Буквально через три тижні у США відбудеться інавгурація новообраного президента Дональда Трампа. Відповідно зараз можна підбити зовнішньополітичні підсумки двох термінів перебування при владі демократа Барака Обами, першого темношкірого глави американської держави. «День» звернувся до американського і українського експертів назвати три-п’ять досягнень і провалів глави Білого дому за цей період і дати прогноз, якими можуть бути відносини між Україною і США за президентства республіканця Дональда Трампа.
«ОБАМА НЕ РОЗУМІВ, ЩО РОСІЯ ВИЯВИЛА НАМІР ЗМІНИТИ БЕЗПЕКОВИЙ ПОРЯДОК»
Джон ГЕРБСТ, директор Євразійського центру ім. Д. Патрічіу при Атлантичній раді США, Вашингтон:
— Безсумнівно, найбільшим досягненням Обами у зовнішній політиці стала його ядерна угода з Іраном. Хоча вона не вирішила питання підтримки Іраном тероризму на Близькому Сході, але завдяки їй Ісламській республіці значно складніше створити ядерну зброю.
Хоча можливо і переоцінюється «поворот до Азії» Обами, але цей крок став визнанням зростання Тихоокеанського регіону.
Найбільшим очевидним провалом Обами стала невдала інтервенція в Лівію. Він усунув тирана Каддафі, після чого настав хаос не тільки в Лівії, а й у Малі; ісламські екстремісти виявили великі нові території, де вони змогли діяти. І в результаті ситуація стала гіршою, ніж за правління Каддафі.
Його другим провалом стала слабка реакція на російську агресію в Україні. Він назвав це регіональною кризою, яка вимагає регіональної відповіді. Він ніколи не розумів, що Росія — друга у світі найбільш потужна військова сила — виявила намір змінити безпековий порядок після холодної війни, і війна в Україні стала частиною цього плану. Саме через це президент обмежив нашу підтримку Україні, ніколи не надаючи летальної оборонної зброї, що наклало більшу плату для Кремля за його агресію і, можливо, стримало подальшу агресію.
Його третім провалом стала ситуація, до якої зараз прикута найбільша увага. А саме неспроможність президента Обами запровадити мир у Сирії. Якщо бути чесним щодо президента, то ця мета, можливо, виходить за межі можливостей Америки. Президент Буш зазнав невдачі в Іраку після того, як він повалив Саддама Хусейна; Обама зробив подібну помилку у меншому масштабі в Лівії; він не хотів її повторити в Сирії. Але він мав би подумати перед тим, як заявити про відхід Асада, і ніколи не заявляти про червону лінію щодо Асада за використання хімічної зброї, якщо він не був готовий діяти.
Зрештою, можливо, це могло бути помилкою для США: вторгнутися, усунути Асада, він мав би очолити лідерство разом з європейськими союзниками і арабськими друзями у створенні безпечної зони для внутрішньо переміщених осіб у Сирії.
Це вимагало б американської авіації, військ від наших друзів і союзників та визнання, що наші інтереси вимагають і наша могутність дозволяє встановити таку безпечну зону, навіть якщо з цим не погоджується Кремль.
За президента Обами ключовий період у американсько-українських відносинах розпочався з кризи, яка призвела до звільнення президента Януковича і згодом війни Москви в Україні. У цей період відносини були головним чином добрими. США надали важливу підтримку для України, але вони могли надати більше. Що стосується реформ, то США надали мільярди доларів позикових гарантій, але могли б надати мільярди доларів грантової допомоги. Україна змушена вдатися до болісних реформ у воєнний стан і в національних інтересах США, щоб ці реформи були успішними.
Віце-президент Джо Байден заслуговує особливої похвали заохочувати часом неохоче вище керівництво у Києві у розробці та імплементації реформ. З іншого боку, ми ухвалили сильні санкції проти Росії і заохотили зробити те ж саме ЄС. І це було важливим; ми також надали істотну військову допомогу. Знадобився майже рік бойових дій, поки ми відправили Humvees, контрбатарейні радари для артилерії і зрештою контрбатарейні радари проти ракет. Але Обама досі не бажає допомогти Україні нейтралізувати танкову перевагу Москви, надавши протитанкові ракети.
