На зустрічі з представниками міжнародних громадських та релігійних організацій, а конкретно делегацією рабинів із низки зарубіжних країн — Ізраїлю, Австрії, Бельгії, Великобританії, Німеччини, Італії, Нідерландів та Франції, президент Росії Володимир Путін обговорював спільні зусилля для недопущення переписування історії, боротьби з неонацизмом і неофашизмом, ксенофобією та антисемітизмом.
Якщо обмежитися заголовком на офіційному сайті Kremlin.ru, то можна подумати, що мета зустрічі виключно благородна. Насправді, що може бути краще, ніж боротьба, зокрема, із ксенофобією та антисемітизмом. Лише от зміст бесіди, повторимося, в офіційному викладі показує відсутність такої мети.
Після анексії Криму і початку агресії проти України інформаційний рейтинг Росії і Путіна, який її очолює, істотно знизився. Часом настільки, що в Кремлі сильно затурбувалися. І вирішили перейти до контрнаступу.
Козирна карта московської пропаганди — так званий український фашизм — дуже швидко перетворилася на шістку. Усередині країни зомбований народ може й клюнув на таку приманку, та решта світу в кращому разі здвигала плечима. Вже дуже сильно розходилися виверти підручних національного лідера на федеральних каналах з реальним становищем в Україні. Та й апологети московської пропаганди, які розмірковують про жидобандерівців, дуже скоро опинилися в смішній ролі. Як сказав у інтерв’ю газеті «День» амбасадор Держави Ізраїль в Україні Реувен Дін Ель, «Офіційного державного антисемітизму в Україні немає, і не було». Після такої заяви якось розмірковувати про так званих фашистів у Києві як мінімум незручно.
Проте відступати просто так і Путін не має наміру. І річ не так в Україні, як у його внутрішньополітичних проблемах. З Росії в черговий раз роблять обложену фортецю. Тепер вороги не лише десь у Європі або за океаном, а близько, в Україні, як кажуть на відстані витягнутої руки. Піднятий градус пропагандистського шовіністичного психозу так просто не зменшиш, більше того, його потрібно підтримувати і підживлювати скільки можна. Ось і йде в хід так зване переписування історії, вихваляння фашизму, невизнання результатів Другої світової війни, спроб забрати в СРСР перемогу в ній і так далі. Російські Федеральні збори штампують заборонні закони. Скоро взагалі неможливо буде нічого сказати про Другу світову, крім того, що винайдуть у кремлівських кабінетах. У крайньому випадкові, запозичать у радянських пропагандистів.
Путін настільки входить у роль охоронця, що взагалі втрачає почуття міри. Хоча можливо це і є його міра уявлення про історію та навколишній світ.
Сталін захоплювався Іваном Грозним та Петром I, Гітлер шанобливо відгукувався про Аттілу. Їх кумирами були ті, хто залишив про себе пам’ять як про організаторів масових вбивств людей. Нічого дивного в тому, що Путін вважав вождя всіх народів ефективним менеджером. Відправити сотні тисяч людей до ГУЛАГу, влаштувати в житниці країни — Україні Голодомор, треба було вміти. З погляду розмаху масових вбивств людей Сталін ні в чому не поступався Гітлерові. Просто в ефективного менеджера був неосяжний Сибір, степи Казахстану і величезний Далекий Схід. У газових камерах не було жодної необхідності, оскільки лютий холод, хвороби, нелюдська праця і баланда справно робили свою справу, а в решті — вони як близнята-брати. Два міжнародні гангстери не поділили Європу і ввергнули свої країни у винищувальну війну. Говорять, Сталін дуже шкодував, що не зміг домовитися з Гітлером.
Взагалі добір прикладів для ілюстрації своїх висловів у Путіна вельми своєрідний. Таке враження, що він не зовсім розумів, ким є його співбесідники. Або, навпаки, за старим своїм фахом знав, кого привели до нього для бесіди і як їх добирали. Звернімо увагу на список країн, із яких вони приїхали. Найбільш східною є Австрія, Ізраїль наразі залишимо збоку. Очевидно, що начальника Росії вельми турбує його renomme саме в країнах Західної Європи. Адже нікого зі США і навіть Латинської Америки не запросили. І це не випадковий факт, а ретельно дібраний склад учасників.
Без участі представників Ізраїлю якось було незручно, але й це не все. Мабуть гостя з близькосхідної країни запросили заради такого речення Путіна. «Я пам’ятаю, що коли я відвідував музей «Яд ва-Шем» в Ізраїлі, це справило на мене дуже велике враження. Все зроблено так талановито і так пронизливо, що не залишає нікого байдужим. Ви знаєте, що ми за ініціативою єврейської громади створили свій музей — Музей толерантності в Москві. На мій погляд, він у чомусь навіть яскравіше відобразив усі події Другої світової війни і трагедії єврейського народу (виділення наше. — Авт.)». Що ви там, в Ізраїлі, ось у толерантній російській столиці, де людям із іншим розрізом очей або кольором шкіри часто ходити вулицями небезпечно, набагато яскравіший музей.
І, нарешті, коронний вихід Путіна. «Звичайно, особливу тривогу викликають тут і там ідеї нацизму, які відроджуються. Хочу подякувати єврейській громадськості, громадським організаціям, які активно і мужньо, маю на увазі певні ситуації в сьогоднішньому світі, продовжують безкомпромісно боротися з будь-якими проявами і будь-якими спробами відродження нацистської ідеології. Хочу сказати, що ми вважаємо вас щодо цього найближчими союзниками, і прошу вас, щоб ви і нас розглядали саме так». Це після того, що ХАМАС, який у Росії не вважають терористичною організацією, але вона обстрілює ракетами Ізраїль і вважає його негідним існування. Ця організація хоче все населення Ізраїлю скинути в море. За Путіним це не схоже на ксенофобію?
