На президентський виборах в Австрії, які відбулися минулої неділі, сталося кілька несподіванок. По-перше, неочікувано для всіх оглядачів на перше місце вийшов кандидат від правопопулістської Партії Свободи Норберт Гофер. За підсумками підрахунку голосів, 45-річний Гофер лідирує з показником в 36,4%. На другому місці — позапартійний 72-річний Александер Ван дер Беллен, якого підтримує Партія зелених. За нього проголосували 20,4% виборців. Саме ця двійка лідерів візьме участь у другому турі виборів президента Австрії, який відбудеться 22 травня.
По-друге, уперше за останні понад півстоліття у другий тур не проходять кандидати від найбільших партій країни. Кандидати від політичних сил, що входять до правлячої коаліції, Рудольф Гундсторфер від Соціал-демократичної партії Австрії та Андреас Коль від консервативної Австрійської народної партії набрали обидва приблизно 12 відсотків.
По-третє, 36 відсотків голосів — це найкращий результат правих популістів на федеральному рівні на виборах в Австрії.
Характерно, що кандидат від націоналістичної Партії Свободи Норберт Гофер переміг в усіх землях Австрії, за винятком Відня. Слід зазначити, що Гофер належить до партії, яка відома найбільшою симпатією до Росії серед усіх політичних сил Австрії.
Під час кампанії він висловився за термінове зняття санкцій, за співпрацю в енергетичній сфері і за розв’язання українсько-російської кризи на основі «права народів на самовизначення».
Результат першого туру президентських виборів шокував багатьох у Австрії. Адже, згідно з опитуваннями напередодні виборів, лідирував колишній лідер Партії зелених. Відтак багато хто розглядає такий результат як протестне голосування. Лише 12% австрійців вважають, що країна рухається у правильному напрямку, а 52% мають зовсім протилежну думку.
Такий результат означає велику перемогу для Партії Свободи, що зазнала не зовсім доброї слави за часів головування її лідера Йорга Хайдера, який уже помер. Нещодавні опитування свідчать, що Партія Свободи може легко виграти вибори, отримати більш ніж 30% голосів на виборах. Ця партія скористалася страхами від можливого притоку біженців у країну. Від початку кризи Австрія прийняла більше біженців на душу населення, ніж Німеччина. У цьому відношенні результати виборів слугуватимуть як нагадування іншим країнам ЄС політичної ціни за прийом біженців.
Успіх Гофера також акцентує на потужності антиєвропейського месиджа в той час, коли Європа залишається глибоко розділеною у протистоянні численним викликам, починаючи від економічної стагнації до кризи біженців.
«Перемога Гофера у першому турі демонструє, що великий відсоток австрійського населення віддає перевагу авторитарній політиці, яка з’явилася в Угорщині і Польщі останніми роками: ослаблення парламенту, підрив балансу влади, опозиція директивам Брюсселя і обмеження свободи преси», — написав видатний австрійський журналіст у коментарі для Der Standard.
Сам Гофер до подання своєї кандидатури на ці вибори був мало відомий за межами партії. Інженер за освітою, він завоював репутацію у Партії Свободи як «головний ідеолог» та головний автор її платформи. Гофер, який був частково паралізований під час польоту з парапланом, привернув до себе увагу публіки як захисник прав інвалідів.
Успіх Гофера і його заяви як можливого майбутнього президента Австрії щодо зняття санкцій проти Росії не можуть не хвилювати Україну.
«Це дуже погано — для нас і для Європи. ЄС перебуває на закаті. Європейська ідея йде в небуття, залишаючи по собі вакуум, який заповнюється пропутінськими «прагматиками». Гофер — це дуже погано. Гофер — це проти ЄС і за Росію. Беллен — просто за Росію», — прокоментував «Дню» на умовах анонімності результати першого туру український дипломат.
«БРЮССЕЛЬ НЕ МОЖЕ НЕ ТУРБУВАТИ РІСТ ПОПУЛЯРНОСТІ ПРАВОРАДИКАЛІВ У АВСТРІЇ»
Дарія ГАЙДАЙ, аналітик Iнституту світової політики, Київ:
— Рейтинг Партії Свободи стабільно зростає протягом останніх років, тому високий відсоток їхнього кандидата у президенти був прогнозованим. Неочікуваним став величезний відрив Норберта Гофера від його найближчого суперника, лідера «зелених» Александера Ван дер Беллена — 36% проти 20%.
Австрія зараз переживає переломний період, пов’язаний із закінченням т.зв. ери великих коаліцій», коли дві політичні сили — Народна партія та Соціал-демократична партія — керували країною протягом півстоліття. Австрійці шукають альтернативу, і наразі цією альтернативою є Партія Свободи. Вчасно розпізнавши страхи і преференції електорату, Партія Свободи з новим лідером Хайнцом-Крістіаном Штрахе почала апелювати до традиційних християнських цінностей із додаванням антиіммігрантських та антинатівських месиджів, а також жорсткої критики ЄС. На тлі міграційної кризи представники Партії Свободи збільшують свою присутність у місцевих органах влади. Нагадаємо, що у жовтні 2015 року ультраправі набрали понад 30% голосів у Відні.
Щодо їхніх симпатії до Росії, то мушу визнати, що в Австрії немає жодної політичної сили, налаштованої критично щодо Кремля. Різниця лише у риториці, однак на практиці всі виступають за діалог та якнайшвидшу нормалізацію відносин, пошук консенсусу із врахуванням інтересів Росії. Досить показовим у цьому контексті був нещодавній скандал із головою генштабу Австрії. На початку квітня він зустрівся і провів дружню бесіду зі своїм російським колегою (при цьому, нагадаю, Австрія — нейтральна держава). Російські ЗМІ опублікували зміст розмови, яка, як вважали австрійці, була конфіденційною. У Відні були дуже незадоволені таким поворотом, вони б воліли зберегти зміст розмови у таємниці від публіки.
Можливо, Партія Свободи буде більш відкрита у своїх контактах з російськими представниками, однак це зовсім не означає, що йдеться про принципову зміну політики. Звісно, Брюссель не може не турбувати ріст популярності праворадикалів у Австрії. Можна згадати, що 2000 року входження Партії Свободи до уряду як молодшого коаліційного партнера спровокувало акції протестів як у самій Австрії, так і за кордоном. А ЄС вперше у своїй історії запровадив дипломатичні санкції проти країни-члена. Звичайно, сьогодні зовсім інша ситуація, адже ми спостерігаємо ріст популярності правих партій майже у всіх країнах ЄС. Це не проблема однієї Австрії, це системна проблема, пов’язана із розчаруванням політикою Брюсселя. Лідерам ЄС доведеться вирішувати, як реагувати на цей новий виклик. Водночас не варто драматизувати ситуацію. В основі австрійської зовнішньої політики лежать економічні інтереси, тому навряд чи критичні заяви на адресу Брюсселя трансформуються у будь-які радикальні кроки, що можуть нашкодити економічним позиціям Австрії всередині Союзу. Крім того, важливе значення має позиція Німеччини — головного економічного партнера Австрії.
Як діяти Україні? У рамках ініціативи «Аудит зовнішньої політики» ІСП проаналізував українсько-австрійські відносини за останні 10 років, щоб визначити спільні точки дотику. Презентація рекомендацій відбудеться у четвер, 28 квітня. Вирішальну роль у формуванні політики Австрії щодо України відіграватиме внутрішня ситуація в Україні. Політична нестабільність, погіршення економічної і соціальної ситуації зроблять Україну «нецікавою» для австрійських інвесторів, а отже, і для осіб, які ухвалюють рішення.
