Як і п’ять років тому, на парламентських виборах у Великобританії, що відбудуться через тиждень, не прогнозують очевидного переможця. Зараз, згідно з опитуваннями громадської думки, провідні політичні сили — консерватори та лейбористи — отримають майже однакову кількість голосів, але не будуть спроможні самостійно сформувати уряд. За деякими опитуваннями, консерватори за популярністю дещо випереджають лейбористів, однак, за даними YouGov, вони відстають від них на один відсоток. Згідно з опитуванням, третє місце віддають Партії незалежності, четверте — ліберал-демократам, а список завершують «зелені».
Отже, в хід ідуть «останні» аргументи, щоб заручитися більшою підтримкою серед виборців. Прем’єр-міністр Девід Кемерон пообіцяв скасувати податки для тих, хто отримує мінімальну зарплату, подвоїти безкоштовний догляд за дітьми до 30 годин на тиждень, посилити право на покупку житла і загалом поліпшити життя. «Ми пропонуємо хороше життя для тих, хто хоче спробувати, тому що ми — партія трудового народу. Отож, якщо хочете безпечнішої Британії, кращого майбутнього для себе, своєї родини, тоді давайте разом не повертатися назад, а закінчимо те, що почали», — наголосив Кемерон.
За день до цього лідер опозиції Ед Мілібенд висунув передвиборчу програму Лейбористської партії, яку також назвав партією трудового народу, а Консервативну — «партією багатих».
«День» звернувся до британських експертів із проханням прокоментувати вибори у Великобританії й те, як прихід лейбористів до влади може вплинути на політику Лондона щодо Києва.
«ЗА ЛЕЙБОРИСТСЬКОГО УРЯДУ ІСНУВАТИМЕ БІЛЬШЕ ШАНСІВ, ЩОБ РОЗРОБИТИ СИЛЬНУ ПОЛІТИКУ ЄС ЩОДО УКРАЇНИ ТА РОСІЇ»
Стівен ТІНДЕЙЛ, старший науковий співробітник у Центрі європейських реформ, Лондон:
— Головна відмінність нинішніх виборів від попередніх 2010 року полягає в тому, якщо на них виграють консерватори, то відбудеться референдум щодо виходу Британії з ЄС. Нагадаю, що 1975 року 67,2% британців проголосували за членство Великобританії в Євросоюзі. На мою думку, якщо 2017 року буде проведено референдум, як це обіцяють консерватори, то британці проголосують за те, щоб вийти із ЄС. І це є ключовим питанням на цих виборах.
— Згідно з опитуваннями громадської думки очевидно: якщо консерватори й наберуть найбільше місць, їхнє представництво у 650-містному парламенті буде зменшено. І це при тому, що уряд Кемерона за п’ять років створив два мільйони додаткових робочих місць. Як можна пояснити, що, попри це, популярність консерваторів падає?
— Так, справді, консерватори забезпечили економічне зростання й створили нові робочі місця. Але багато цих робочих місць — контракти на нуль годин, незалежно від тривалості роботи й суми отриманих грошей. А щодо рівності, то консерватори ввели податок на додану вартість. Це вдарило по бідних людях. Окрім того, вони скоротили податки для багатіїв. Отже, багато людей вважають, що консерватори віддають перевагу багатим над бідними.
— Кемерон оголосив план на перші сто днів, а в лейбористів я не бачу такої чіткої програми-плану дій. Чим це пояснюється?
— Справді, програма лейбористів є чіткішою, ніж була на початку виборів. У своєму маніфесті вони чітко заявили, що збираються робити, як і ліберальні демократи, — третя партія. Консерватори заявляють, що вони хочуть зробити, але не кажуть, як вони збираються заплатити за це. На попередніх виборах Лейбористська партія почувала себе винною за те, що робила необгрунтовані обіцянки. Тепер це роблять консерватори.