Нічого дивного, що потім іде захват гітлерівським міністром пропаганди. «Адже Геббельс говорив: чим неймовірніша брехня, тим швидше в неї повірять. І він домагався свого, він був талановитою людиною». І Сталін, і Гітлер, і Геббельс, продовжуючи думку Путіна, були надзвичайними талантами.
Захоплення Геббельсом з боку Путіна не є дивним. Досить подивитися російські федеральні канали, щоб переконатися в тому, що заповіти гітлерівського міністра в сучасній Росії в повному ходу. За формулою, яку процитував Путін.
Наступне запитання. На відміну від інших випадків стенографічного запису бесіди на кремлівському сайті немає. Є лише вступне і завершальне слово Путіна. Чому? Не вистачило місця, у це неможливо повірити. Скоріше за все, щось було сказано не дуже зручне для приймаючого господаря. Чи навпаки, гості відчули, що їх використовували для чергової пропагандистської гри. Якщо так, то їм можна лише поспівчувати.
Адже всі вони далеко не дурні люди і повинні були прекрасно розуміти, для чого їх запрошують на таку розмову. Адже вони добре знають, як у Росії зростає рівень антисемітизму і ксенофобії. І це під пропагандистські розмови про толерантність, відкриті музеї та інший інформаційний камуфляж.
Хіба вони можуть не знати, що в Україні немає державного антисемітизму та ксенофобії, що коли такі випадки і бувають, то влада їх жорстко припиняє. Невже їхні колеги рабини з України не повідомляли, як сепаратисти намагалися обкласти данню бізнесменів-євреїв, як у містах під контролем сепаратистів розкидали антисемітські летючки. І робив це не міфічний «Правий сектор» у Донбасі або такі ж міфічні жидобандерівці, а заслані козачки з Новочеркаська, чеченські та осетинські бойовики, які злетілися поживитися на війні в Україні, на горі її людей.
За традицією в рабини йдуть вельми освічені та підготовані люди відомі своєю мудрістю та благочестям. Гостей Путіна не покоробило захоплення Геббельсом, лицемірство у проголошенні похвальних слів єврейському народові та реальні дії російської влади як щодо Ізраїлю, так і громадян України спільної з ними національності.
У Донбасі від куль і снарядів сепаратистів гинуть люди різних національностей. Війна не вибирає. Всіх шкода, і для нашої країни це велике горе. Скільки ж можна спокійно вести розмови з людиною, яка посилає в наші східні регіони цю військову напасть. Якщо сьогодні він захоплюється Сталіним і Геббельсом, то де він завтра зупиниться.
Хай вони не вірять офіційній українській владі, але рабинам, які мешкають у нашій країні вони, виходить, теж не вірять. Адже всі вони в один голос буквально кричать, що немає в Україні фашистів, і ніхто людей за національною та релігійною ознаками не дискримінує.
Або вдають, що нічого не бачать і нічого не чують. Тоді вони посіпаки агресора. І жертви війни, яку веде Путін проти України, будуть і на їхній совісті.
КОМЕНТАР
«КОЛИ ЧУЄШ ТАКІ РЕЧІ, ТО ВИНИКАЄ ШОК»
Давид МІЛЬМАН, помічник головного рабина України:
— Я не вважаю Геббельса талановитою людиною. Методики, які він використовував, були відомими й до нього. Путін так висловився, напевно, з метою образити хасидів. А в Росії, як ви знаєте, президентові заперечувати не заведено. Я навчався в тому ж виші, який нібито закінчив Путін, там ніби добре навчали. Можливо, у вищій школі КДБ щось робили з мозком...
Для будь-якого єврея почути таке — це все одно, що вдарити по хворому місцю. Коли чуєш такі речі, то виникає шок.
Щодо порівняння Путіна з Гітлером. Я гадаю, це тому, що у нього дуже схожа тактика. Очевидно, що людина вивчала методики і технології, як це робити. Він знає німецьку мову, служив у Німеччині. До того ж Гітлер може бути й кумиром Путіна. У Путіна збочений розум, проте він не дурень.
Путін постійно тестує російський соціум: готовий він проковтнути його чергову витівку чи ні. Зворотний зв’язок у будь-якого президента велика проблема. Він живе в оточенні людей, які улещують його. Так і Віктор Федорович вважав, що ми прямуємо до процвітання і усі мають по золотому батону, а не лише він. А потім враз і йому довелося тікати.
Щодо того, як Захід має відреагувати на заяву Путіна. Західні країни — колишні члени антигітлерівської коаліції. Усі європейські держави, зокрема Німеччина, Франція, а також Америка зазнали відчутних втрат через те, що з’явився Гітлер. Мільйони загиблих, при тому, що гинули чоловіки продуктивного віку, які замість того, щоб робити дітей, просто «удобрювали» собою землю. Звичайно ж, Захід має обуритися і Ізраїль, який втратив 6 млн свого потенційного населення.
Європа перебуває в дуже великій фінансовій і енергетичній залежності від Росії. Тому європейці намагатимуться багато терпіти від Росії, поки це не торкнеться безпосередньо їх. Так само, як з Німеччиною було: Гітлер напав на Польщу — пусте; анексував Австрію — також. А коли танки загуркотіли у тебе під вікнами — стало вже пізно.
Підготував Ігор САМОКИШ, «День»
