Німеччина цього року часто ходитиме до виборчих урн. Всезагальні вибори до бундестагу відбудуться у вересні, а до цього 7 червня в країнах ЄС пройдуть вибори до Європейського парламенту. Наприкінці літа, 30 серпня, виборці в Саарі, Саксонії та Тюрінгії, а у вересні в Бранденбурзі обиратимуть земельні парламенти — ландтаги.
Не менш важливими в умовах Німеччини є вибори федерального президента, які відбудуться в Берліні 23 травня. Для цього головою бундестагу спеціально скликаються федеральні збори Bundesversammlung. Вони складаються з депутатів бундестагу й такої самої кількості членів, які обираються ландтагами. Хоча Німеччина є парламентською республікою, і президент виконує переважно представницькі функції, проте саме він формально вносить до парламенту кандидатуру канцлера і потім приводить його до присяги. Він навіть може розпустити парламент, якщо кандидатуру глави уряду не буде затверджено. Незважаючи на його представницькі функції, кожна з політичних партій Німеччини вважає своїм великим успіхом, якщо федерального президента обрано з її лав.
Вибори в Німеччині, співвідношення сил у бундестагу, особистість канцлера визначать її політику на найближчу перспективу, і це стосуватиметься безпосередньо України. У Берліні значною мірою формується європейська політика, країна є економічним, фінансовим локомотивом континенту, її голос звучить гучно й багато важить. Досить пригадати нещодавні перипетії газового конфлікту України та Росії. За всієї важливості Брюсселя, місій чеського прем’єра Мірека Тополанека до Києва й Москви, лише після зустрічі Володимира Путіна й Ангели Меркель з’явилася реальна можливість зрушити московську позицію з мертвої точки. У Берліні відмовилися безумовно підтримати Росію, на що в Кремлі, враховуючи досить тісні відносини в енергетичній сфері з німецькими компаніями, до останньої миті сподівалися. Після цього войовничий раж наших північних сусідів почав знижуватися. У вирішенні конфлікту німецький чинник був не єдиним, але дуже вагомим. Можна досить довго перераховувати фактори, що доводять важливість для України політики Німеччини, наших економічних зв’язків, особливо за складних умов розвитку кризових явищ у світовій та європейській економіці. Звісно, що нам аж ніяк не байдуже, як розвиватиметься одна з найбільших і найвпливовіших країн Європи і як складатимуться наші відносини з нею.
КРИЖАНИЙ ПОДИХ КРИЗИ
Німеччина переживає складні часи. Прогнози для економіки є невтішними. Країна вступила в рецесію. За даними Федерального статистичного відомства, в останньому кварталі минулого року ВВП країни скоротився, у порівнянні з третім кварталом, на 1,5—2%. Експорт автомобілів знизився на 22%. Замовлення для машинобудування поменшали на 30%. Багато підприємств вводять для сотень тисяч людей скорочений робочий тиждень або подовжені відпустки. Очікується, що до кінця 2009 р. безробіття сягне 4 млн. осіб.
Суперечки про те, як виправити становище, розпалюються в уряді, всередині партій, в економічних і наукових колах. Криза визначить основний зміст виборчої кампанії до бундестагу, Європейського парламенту й ландтагів. Особливість ситуації полягає в тому, що логіка передвиборчої боротьби вимагає розмежування між християнськими демократами з ХДС/ХСС і соціал-демократами СДПН, однак, перебуваючи в коаліції й одному уряді, їм доводиться ухвалювати спільні рішення щодо кризи й нести за них рівну відповідальність.
Спочатку кабінет ухвалив «кон’юнктурний пакет» обсягом у 480 млрд. євро, спрямований на порятунок банківської системи від краху. Учасникам «великої коаліції» вдалося домовитися про другий «кон’юнктурний пакет» вартістю в 50 млрд. євро. Близько 18 млрд. із них — інвестиції в інфраструктуру: будівництво доріг, ремонт шкіл, саніювання житлових будинків. Передбачені також певні податкові полегшення як для громадян, так і для економіки загалом. Робляться кроки щодо створення «Фонду Німеччини» — спеціальної програми порятунку від банкрутства промислових підприємств. Однак зворотнім боком таких заходів є багатомільярдне зростання бюджетних асигнувань.
Нещодавні вибори до ландтагу федеральної землі Гессен принесли перемогу християнським демократам і лібералам, які отримали можливість створити правлячу коаліцію. ХДС здобув 37,2% голосів виборців. Маючи тепер 46 мандатів, він повернув собі положення найбільшої фракції ландтагу. Вільну демократичну партію (ВДП) підтримали 16,2% виборців, що, в порівнянні з січневим голосуванням минулого року, майже на 9% більше й дає 20 депутатів. Коаліція ХДС та ВДП матиме надійну більшість у 118-місному гессенському парламенті. Майже вдвічі, до 13,7%, збільшити свій електорат вдалося «зеленим», кількість їх мандатів зросла з 9 до 17, тоді як Ліва партія — спадкоємиця СЕПН часів НДР, якій пророкували провал, залишилася зі своїми 5,4% голосів і шістьма місцями.
