Усі учасники конференції «Близькосхідний вектор зовнішньої політики Росії: цілі та наслідки», яка відбулася днями у Києві за ініціативи Центру дослідження Росії, цілком погоджувались у тому, що нещодавнє втручання Москви у так зване врегулювання сирійського конфлікту, а насправді задля порятунку режиму Башара Асада і водночас посилення своєї військової присутності в Сирії є демонстрацією імперських прагнень.
На цій тезі наголосив у своєму вступному слові керівник Центру дослідження Росії Володимир Огризко. Водночас він звернув увагу на пасивну реакцію Заходу, який дозволив спокійно увійти Росії у цей регіон і робити практично все, що заманеться у Сирії. Наслідком цього, на його думку, стала не лише фіксація присутності Росії в регіоні, а й дестабілізація Європи через хвилю біженців, що змушені внаслідок дій режиму Асада і російських військ покидати свою країну.
На переконання пана Огризка, Захід не може позбутися ілюзій щодо справжніх цілей Росії, метою якої є захист Асада і, на превеликий жаль, навряд чи можна говорити про адекватну реакцію західної спільноти на те, що відбувається на Близькому Сході.
Тим часом директор Дипломатичної Академії України Сергій Корсунський, який до призначення на цю посаду працював у Туреччині, зазначив, що вакуум політичної волі, який утворився через самоусунення США за президентства Обами, не міг залишатися в повітрі, і Росія легко ввійшла у регіон.
Керівник Центру аналізу близькосхідних конфліктів, Інститут США та Канади РАН, Москва, доктор політичних наук Олександр Шумілін у своєму виступі англійською мовою, яка разом з українською була робочою мовою на конференції, під назвою «Презентація Росії на Близькому Сході: здобутки і втрати» звернув увагу на те, що зараз в оцінках російської політики на Близькому Сході дискутуються дві тези. 1) Росія повернулася на Близький Схід як велика потуга, 2) Росія потрапила у пастку на Близькому Сході.
Насамперед російський експерт вважає перебільшенням твердження, що Росія збільшила присутність у цьому регіоні. На його думку, Росія справді перебуває у пастці і намагається вийти звідти, і це може відбутися через женевські переговори, на які Москва хоче привести сирійську опозицію, виключивши Іран з процесу в Сирії. Цим і пояснюється нещодавній візит саудівського короля до Москви, який викликав невдоволення в Тегерані, наголосив пан Шумілін.
За його словами показовий у цьому відношенні є останній візит Шойгу до Ізраїлю. Це не стільки спроба Росії відшукати канали комунікації через Ізраїль зі США щодо остаточного вирішення конфлікту в Сирії, а демонстрація того, що Москва дистанціюється від Тегерану. А Ізраїль — сильний опонент Ірану в Сирії, а отже, це — свідчення пастки, в яку потрапила Росія і якій вже важко знайти стратегію виходу, — зазначив пан Шумілін.
Тим часом литовський політолог, Університет Міколаса Ріомеріса, Вільнюс, депутат Сейму (1996 — 2003), Альвідас Медалінскас у виступі під назвою «Близькосхідна політика Росії і міжнародна безпека: погляд із Заходу» наголосив, що залучення Росії у сирійський конфлікт є демонстрацією глобальних претензій. Він нагадав, що Сирія якраз була лише одним місцем у цьому регіоні, де Росія мала певну військову присутність.
За його словами, ще чотири роки деякі експерти говорили, що Росія може повернутися на Близький Схід, що і стало наслідком політики США, яка дозволила Росії це зробити. Литовський експерт пояснює поразку Заходу браком реальних союзників та відсутністю у Сирії об’єднаної опозиції, яка могла б принаймні ефективно протистояти режиму Асада всередині країни.
«А Росія навпаки змогла знайти союзників у Сирії в особі Ірану, але я не певен, що саме Росія виграє війну в Сирії, радше, Іран. Росія намагається зруйнувати міжнародну систему і не бачить, що від цього виграє Китай, а зокрема в регіоні Близького Сходу — Іран», — вважає пан Медалінскас.
Литовський експерт звернув увагу на пропозицію Центру Стратфор, який наголошує на важливості залишити на Росії, а не Заході відповідальність за відбудову як Сирії, так і України, що зруйнує російський бюджет.