— То можна сказати, що Лейбористська партія винесла уроки з останньої поразки...
— Так, лейбористи не є бездоганними , щоб сказати, як вони платитимуть за свої обіцянки. Але вони в даний момент є кращими, ніж консерватори.
— Зважаючи не те, що, згідно з опитуваннями, жодна з цих двох партій не здобуде більшості, а лідер лейбористів Ед Мілібенд заявляє, що не утворюватиме коаліції з Шотландською націоналістичною партією (SNP), то як він може в такій ситуації очолити новий уряд після виборів?
— Так, але він не казав, що не керуватиме — за підтримки SNP — без залучення її в коаліції. Найімовірніше в нас буде лейбористський уряд меншості, в якому партії, що потрапили до парламенту, підтримуватимуть прем’єра під час голосування щодо конкретних питань.
На даний момент повністю незрозуміло, скільки часу піде на формування нового уряду за таких обставин, коли жодна партія не має більшості голосів. Чинний уряд Кемерона має повноваження до 6 серпня. І це — дейдлайн, до якого потрібно сформувати новий уряд. Не виключено, що цей процес може затягнутися, і, зрештою, нові загальні вибори можуть відбутися пізно восени.
Інший варіант полягає в тому, що, можливо, до 6 серпня буде сформовано уряд меншості. Але якщо до восени він не отримає вотуму довіри, то це означатиме позачергові парламентські вибори.
Але, скоріше за все, в нас буде уряд меншості. І новим прем’єром, імовірно, стане Ед Мілібенд.
— Виступаючи з передвиборчою промовою щодо проблем зовнішньої політики перед аудиторією в Королівському інституті міжнародних відносин у Лондоні, Ед Мілібенд звинуватив прем’єр-міністра Девіда Кемерона в ослабленні позицій Великобританії на світовій арені. «Відсутність Кемерона на мирних переговорах з врегулювання кризи в України є символом «ізоляції Великобританії та зменшення її впливу», — наголосив лідер лейбористів. Чи можна очікувати від Мілібенда, якщо він стане прем’єром, більш активної позиції щодо України, яка потерпає від російської агресії?
— Я вважаю, що головна відмінність між Мілібендом і Кемероном полягатиме в тому, що лідер лейбористів буде більше готовий працювати з іншими європейськими країнами. І, що стосується конфлікту в Україні, Мінських угод, Великобританія не залучалася до цього процесу. За лейбористського уряду існуватиме більше шансів, що Великобританія працюватиме з Німеччиною, Францією, Польщею, щоб розробити сильну політику ЄС щодо України та Росії.
«ЗАРАЗ МІЛІБЕНД БІЛЬШЕ ПОЗИЦІОНУЄТЬСЯ ЯК ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР»
— Що ви можете сказати про Мілібенда як особистість на посаді глави уряду? ЗМІ пишуть, що він був дуже впертим на посаді міністра енергетики.
— Він як політик готовий слухати, але має дуже сильні власні погляди. Коли обіймав посаду міністра енергетики та кліматичних змін, то мав дуже чіткі ідеї щодо реформ, яких потребує Великобританія в цій сфері. Він дуже сильно боровся за те, щоб державна служба погодилася на здійснення цих реформ. У той час лейбористський уряд мав більшість, тому в нього не було великих проблем з іншими політичними партіями. Мілібенд готовий, хоча його не можна назвати типовим політичним вождем, працювати з нинішнім міністром енергетики і кліматичних змін від Консервативної партії. Нині держсекретарем із кліматичних змін є Ед Дейві, в якого подібний підхід до змін в енергетиці та довкіллі — як у Ед Мілібенда.
— Деякі британські експерти мені раніше говорили, що Ед Мілібенд, на противагу брату Девіду, є не дуже привабливим політиком, щоб обіймати посаду лідера Лейбористської партії. Що ви скажете на це?
