Пленарне засідання ювілейної, 60-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, напевне увійде до літопису проведення подібних заходів. Адже на ньому делегати абсолютною більшістю голосів — 182 проти чотирьох — проголосували за резолюцію, яка закликала США припинити економічну, торгівельну та фінансову блокаду Куби. І все було б добре, якби протягом попередніх років не було ухвалено тринадцять точно таких же документів, які так і залишилися простими закликами.
Формально тотальна блокада відносин між Вашингтоном та Гаваною була офіційно оголошена президентом Кеннеді у 1962 році. Проте фактично її впровадження розпочалося за декілька тижнів після перемоги Кубинської революції 1 січня 1959 року. Абсолютно у дусі часів «холодної війни» цей крок був спрямований на те, щоб створити для Фіделя Кастро несприятливі умови як всередині так і ззовні країни, і таким чином повалити невигідний Америці політичний режим.
До певної міри американським політикам вдалося досягнути бажаного. За приблизними підрахунками, за 46 років економічної блокади кубинська економіка втратила близько 82 млрд. доларів. Проте з іншого боку, результати досліджень, проведені самими ж американцями, свідчать, що введені санкції не мали вирішального впливу на кубинську економіку. У опублікованій доповіді американської федеральної комісії з міжнародної торгівлі зазначено, що весь ефект від ембарго був зведений нанівець Радянським Союзом. І справді, аж до самого свого розпаду СРСР надавав значну фінансову допомогу «братньому» кубинському народу. Імпорт кубинського тростинного цукру, за який сплачувалася потрійна ціна, експорт радянської зброї, проданої фактично за безцінь, не кажучи вже про значні прямі фінансові вливання — все це допомогло режиму Кастро не дуже відчувати економічні негаразди. А на початку 90-х на зміну Радянському Союзу, який благополучно розвалився, прийшли іноземні інвестори, яких привабила сприятлива економічна політика Гавани. Їхні кошти допомагають економіці маленької Куби нормально функціонувати й досі.
У 1992 році Генеральна Асамблея ООН вперше розглянула «кубинську резолюцію». Тоді її підтримали 59 держав. Відтоді подібний документ вносився на розгляд Асамблеї щорічно, і щоразу він знаходив все більше й більше прихильників. Минулого року вже 179 країн закликали США відмінити санкції проти Куби. А вже цього року число кубинських прихильників сягнуло нового, рекордного рівня. За резолюцію проголосувало 182 держави, проти — тільки чотири. Серед противників, як і в попередні роки, виявилися США, Ізраїль, Палау та Маршаллові острови, утрималася Макронезія, а Ель-Сальвадор, Ірак, Нікарагуа та Марокко взагалі не голосували.
Це голосування транслювалося на Кубі у прямому режимі, а його результат місцева преса назвала «історичним». Погодилися з ними і кубинські політики, зокрема голова кубинського парламенту Рікардо Аларкон зазначив, що «не можна було навіть передбачити кращі результати голосування в ООН, і Куба отримала більш ніж переконливу перемогу». Абсолютно протилежну думку після голосування висловив офіційний Вашингтон. Представник США в ООН Джон Болтон зазначив, що «подібне голосування є прикладом того, як Генеральна Асамблея, яка не хоче серйозно реформувати Комісію ООН з прав людини чи власну структуру, намагається за рахунок Куби створювати ілюзію серйозної роботи».
З такою позицією категорично не погоджується геополітичний суперник Вашингтона Москва, яка підтримала «кубинську резолюцію». «Продовження торгівельних, економічних та фінансових санкцій США проти Куби не відповідає духу часу і стану сучасних міжнародних відносин і є реліктом епохи «холодної війни». Максимально швидке зняття блокади та нормалізація кубинсько-американських відносин загалом сприяли б поліпшенню ситуації навколо Куби та її подальшій інтеграції у світові та регіональні процеси», йдеться у спеціальній заяві МЗС Росії.
Зрештою, хоч як би там було, нинішні результати голосування показали дві речі. По-перше, вони ще раз засвідчили, що світова спільнота дійсно не розуміє, чому американські санкції, введені проти Куби майже півстоліття тому, залишаються чинними й досі. Але разом із тим історія, а також нинішня позиція Вашингтона не дає підстав сумніватися у тому, що санкції не будуть зняті найближчим часом. Протягом останніх тринадцяти років Генеральна Асамблея щорічно приймала резолюції з вимогою зняти економічні обмеження, проте вони незмінно ігнорувалися Америкою.
І сьогодні Вашингтон, як ніколи, готовий іти до кінця. Адже незадовго до голосування у ООН американський уряд ввів заборону, яка є достойною Книги рекордів Гіннесса. Відтепер американським громадянам заборонено купувати кубинські товари ще й на території… третіх держав. Порушникам цієї заборони загрожують штрафи розміром до 250 тисяч доларів та тюремне ув’язнення строком до десяти років.