Директор Інституту сходознавства НАН України, Київ, Олександр Богомолов у виступі під назвою «Близькій Схід у системі геополітичних устремлінь РФ: українська оцінка» зазначив, що Росія туди прийшла не заради миру, бо помирити сунітів і шиїтів, це не її завдання. За його словами, Російська Федерація бачить роздріблене конкурентне середовище на Близькому Сході особливо на тлі втоми Заходу як можливості. Окрім того, перебільшений острах перед мусульманськими рухами спонукав Москву до дій.
Насправді Росія не партнер Заходу і не зацікавлена в припиненні конфлікту в Сирії, бо тоді не буде причин для її присутності, наголосив український експерт. Обама сказав, що Росія регіональна держава, яка анексувала частину України від слабкості, продовжив пан Богомолов, однак Москва показала, що дешево можна досягати великих успіхів, оскільки вона вдало грається на протиріччях.
Експерт звернув увагу на інший феномен, який відбувається в Росії, а саме те, що девестернізація призводить до того, що Росія стає схожою на ті країни на Близькому Сході. «Ідея «русского міра» є ознакою процесу. Це арабський світ, який перекроєний на російський манер. Якщо раніше Росія традиційно переймала сенси із Заходу, то тепер почала переймати їх з Близького Сходу», — резюмував пан Богомолов. Зі свого боку, директор Центру близькосхідних досліджень, Київ, Ігор Семиволос у своєму виступі під назвою «Росія в «гарячих» точках Близького Сходу: результати наявні та очікувані (Сирія, Лівія, Ліван, ізраїльсько-палестинський конфлікт)» нагадав, що свого часу британці та французи безуспішно намагалися підтримати мир на Близькому Сході. І їм зрештою довелося вийти з цього регіону після чого на їхне місце прийшли США з явним бажанням вирішити ці конфлікти, але й у них це не вийшло. Й увесь процес близькосхідного врегулювання зайшов у глухий кут, а Сирія в результаті стала failed states, зазначив експерт. За його словами, Росія залишалась активним гравцем у регіоні після розпаду Радянського Союзу.
«Росія країна, яка діє тактично ефективно виходячи з того, що вона швидко ухвалює рішення. Тут достатньо рішення однієї людини. Навіть якщо війна в Сирії буде тривати певний період часу навряд чи це вплине на економічні затрати на війну, які становлять два-три великі навчання, але ефект від використання зброї в Сирії більший, бо Росія може отримати більше замовлень зброї. Більше», — сказав пан Семиволос. Разом з тим він зауважив, що росіяни часто виграють війни, але програють мир.
А компромісне рішення, яке може забезпечити сталий мир, це отримання 70% відсотками сунітів права голосу й поки цього не станеться, конфлікт не припиниться. Але навіть після звільнення всіх ключових міст Сирії від «Ісламської держави», жодна із зовнішніх сил, які контролюють ситуацію в цій країні, не зацікавлені в тому, щоб Сирія відновилася. Туреччина, пояснює український експерт, висловлює сентименти до Північної Сирії, курдські підрозділи, які набагато збільшили свої території, можуть поступитися територіями, якщо режим Асада піде на великі поступки, а тим часом іранські підрозділи вкорінились у процеси прийняття рішень у Сирії.
Пан Семиволос переконаний, що Іран залишатиметься ключовим гравцем у Сирії і з цим треба рахуватися, а в перспективі ще й очікувати на зіткнення інтересів РФ та Ісламської Республіки Іран.
За його словами, Росія значною мірою змогла реалізувати тактичні цілі в Сирії, але не змогла перегорнути сторінку у відносинах зі США. Вона застрягла, їй треба і надалі бути брокером і щось пропонувати режимам у цьому регіоні.
На думку українського експерта, розгром «Ісламської держави» призведе до повернення значної частини навчених і вцілілих ісламських бойовиків, що воювали в Сирії, на свою батьківщину, а це зокрема й країни Центральної Азії. Отже, наголошує пан Семиволос, відбудеться зворотній процес політики Росії з утилізації радикальних ісламістів на території Сирії. За його словами, це означає, що відбудеться дестабілізація Центральної Азії і частково регіонів, де велике мусульманське населення Росії. Іншими словами бумеранг, який запустила Москва з використанням ісламських фанатиків у Сирії, повернеться назад.
