Нещодавно новий прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо здійснив перший офіційний візит в Україну, намагаючись продемонструвати на практиці, що «Канада підтримує Україну». На відміну від свого попередника, більш стриманого Стівена Гарпера, Трюдо пишається своїми невимушеними манерами, товариською соціальною взаємодією та спонтанними «селфі». У період після проведення переговорів з Бараком Обамою та участі Канади в саміті НАТО у Варшаві візит Трюдо в Україну був шансом довести, що незважаючи на неформальні способи поведінки прем’єра, його уряд представляв більш ніж просто перевагу стилю над змістом. На жаль, після того як завершилися фотосесії і пристрасті дещо вщухли, ступінь розчарування істотно підвищився.
Так, візит відзначився деякими важливими символічними моментами. Канадський прем’єр-міністр відвідав різноманітні меморіали: жертвам нацистів у Бабиному Яру, сталінського Голодомору-геноциду та під час протестів на Майдані. Новий Ліберальний уряд Канади також вирішив продовжити свій розвиток підписанням канадсько-української угоди про вільну торгівлю (CUFTA) — справа, ініційована попереднім консервативним урядом Стівена Гарпера. Хоча 2015 року рівень експорту Канади в Україну сягнув лише 210 млн. доларів, ця угода надає Україні шанс показати світу, що вона — надійний інвестиційний партнер. Разом з тим, для уряду Трюдо це нічого не вартий крок, що не заважатиме планам провести перезавантаження відносин з Москвою.
CUFTA не становить загрози для лівих ідеологій всередині Ліберальної партії: фракції всередині урядової зовнішньополітичної організації, яка завжди вірила в те, що пріоритети міжнародної допомоги Канади більше стосуються країн третього світу, ніж Східної Європи.
Відповідно до цього підходу, якщо Канада й відіграватиме в Україні якусь роль, то вона має зводитись до сприяння поза військовою сферою. Звідси й бажання уряду Трюдо надати допомогу додатковими наглядачами до СММ ОБСЄ на сході України та гуманітарною підтримкою переселенцям внаслідок війни на сході.
На жаль, коли ж говорити на тему зміцнення безпекових потреб України, то новий канадський уряд відступає від шляху, взятого попереднім урядом.
ТАЄМНА ДИПЛОМАТІЯ
Канадці продовжують бути в невіданні щодо закулісної дипломатії з Росією колишнього прем’єр-міністра Жана Кретьєна. Задовго до обрання лібералів колишній прем’єр несподівано був втягнутий у приватні дискусії на високому рівні, що стосувалися майбутнього України.
Таким був графік цієї діяльності:
1. 20 квітня 2015 року Жан Кретьєн головував в експертній групі високого рівня, яка проводила зустріч з приводу російсько-українських відносин в університеті Оттави.
2. Оприлюднені пізніше заяви засвідчували тривожний сценарій: по суті, Кретьєн пропонував зруйнувати чинну в Україні систему управління, підштовхуючи до федералізації країни — сценарій, який пропонувала Москва з початку окупації України. Цитуючи Кретьєна: «...як канадці, ми добре розуміємо, що цілком можливо мати центральну владу і регіональну автономію з мовними та релігійними гарантіями. Я вірю, що це міг би бути один зі шляхів, що допоміг би розв’язанню конфлікту в Україні».
3. 29 квітня 2015 року під час третього Глобального форуму в Баку, будучи членом Ради взаємодії, Кретьєн з’явився в Азербайджані на панельній дискусії з участю колишніх українських президентів Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми та Віктора Ющенка. Кретьєн зустрівся з трьома лідерами особисто й умовляв їх надати йому запрошення на зустріч з українською конституційною комісією. Трьох колишніх українських президентів, залучених до підготовки нової Конституції України, Кретьєн нібито спонукав до федералізації України.
4. Наступного ж дня, 30 квітня 2015 року Жан Кретьєн таємно зустрівся з президентом Володимиром Путіним у його резиденції Ново-Огарьово біля Москви.
5. Ні Гарпер, ні Трюдо не отримали жодного повідомлення про поїздку. Обидва: і Путін, і Кретьєн відмовилися коментувати зміст їхніх дискусій. Протягом декількох місяців Кретьєн критикував зовнішню політику Гарпера й вимагав, щоби Канада повернулася до політики «миролюбної прогресивної країни».
Минулої осені Кретьєн публічно привітав військову інтервенцію Росії в Сирію, завданням якої було створення груп, опозиційних до жорсткого режиму Башара Асада. Внаслідок вторгнення Росії в Україну загинуло понад 9 тис. українців, а 20 тис. отримали поранення, тож можна уявити шок, який відчули українці, коли натрапили в пресі на такі коментарі Кретьєна: «Я зустрівся з Путіним. Він крутий хлопець. Він при здоровому глузді. Але для того щоб керувати Росією, не можна бути кішечкою».
Військові аналітики нарікають, що канадські збройні сили не повністю відновилися від скорочень за часів Кретьєна, коли він урізав військові закупівлі, розпустив повітрянодесантний полк і різко скоротив витрати на службовців канадських збройних сил. Та й світогляд Кретьєна, як і Стефана Діона, перешкоджає підтримці прагнень України до НАТО.