Що стосується нової Адміністрації США, то ще зарано говорити, якими будуть її дії. Разом з тим заяви обраного президента під час виборчої кампанії не були підбадьорливими. Обраний віце-президент Пенс і більшість відомих чиновників, запропонованих на посади у сфері національної безпеки, розуміють важливість підтримки України проти кремлівської агресії. Крім того, і республіканці, і демократи у Конгресі досі сильно підтримують Україну. Одним з названих чиновників на посади у сфері безпеки, погляди якого щодо Росії та України є непевними, є Рекс Тіллерсон. І ймовірно, йому ставитимуть важкі питання під час сенатських слухань.
«УКРАЇНІ ПОТРІБНО РОЗШИРюваТИ СПЕКТР КОНТАКТІВ З АМЕРИКАНСЬКОЮ СТОРОНОЮ»
Олександр ЦВЄТКОВ, американіст, професор, Дипломатична академія МЗС України, Київ:
— До своїх досягнень сам Обама відносить Паризьку угоду стосовно конвенції ООН зі зміни клімату. Це було здійснено за його особистою ініціативою та держсекретаря.
Мало хто говорить, але іншим його досягненням стало відновлення дипломатичних відносин з Кубою. За цим була дуже велика дипломатична робота. Більше п’яти років тривали кулуарні дуже важкі дипломатичні раунди переговорів. Між іншим, допомагав цьому і Папа Римський і деякі сенатори, які вплинули на процес, щоб він позитивно вирішився. Можна було побачити, якою була реакція російської сторони на це. Це був фактично прорив.
І наступним досягненням можна назвати угоду з Іраном про обмеження можливостей створення ядерної зброї в цій країні. А це може мати непересічне значення для цього регіону. Існують критичні випади, що було розморожено 150 млрд доларів, якими тепер користується Іран. Але умови цієї угоди дозволяють американцям контролювати і слідкувати за тим, як відбувається цей процес.
А що стосується провалів чи прорахунків. Найбільшим зовнішньополітичним провалом Обами є ситуація в Сирії і доведення цієї країни до гуманітарної катастрофи.
До провалів відноситься і посилення «Ісламської держави», яка стала загрозою номер один не тільки для Америки, а фактично для всього розвинутого світу.
Третій провал стосується України. Йдеться, зокрема, про неповне використання Обамою шансів для врегулювання конфлікту і недостатню увагу за боку США до розвитку цього конфлікту і його врегулювання.
— Що стосується новообраного президента Дональда Трампа...
— Перша реакція — потенційно непередбачувані дії нової адміністрації.
Але все-таки по його виступах як кандидата у президенти можна зрозуміти, що його основний принцип підходу до зовнішніх справ і особливо до конфліктних ситуацій — це досягнення миру через силу. І судячи по команді, яку він підібрав на посади в сфері національної безпеки і в держдепі, і в міністерстві оборони, політична увага буде зосереджена на компонуванні сили за Америкою.
Порушення принципів міжнародного права, яке проявляється з боку зовнішньополітичних дій Росії, посилання Трампа на те, що цим мають більше займатись європейські країни, не відповідає духу часу. Ще нові моменти розкриваються через заплановані нові призначення, у тому числі висунення Рекса Тіллерсона на посаду держсекретаря все ще перебуває в критичному сприйнятті істеблішменту республіканців і тим більше демократів. Через такі призначення розкривається така непередбачуваність загального курсу адміністрації.
І стало відомо, що новопризначені люди з команди Трампа, яких офіційно ще не затверджено, просять міністерство енергетики передати списки людей, які займалися проблемами змін клімату. Тут проглядається скорочення спеціалістів, що не відповідає американським стандартам і характеризує як не зовсім вивірений і не зовсім професійний курс на цьому етапі. Свідчення більш вольового підходу, ніж раціонального аналізу на цьому етапі. Але все це може змінитись за перші півроку, коли нова команда займе місце в адміністрації. Зараз відчувається більше вольових підходів, ніж традиційних чи класичних для змін американських адміністрацій.
— Як Україні потрібно позиціонувати себе у відносинах з новою адміністрацією?
— Не може бути сумнівів, що Україні потрібно розширяти всіма можливостями спектр контактів з американською стороною. Не можна обходитись тільки зусиллями дипломатів і посольства. Потрібні зв’язки між парламентом і американським конгресом. І особливо між громадянськими об’єднаннями. Я думаю, потрібно донести до американської сторони наші побоювання і наше бачення проблеми у щоденній роботі. Дуже необхідні прямі зв’язки між медіа. Думаю, що наше головне завдання — встановити нові комунікаційні зв’язки з Америкою у широкому спектрі: від президента і його команди до мас-медіа, членів парламенту і громадянських організацій.
