Уперше в історії в нас є знання, технологія та кошти для того, щоб створити світ, який відрізнятиметься від сьогоднішнього. У нас є ресурси для того, щоб «зробити бідність історією».
Але, хоча ми в змозі змінити світ, ми не робимо необхідних для цього дій. У 2000 році уряди країн світу прийняли «Цілі розвитку в новому тисячолітті» ООН, що ставлять завдання скоротити бідність вдвічі до 2015 року. Однак міжнародному співтовариству не вистачає політичної волі, необхідної, щоб виконати ці основні обов’язки перед людством, що примушує людей втрачати віру в політику. Якщо ми не почнемо діяти, наші громадяни втратять віру в силу демократії чи звернуться до екстремізму, фундаменталізму та насильства.
Щоб відновити віру людей не тільки в політику, але й у їхній власний потенціал, наша політика повинна гарантувати відповідальне правління й інститути, які працюватимуть для громадян і з відповідальними громадянами. Як найбільша політична організація у світі «Соціалістичний Інтернаціонал» може об’єднати громадян світу навколо нової глобальної програми, щоб досягнути цих цілей.
Нашим першим завданням є демократизувати глобалізацію. Ми повинні змінити глобалізацію знизу вгору, залучаючи до цього процесу дві третини населення світу, яке виключене з нього сьогодні, на умовах, що відображають соціалістичні принципи приєднання, культурного різноманіття та стійкого розвитку.
Як можуть громадяни мати демократичний вплив на світовий економічний розвиток, коли МВФ та Світовий банк діють за принципом «один долар — один голос»? Реальна демократія не може існувати в умовах, коли величезний капітал і влада сконцентровані в руках невеликої групи вибраних, коли міжнародні корпорації кидають виклик владі демократично вибраних представників, коли організовані злочинні угруповання можуть підкуповувати поліцейських, суддів і політиків, коли монополізація засобів масової інформації підриває фундаментальні свободи.
На демократизацію глобалізації буде потрібен певний час. Але ми можемо прискорити цей процес шляхом посилення регіональної співпраці й інтеграції. Це вимагає нових каналів співпраці з прогресивними силами в різних частинах світу — в Китаї, Сполучених Штатах, Індії та арабському світі. Для розв’язання глобальних проблем необхідні посилення i демократизація міжнародних організацій, таких як ООН. Але ми повинні дивитися далі реформи Ради Безпеки та розпочати створення демократичної глобальної структури, яка примусила б глобалізацію служити людям, а не ринкам.
Сьогодні головним пріоритетом для соціалістів є відновлення балансу між економічною продуктивністю та соціальною справедливістю. Тоді як існують успішні прецеденти, такi як, наприклад, нордична соціально-економічна модель, багатьом країнам складно досягнути такого балансу. В міру того, як капіталістичні ринки відступають перед великими комерційними мережами, а ринкові економіки перетворюються в ринкові товариства, масштаби діяльності урядів і профспілок стають обмеженішими.
Це позбавило впливу та роз’єднало наших громадян. Громадяни розвинених країн усе більше відчувають себе простими об’єктами стимулювання споживчого інтересу, тоді як громадяни країн, що розвиваються, щоденно борються за виживання. У обох випадках, але по-різному люди відчувають себе обділеними.
Треба відзначити, що сучасні суспільства відрізняються великим різноманіттям, але ми також маємо справу з новими формами нерівності. Відсутність трудових норм в одній частині світу підриває соціальне благополуччя робітників в інших частинах. Масова міграція з бідних країн створила страх і ксенофобію у багатших країнах, особливо серед робочого класу.
Точно так само, вільна торгівля налаштувала фермерів і працівників сфери послуг у розвиненому світі та світі, що розвивається одне проти одного. Екологічні проблеми перетворилися на «гру у взаємні обвинувачення». Розвинений світ побоюється виснаження життєво важливих ресурсів світом, що розвивається, який у свою чергу звинувачує розвинений світ у знищенні навколишнього середовища в погоні за прибутком.
Щоб подолати ці протиріччя, необхідно переглянути природу зайнятості у більш автоматизованій, не розділеній кордонами i мобільною глобальною економіцi. Глобалізація капіталу повинна супроводжуватися глобалізацією основних трудових норм. Примусова праця, експлуатація дітей і дискримінація на робочому місці мають бути викоріненими.
Ми також повинні зробити власну політику більш демократичною. Ми повинні боротися з винятковістю з політичних партій так само, як ми боремося з соціальною винятковістю. Це означає залучення іммігрантів і представників меншин, створення великих можливостей для жінок та інвалідів і надання громадянам більшої влади шляхом освіти й участі. Надання громадянам більшої влади означає надання їм можливості приймати рішення і знань, для того, щоб вони могли приймати хороші рішення. Метою «Соціалістичного Інтернаціоналу» є світ, яким керують не вільні ринки, а вільні люди.
Георгіос ПАПАНДРЕУ — лідер Всегрецького соціалістичного руху (PASOK), колишній міністр закордонних справ Греції, нещодавно обраний президентом організації «Соціалістичний Інтернаціонал».
