Цими вихідними в Австрії відбулась конференція Europe-Wachau Forum під назвою: «Чи досягла своєї межі Європа? Роздуми про майбутню роль Європи на глобальній сцені». Її учасники обговорювали такі теми: ЄС як провайдер безпеки, новий режим регіональної співпраці ЄС, а також ЄС і сусіди. Голова комітету Верховної Ради із закордонних справ Ганна ГОПКО, яка брала участь у цій конференції, поділилась з «Днем» своїми враженнями про цей європейський форум, а також розповіла, коли австрійський парламент ратифікує Угоду про асоціацію України з Європейським Союзом.
«ВІДЕНЬ — ЦЕ, ЯК МОДНО КАЗАТИ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ «ХАБ». УКРАЇНА ТУТ МАЄ ЗВУЧАТИ»
— Австрія рухається у фарватері Європейського Союзу, зокрема щодо санкцій. Без ентузіазму, але дисципліновано. Водночас тема економічних збитків для Австрії через санкції є дуже актуальною. Тому у Відні мабуть, як ніде в ЄС, чекають якомога швидшого мирного врегулювання. Це питання жваво обговорюється на всіх рівнях.
Зокрема, Україна була темою 20-ї конференції Europe-Wachau Forum, яка триває під егідою прем’єра землі Нижня Австрія Ервіна Прьолля і федерального міністра закордонних та європейських справ Себастіана Курца. На зустрічі часто звучало, що миру та успіху в Європи не буде без співпраці з Росією. На що вдало відреагувала і викликала бурхливі оплески в залі міністр оборони Грузії Тінаніт Хідашелі, сказавши, що треба обов’язково додавати — без демократичної Росії.
Тому нам треба посилити інформаційну присутність України, інтегруватися в різні політичні процеси через участь у заходах, зокрема, як і Форум Вахау, здійснювати більше культурницьких заходів, розповідаючи про модернізовану та новітню українську націю, а також інформувати про хід реформ в Україні. Треба показувати зрушення, руйнувати російські оповідання про Україну як failed state.
Важливим є зараз наше включення в розроблення медійної стратегії ЄС щодо протидії російській пропаганді. Пані Могеріні має в червні представити відповідний план дій. Зараз у Відні розпочала роботу журналістська конференція в ОБСЄ. Паралельно відбувається обговорення шляхів виходу із війни у форматі Мюнхенської безпекової конференції. Одним словом, Відень — це, як модно казати, європейський «хаб». Україна тут має звучати.
«В АВСТРІЇ НЕ ТРЕБА ПЕРЕКОНУВАТИ, ЩО РОСІЙСЬКІ ВІЙСЬКА НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ВБИВАЮТЬ СОЛДАТ ТА МИРНИХ ГРОМАДЯН...»
— Що в Австрії думають з приводу того, як змусити Росію повернутися до міжнародних норм, відступити в Україні та повернути Крим?
— Важливо, що вже нікого в Австрії не треба переконувати, що російські війська на території України вбивають солдат та мирних громадян, і що Росія не виконує Мінських домовленостей. Проблема в іншому: російською пропагандою активно нав’язується теза, що в цій війні всі неправі, що Україна не відбулася як держава, що Росію «було спровоковано» і так далі. Це така тактика відволікання, яка, на жаль, іноді спрацьовує.
Щодо Криму — ніхто не ставить під питання незаконність анексії. Під питанням — імовірність повернення півострова в юрисдикцію України. І ось тут, як кажуть, великий шмат роботи.
Велике питання: як мирно вирішити ситуацію, та чи є план Б?
Пропозиції наслідувати австрійський шлях нейтралітету вже майже не звучать. Вони зрозуміли, що це в Україні не сприймається. Водночас Австрія дуже розраховує відіграти роль посередника. Імовірна поява австрійського топ-дипломата Мартіна Сайдіка як члена Контактної групи — це втілення цього прагнення.
«АВСТРІЙСЬКА СТОРОНА ЧЕКАЄ ДОКАЗІВ ВІД ГЕНПРОКУРАТУРИ НА ТАКИХ ОСІБ, ЯК КЛЮЄВ, АЗАРОВ»
— Чому австрійський парламент затримує ратифікацію Угоди про асоціацію, і якого розвитку набула ситуація із поверненням вкрадених активів?
— Моє враження, що це швидше процедурний момент. Австрійцям самим ніяково від того, що вони «замикаючі» в такому важливому питанні. Водночас, усі запевняють, що ратифікація відбудеться, заперечень власне нема. 30 червня буде засідати профільний комітет, 6—7 липня має бути голосування у нижній палаті.
Наступне голосування у верхній палаті та підпис президента — це питання швидше формальні.
Узагалі, цей візит дав мені змогу скласти більш чітке уявлення про те, що відбувається на австрійському напрямі, зокрема у парламенті. Парламентарії здебільшого співчувають Україні, є група друзів на чолі із Томасом Шелленбахером, з яким я зустрічалася, і який справив на мене враження щирої, активної людини.
Із ним та іншими говорили про багато речей — ратифікацію, продовження санкцій, виконання Мінських домовленостей, повернення активів команди Януковича...
Як і очікувалося, австрійська сторона чекає доказів від Генпрокуратури на таких осіб, як Клюєв, Азаров.
Посол Олександр Щерба не відсиджується, працює інтенсивно, зокрема і з питання повернення вкрадених активів. Він тримає контакт із федеральним міністерством внутрішніх справ, федеральним кримінальним відомством. Усі в одностайно кажуть: ми чекаємо від української генпрокуратури обгрунтування незаконних дій цих осіб. Зокрема, щодо незаконного привласнення державних коштів та нелегального їхнього переказу за кордон. Без доказової конкретики з боку слідчих органів України ніяка дипломатія ситуацію не врятує.