Вибори поставили крапку в політичному хаосі, що тривав у Гессені з моменту попередніх парламентських виборів у січні 2008 р. Тоді ХДС і СДПН фінішували з різницею всього в 0,1%. Коаліцію ніхто утворити не зміг, виконувати обов’язки прем’єр-міністра Гессену залишився лідер місцевих консерваторів Роланд Кох, який обіймав цю посаду протягом попередніх 11 років. Проте в жовтні минулого року соціал-демократи заявили, що лідеру місцевого відділення СДПН Андреа Іпсіланті вдалося домовитися про створення правлячої коаліції із «зеленими» та Лівою партією. Спільні справи зі спадкоємцями комуністів викликали різке невдоволення як пересічних виборців, так і керівництва СДПН на федеральному рівні. Нерозбірливість у політичних зв’язках дорого обійшлася партії. СДПН отримала на 13% голосів менше і тепер у ландтагу матиме 29 місць замість колишніх 42. Розраховуючись за плачевний для партії результат, Андреа Іпсіланті подала у відставку.
Успіх ХДС у Гессені є вельми відносним. По-перше, результат консерваторів лише на 0,4% кращій за провальний підсумок минулого року, коли вони разом із непопулярним гессенським прем’єром і заступником голови ХДС Ангели Меркель Роландом Кохом втратили абсолютну більшість у ландтагу. По-друге, сформувати правлячу коаліцію вони зможуть лише в разі перемоги лібералів. По-третє, результати дострокових виборів значною мірою були зумовлені позицією керівництва СДПН і розладом у її гессенській організації.
Успіх лібералів у Гессені підвищує роль ВДП на федеральному рівні, зокрема в бундесраті — впливовій палаті, в якій засідають представники всіх 16 федеральних земель. Формується вона за складною формулою, що враховує кількість населення регіону.
Коаліція ХДС/ХСС і СДПН мала в бундесраті більшість, хоча й мінімальну — 35 із 69 місць. За результатами виборів у Гессені в палаті спостерігається нова розстановка сил. Уряд «великої коаліції» втратить більшість у бундесраті й буде змушений враховувати думку ВДП, що отримала разом з іншими опозиційними партіями можливість частково блокувати роботу федерального уряду та вносити зміни до законів, ухвалених бундестагом. Ліберали, зокрема, вважають недостатньо радикальним передбачене антикризовими заходами зниження податкового тиску в Німеччині. Голова ВДП Гідо Вестервелле заявив, що в цьому конкретному випадку, усвідомлюючи свою відповідальність за економічну долю країни, його партія не блокуватиме схвалені урядом антикризові заходи. У майбутньому його партія наполягатиме на вживанні ще більш вагомих заходів щодо полегшення податкового тягаря та зниження ролі держави в економіці.
Розширення присутності лібералів у бундесраті підвищує й шанси федерального президента Хорста Келера бути переобраним на другий термін у травні цього року. Для цього під час першого або другого туру потрібна абсолютна більшість у 613 з 1224 голосів делегатів федеральних зборів. За рахунок збільшення в них фракції ВДП чинний федеральний президент може тепер не сумніватися в тому, що він ще на п’ять років залишиться главою держави.
Християнські демократи прагнуть розвинути успіх у Гессені, запропонувавши виборцям заходи щодо вирішення складних економічних проблем. Правління ХДС ухвалило «Ерфуртську заяву», що містить 10 програмних пунктів. Вони обіцяють інвестиції у промисловість, розвиток інфраструктури, збереження робочих місць, зниження податків, внесків до лікарняних кас тощо. За всієї прихильності до ринкових принципів, ХДС/ХСС готові в критичних випадках виявляти гнучкість, йти навіть на часткову націоналізацію. Прикладом може служити викуп 25% акцій Коммерцбанку — другого за розміром фінансового інституту країни, для нагляду за справами якого уряд направляє до його правління двох емісарів.
На старті виборчого марафону шанси СДПН поки що виглядають меншими. Рейтинг партії не перевищує 26%. Вагомим козирем соціал-демократи вважають свою зовнішню політику, яка передбачає забезпечення безпеки в Європі, заперечення настанов на застосування сили, розв’язання проблем шляхом діалогу.
Земельні голосування зазвичай не зумовлюють результат виборів до бундестагу. Вони сприймаються як барометр настроїв, які можуть до вересня істотно змінитися. Близько 41% виборців ще не вирішили, за кого голосуватимуть. Досвід минулих років свідчить, що розстановка сил на виборах до бундестагу визначається напередодні або навіть під час голосування. Вельми можливим є й неочікуваний результат.
