Перемога колишнього прем’єр-міністра Франсуа Фійона на праймеріз була значною і очевидною. За умови, що дві третини виборців віддає перевагу Фійону, вибір був ясним і беззаперечним. Без 600 тис. виборців з боку лівих, які його підтримали, у Алена Жюппе був би ще гірший показник. Ми повинні мати чітке уявлення про значення цих результатів: Фійон дійсно втілює справжню тугу і претензії значної частини консервативного електорату.
ФІЙОНУ ВДАЛОСЯ СТВОРИТИ СИНТЕЗ ЦИХ ДВОХ ПОТЕНЦІЙНО РІЗНОБІЖНИХ ПРІОРИТЕТІВ
По-перше, ми спостерігаємо не тільки у Франції рух у бік більш правих поглядів і Фійону вдалося озвучити їхній голос. Його позиції: проти одностатевих шлюбів, його особистий погляд на аборт, який він не розглядає як «фундаментальний», його схвалення сімейних цінностей, проти яких виступають помірковані консерватори і ліві, схвалюються значною частиною консервативного політичного спектра. Хоча вони є відмінними, ми спостерігаємо такий новий тривожний настрій у США, Великобританії, Польщі, Угорщині та багатьох інших країнах.
По-друге, його економічна та соціальна програма відповідає очікуванням багатьох французьких людей, особливо підприємців і фермерів, які хотіли позбутися високого рівня податків, «тягаря» державної служби, а також сильних трудових норм, які, на їх погляд, є перешкодами, що блокують ініціативи, інвестиції а, отже, зайнятість. Програма Фійона був більш радикальною, ніж у Жюппе, відтак його прихильники думають, що це може привести до серйозної зміни економіки Франції і соціальної політики.
Навіть якщо консерватори, коли справа доходить до «сімейних цінностей», не ті ж самі, хто виступає за серйозні економічні реформи, Фійону вдалося створити синтез цих двох потенційно різнобіжних пріоритетів. Це можна пояснити тим, що велика частина електорату була більше переконана Фійоном, ніж Жюппе або Саркозі. Після того, як останнього витіснили після першого туру, більшість виборців Саркозі звернулися до Фійона, який був спроможним більше, ніж Жюппе втілювати їхню готовність до правого повороту в політиці Франції. Окрім того, різко скоротився електорат Жюппе.
БАГАТО ХТО НЕ СПРИЙМАЄ РОСІЮ ЯК ЗАГРОЗУ І ВВАЖАЄ, ЩО МОСКВА Є ЩИТОМ ПРОТИ ТЕРОРИЗМУ
Очікувано, що велика частина електорату не приділяє реальну увагу до позиції Франсуа Фійона щодо Росії. Як і в багатьох країнах, виборці не піклуються про зовнішню і міжнародну політику, а ухвалюють рішення відповідно до позиції кандидатів щодо внутрішніх питань. Звичайно, деякі консервативні виборці традиційно обожнюють сильних політиків, а також перебувають під впливом давніх антиамериканських настроїв, що може пояснити багато. Багато хто не сприймає Росію як загрозу і через широко поширену російську пропаганду вважає, що Москва є щитом проти тероризму. Вони, звичайно, не знають про вторгнення Росії в Україну і анексію Криму. Це не означає, що більшість виборців підтримуєте позицію Фійона щодо Росії, але вони не знають про конкретно йдеться. Якась частина виборців, можливо, була чутливою щодо готовності Фійона скасувати санкції проти Росії за її дії в Україні через завданні збитки промисловості і сільському господарстві Франції. Сприйняття Росії, очевидно, не таке саме у Франції, що в країнах Балтії, Румунії та Польщі.
ПУТІН ЗНАЙШОВ ЧАС, ЩОБ ПОХВАЛИТИ СВОГО «ДРУГА ФРАНСУА» ПІСЛЯ ПЕРШОГО ТУРУ
Але, як я часто коментував «Дню», у разі обрання республіканця президентом, підтримка Фійоном путінської Росії і режиму Асада може стати справжньою небезпекою для безпеки Франції та майбутнього Європи, і, звичайно, для здатності України дати відсіч вторгненню Росії, політичному й економічному тиску. Путін знайшов час, щоб похвалити свого «друга Франсуа» після першого туру. А після оголошення результатів другого запуску, чиновники Кремля святкували цю перемогу. Фійон дійсно щиро сприймає російську пропаганду і поширює зображене Кремлем приниження Росії і Асада в Сирії. Відновлення ним взаємодії з Росією може підірвати злагодженість Європи як щодо санкцій, так й інформаційної війни проти російської пропаганди, яка була недавно посилено в ЄС. Це може також поставити під загрозу франко-німецьку пару, яка є традиційним ядром європейського проекту. Будучи французьким євро-скептиком — він виступав проти Маастрихтського договору в 1992 році — Фійон не дуже хвалить європейські цінності, а також має намір змінити Європейську конвенцію щодо захисту прав людини або навіть вивести Францію з Європейського Суду, тому що його рішення ухвалюються на користь прав геїв. Так що, м’яко кажучи, майбутнє Європи буде під великим ризиком, і спільна безпека в Європі дійсно поставлена під загрозу.
ЧИ Є ЯКИЙСЬ ШАНС ЗАПОБІГТИ ПЕРЕМОЗІ ФІЙОНА НА ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ?
Відтак, часто виникає питання, чи є якийсь шанс запобігти перемозі Фійона на президентських виборах і спростувати прогноз, згідно з яким його суперником у другому раунді буде Марін Ле Пен. Давайте уважно розглянемо такий варіант: якщо у другий тур потрапляє Ле Пен, то це для неї буде істинним вікном можливостей і вона може перемогти. Багато виборців з лівого флангу і центру не буде голосувати за жодного з цих двох кандидатів. Деякі дуже крайні ліві виборці, які дуже налаштовані проти істеблішменту, можуть віддати перевагу кандидату від Національного фронту. Деякі з виборців екс-президента Саркозі можуть також звернутися до Марін Ле Пен. Тому результат другого туру може стати непередбачуваним. Відповідно, це виклик для лівих демократів і центристів об’єднатися, щоб залучити тих, хто підтримав Жюппе. Але чи це можливо?
Якщо Еммануель Макрон або Мануель Вальс будуть кандидатами, то немає впевненості, їм будуть віддавати перевагу здебільшого соціалістичні виборці, бо вони занадто багато орієнтовані на вільний-ринок. З іншого боку, якщо говорити про ліворадикального лідера Меланшона, який у будь-якому випадку буде балотуатись, то ні Арно Монтебург, ні Бенуа Амон, представники лівого крила Соціалістичної партії, які імітують позицію лідера лейбористів у Великобританії Корбина, не можуть бути дуже привабливим для центристської виборців. Тоді це буде означати, що лідер центристської партії Франсуа Байру може стати кандидатом. Він буде залучати більшу частину прихильників Жюппе, але не соціалістів. Президент Франсуа Олланд, здається, єдиний, хто здатний побудувати справжній «синтез», але за даними опитувань громадської думки він не дуже популярний, і має багато суперників всередині Соціалістичної партії, що є безпрецедентним для президента. Таким чином, гра залишається досить відкритою. Ліві і центристи повинні знати, що на них лежить історична відповідальність і обов’язок зберігати, захищати і поширювати ліберальні цінності, відкрите суспільство, майбутнє Європи і світової безпеки. В даний час всі вони знаходяться під загрозою, і якщо Франція стане «хворою людиною» Європи, то це буде трагедією для всіх.
