим у тому, що зможе сьогодні здолати «Лікуд» на загальних виборах. Іще мають відбутися внутрішньопартійні вибори. По-друге, лідерові партії Шімону Пересу, котрий понад усе любить владу, невигідно втрачати посаду першого заступника глави уряду. Ця посада дає йому можливість керувати внутрішньопартійними процесами й надає значну свободу політичного маневру як усередині країни, так і за кордоном. Загалом, шанси на те, що «Авода» зруйнує урядову коаліцію найближчим часом, уявляються незначними. Набагато реальнішим є інший термін для передбачуваної урядової кризи: кінець березня — початок квітня 2006 року. Аргументи на користь цього строку надав той же Шимон Перес у інтерв’ю кореспондентові газети The Marker. Каменем спотикання може стати проект бюджету на 2006 рік. За словами Переса, партія «Авода» за жодних умов не підтримуватиме проект бюджету, розроблений міністерством фінансів іще під керівництвом Беньяміна Нетаньяху та представлений уряду в середині серпня цього року. Бюджет, на думку Переса, повинен бути істотно збільшено та переорієнтовано на соціальні потреби. Зокрема, на розвиток Негева й Галілеї.
Якщо ж цього не відбудеться, міністри від партії «Авода» не підтримають бюджет в уряді, а депутати — в Кнесеті. Результат таких дій регламентований законом: якщо проект державного бюджету не затверджується Кнесетом до 31 березня, парламент розпускається й оголошуються позачергові вибори. «Авода», таким чином, вбиває двох зайців. Із одного боку, намагається зруйнувати те, що побудував Нетаньяху за час своєї роботи як міністр фінансів, із іншого боку — виграє час на зімкнення й зміцнення партійних рядів і нагромадження електорального ресурсу для рішучої сутички на загальних виборах.
У будь-якому разі, як бачимо, позачергових виборів у Кнесет в Ізраїлі не уникнути. І найбільш імовірним терміном їхнього проведення уявляється кінець травня — початок червня 2006 року. Тобто через шістдесят відпущених законом днів після урядової кризи, що, швидше за все, відбудеться наприкінці березня на тлі розбіжностей щодо проекту державного бюджету на 2006 рік.