— Мушу сказати, що Ед змінився. Девід Мілібенд — старший брат і обіймав посаду міністра закордонних справ, а Ед у той час був міністром енергетики і кліматичних змін. І коли Еда обрали на посаду лідера Лейбористської партії, він не справляв особливого враження. Але під час виборчої кампанії він, зрештою, виявив себе краще, ніж багато людей уявляло. І зараз Мілібенд більше позиціонується як прем’єр-міністр, ніж декілька тижнів тому.
— Зазвичай при зміні влади у Великобританії багато говориться про реформи. Так було після приходу до влади Тоні Блера, Девіда Кемерона. Тож які реформи є невідкладними для нового уряду, який, скоріше за все, очолить Мілібенд?
— Гадаю, по-перше, він має повернути Великобританію в головну європейську політику й працювати з іншими країнами, потенційними союзниками, що не зміг зробити Кемерон. По-друге, він має посилити британську соціальну політику, підвищити соціальну мобільність, зменшити економічну нерівність. По-третє, він має працювати над тим, щоб реформувати енергетичну систему Великобританії, яка є дуже несправедливою у даний момент.
«ЩОДО УКРАЇНИ, ТО НАВРЯД ЧИ БУДЕ ВІДМІННІСТЬ ВІД ПОЛІТИКИ НИНІШНЬОГО УРЯДУ»
Професор Джон КЬОРТІС, Університет Стратклайд, Глазго:
— У нас знову виникла ситуація, коли жодна партія не отримає більшості. Це є очевидним. Але зовсім неясно, хто — Консервативна чи Лейбористська партія — буде спроможною сформувати уряд. Їхні результати є дуже близькими. І багато залежатиме не від того, скільки місць вони здобудуть, а й також від розподілу місць серед менших партій і від рішень цих партій щодо того, з ким вони хотітимуть співпрацювати чи кого підтримуватимуть. Це зараз дуже непевно. Гадаю, Мілібанд точно є фаворитом на посаду прем’єр-міністра. Це пояснюється тим, що він, скоріше, отримає підтримку з боку менших партій.
— Отже, Девід Кемерон не має жодних шансів?
— Кемерон й надалі більш популярний, ніж Мілібанд, який залишається найнепопулярнішим лідером опозиції. Таким є сприйняття серед виборців. І якби в нас відбувалися президентські вибори, то, безумовно, переміг би Кемерон. А в нас відбуваються змагання з антипопулярності. Між помірковано непопулярним прем’єр-міністром і дуже непопулярним лідером опозиції. До речі, лідер ліберальних демократів по коаліції з консерваторами — Нік Клегг — також є непопулярним, що є підтвердженням конкурсу з антипопулярності.
— Але хто ж, на вашу думку, переможе на цих виборах?
— Можливо, станеться так, що консерватори (чинний уряд) зможуть створити коаліцію з ліберальними демократами, за можливої підтримки Юніоністської партії в Північній Ірландії. Якщо зробити припущення, що трапиться до 7 травня, беручи до уваги опитування громадської думки, то ви просто побачите, як консерватори опиняються в опозиції. Для них буде складно створити коаліцію, а Лейбористській партії, навпаки, буде легше це зробити, зокрема зі Шотландською націоналістичною партією, хоча про це вони зараз не говорять. Лейбористи мають більше можливостей створити коаліцію з меншими партіями. Шотландська націоналістична партія здобуде добрий результат у Шотландії.
— А якою буде зовнішня політика Великобританії щодо ЄС і України?
— Щодо України, то навряд чи буде відмінність від політики нинішнього уряду. Захід не спроможний зробити щось з Кримом і почати робити щось відносно сходу України.
Ключова відмінність між двома партіями полягає в тому, що Лейбористська партія не проводитиме референдуму щодо виходу з ЄС. Тому членство Великобританії буде збережено на п’ять років перебування лейбористів при владі. А якщо при владі буде уряд консерваторів, то вони проведуть референдум.