Ліберальний інтернаціоналізм Кретьєна, який розглядає ООН як єдиного гравця в глобальній безпеці, залишив зовнішньополітичний спадок, до якого може звертатися Джастін Трюдо. За нещодавньою участю колишнього ліберального прем’єр-міністра в човниковій дипломатії з Росією союзники України можуть мати причину для занепокоєння.
У грудні 2014 року, намагаючись допомогти Україні вдосконалити її розвіддані щодо повстанців, підтримуваних Росією на сході України, попередній консервативний уряд відповів на прохання Президента Порошенка і почав надавати українським військовим доступ до канадського RADARSAT-2.
Свідченням тривожного перебігу подій виявилася нещодавня новина про те, що в травні цього року уряд Трюдо несподівано заборонив Україні доступ до зйомки із цього супутника.
Рішення відрізати Україні доступ до інформації від канадського супутника, без повідомлень чи публічного пояснення, є іншим прикладом того, що уряд Трюдо відступає від безпекових зобов’язань, взятих попереднім урядом.
ВІЙСЬКОВА ДОПОМОГА
Нині до так званого списку AFCCL належать 39 країн, яким Канада може продавати автоматичну вогнепальну зброю. Президент Петро Порошенко був відвертий у своєму проханні до Оттави, Вашингтона та інших країн НАТО надати Києву сучасну зброю для протистояння у війні з Росією на східній України.
У червні минулого року консервативний уряд почав здійснювати кроки, щоб змінити правила експорту, аби дозволити продавати автоматичну зброю і транспортні засоби українським військовим. Це засвідчило б важливе розширення підтримки з боку канадського уряду України.
Минулої осені після поразки Гарпера на виборах ліві активісти, наприклад «проект орала», почали лобіювати в уряді Трюдо ідею підписати угоду ООН про торгівлю зброєю. Сайт проекту містив посилання на таких апологетів Кремля, як колишній дипломат Крістофер Вестдаль, який постійно критикує НАТО й вимагає, щоб міністр закордонних справ Канади Діон зустрівся з Сергієм Лавровим для того, щоб обговорити заходи з «євразійської» безпекової системи.
Якби Канада підписала угоду ООН щодо торгівлі зброєю, як пропонували апологети Кремля, продаж зброї для таких союзників, як Україна, міг би стати набагато складнішим.
Коли Трюдо запитали, чи готовий його уряд включити Україну в AFCCL — список дружніх країн, яким Канада може продавати військове спорядження, він відмовився давати відповідь. Це небажання зайняти чітку позицію щодо посилення військових зв’язків Канади й України є симптомом нерозсудливих оборонних пріоритетів, що призвели до жалюгідних стратегічних кроків, наприклад рішення Трюдо відрядити винищувачі CF-18, використовувані в канадських бойових місіях, на боротьбу проти «ІДІЛ» в Іраку та Сирії.
Знадобився візит Барака Обами в Оттаву, щоби публічно та особисто натиснути на Трюдо, щоб Канада відповідала своїм зобов’язанням щодо НАТО. Результатом цього стало прохання до Канади розташувати в Латвії структурний батальйон як частину багатонаціональних зусиль НАТО щодо стримування російської агресії.
Втім, продовжує існувати відсутність зв’язку між реаліями, які загрожують західній безпеці, й теперішньою позицією Канади, яка орієнтована на політику умиротворення. Хоч Росія постійно застосовує збройні сили, щоби підтримувати кривавий режим Асада в Сирії, підтримувати терористичні угруповання на сході України і загрожувати країнам східного флангу НАТО, потреби третього світу залишаються глобальним пріоритетом Канади.
Міністр закордонних справ Діон нещодавно заявив канадській пресі: «Це жахлива невдача, що Канада мусить розмістити свої збройні сили в Латвії замість того, щоб підтримувати мир в Африці чи на іншій території, де це більш потрібно».
Подібні коментарі разом з ваганнями уряду взяти на себе зобов’язання посилити співробітництво з Україною в сфері безпеки мають бути тривожним сигналом. Нещодавно українська спільнота в Канаді була вражена, побачивши вбраних в українські вишиванки членів закритих урядових зборів Ліберальної партії на сходах парламенту на знак підтримки України. Сьогодні, у час, коли Україна чекає від Канади на допомогу в задоволенні своїх потреб у безпеці, потрібне щось більше, ніж випадковий пост у «Фейсбуці» від політиків у вишиванках.
Нині настав час для уряду Канади вийти за межі можливостей оптики. Канада — країна середнього рівня потужності, як і Україна. Як і канадцям, нам слід бути особливо чутливими до стану такої ж країни, якій загрожує войовничий сусід. Політика підтримки України, як і протистояння Москві, мають пройти через усі партійні лінії.
Угода про вільну торгівлю не принесе користі, якщо Україна не зможе убезпечити свої кордони і захистити себе від агресивного окупанта. Українсько-канадська діаспора та український дипломатичний корпус у Канаді мають бути непохитними й чіткими. Україна шукає не лише економічної співпраці. Сьогодні більше, ніж будь-коли, Канада наважується не зменшувати військової підтримки України — фронтового захисника європейської стабільності та безпеки.
Переклад Наталії ПУШКАРУК
