Російські військові літаки, які піднялися в повітря з нової авіабази в Сирії, переконали західних критиків забути про свою вимогу змістити президента Сирії Башара Аль-Асада, проте інша група його опонентів вважає втручання Москви скоріше провокаційним, аніж корисним.
Регіональні держави таємно, але досить ефективно переправляли гроші, зброю та іншу допомогу повстанським угрупованням, сприяючи найбільшим досягненням у боротьбі проти сил Дамаска. Поступаючи таким чином, вони інвестують величезні кошти в конфлікт, який вони вважають частиною більш масштабної боротьби з Іраном у регіоні.
На тижні, коли Росія провела декілька десятків бомбових операцій, ці країни ясно дали зрозуміти, що вони налаштовані повалити Асада настільки ж серйозно, наскільки Москва має намір його підтримати.
«В Асада в Сирії немає майбутнього», — заявив міністр закордонних справ Саудівської Аравії Адель аль-Джубейр всього за декілька годин до перших бойових вильотів російських літаків до Сирії. Далі він пояснив, що, якщо президент Сирії не піде зі свого поста в рамках угоди про зміну політичного режиму, його країна відреагує на це застосуванням військової сили, «що також призведе до скинення Башара Аль-Асада». Враховуючи те, що, за певними даними, в результаті перших бомбових рейдів загинуло 39 осіб, перспектива ескалації конфлікту між прибічниками Асада і його противниками обернеться катастрофою для простих сирійців.
«Втручання Росії — це серйозна невдача для тих держав, які підтримують опозиційні сили, особливо для держав цього регіону — Катара, Саудівської Аравії та Туреччини — і вона з високою часткою ймовірності спровокує потужну реакцію у відповідь у формі контрескалації», — вважає Джулієн Барнс-Дейсі, старший науковий працівник Європейської ради з міжнародних справ.
За словами аналітиків, Саудівська Аравія чітко висловила свою позицію щодо громадянської війни в Сирії. «З моменту початку заворушень у Сирії, Ер-Ріяд наполягав на тому, що Башар Асад повинен піти. Немає жодних підстав вважати, що Ер-Ріяд змінить свою позицію», — сказав Мохаммед Альях’я, молодший науковий працівник Центру досліджень і вивчення ісламу короля Файзаля в Ер-Ріяді.
«Ер-Ріяд і його регіональні союзники добре розуміють, що ескалація з боку Росії та Ірану лише ще більше дестабілізує регіон і веде до продовження кровопролиття», — додав він.
За словами аналітиків, Ер-Ріяд зосередився на наданні допомоги повстанцям на півдні Сирії, тоді як Туреччина і Катар, за деякими повідомленнями, надають підтримку повстанцям на півночі, у тому числі консервативним угрупованням, таким як «Анхар аль-Шам».
Це угруповання в співпраці з відгалуженням «Аль-Каїди» «Джабхат ан-Нурса» нещодавно уклала угоду про припинення вогню на півночі країни. Її успіхи в боях з урядовими силами, на думку багатьох, стали одним із чинників, які зумовили початок бомбової кампанії Росії і зробили ці урядові сили однією з перших мішеней російських літаків.
«Найімовірніше подальші спроби буде зосереджено на підвищенні ефективності найбільших коаліцій, координації та співпраці між найвпливовішими і найефективнішими угрупованнями в Сирії», — вважає аналітик Алі Бакир.
Побоювання, що уряд Асада може лягти, залишивши після себе небезпечний вакуум у владі, змусили союзників підтримати прагнення до політичного переходу і допомогти повстанцям, проте бомбова кампанія Росії змінила їхні плани.
«Саудівська Аравія, Катар і Туреччина тісно співпрацюють один із одним на найвищому рівні. У питанні Сирії між ними спостерігається практично повне взаєморозуміння», — додав Бакир.
Підтримці з боку Туреччини перешкодили внутрішні проблеми, оскільки зараз вона готується фактично заново провести вибори після того, як перемир’я з курдськими угрупованнями припинилося. Катар і Саудівська Аравія, тим часом, поза сумнівом, мають необхідні засоби, зв’язки і політичну волю, щоб відповісти на ескалацію з боку Москви.
Саудівська Аравія і Катар уже беруть участь у дорогій і кривавій війні в Ємені, яка може завдати серйозного удару по їхніх військових і фінансових ресурсах. До поточного моменту вони дотримувалися західних заборон на постачання високотехнологічної зброї — у тому числі ракет, спроможних збивати літаки, — побоюючись, що в ході війни вона може перейти до рук противника і бути використаною проти його ж творців.
«Наразі залишається неясним, скільки засобів і впливу ці регіональні держави готові використовувати в цьому конфлікті, — говорить Барнс-Дейсі. — Чи спробує Саудівська Аравія вирішити питання радикальним чином, у тому числі надавши повстанцям складну зброю, в якій їм довгий час відмовляли?»
«Новий король Саудівської Аравії Салман продемонстрував бажання діяти набагато жорсткіше й узяти вирішення цієї проблеми до своїх власних рук. Якщо Саудівська Аравія вважатиме, що ситуація виходить з-під її контролю, і що іранці консолідують свої позиції в Сирії, її реакція може виявитися набагато сильнішою».
Проте ці держави навряд чи вводитимуть свої війська до Сирії — і не лише тому, що багато їхніх ресурсів задіяно в Ємені.
«Військова роль Саудівської Аравії полягатиме в ескалації, — вважає аналітик Хасан Хасан, автор книги «ІДІЛ: усередині армії терору». — Це не буде прямою загрозою безпеці. У випадку з Єменом люди за багато років звикли до гегемонії Саудівської Аравії, на відміну від Сирії, де на першому місці стоїть Іран».
«Найкращий спосіб відповісти на інтервенцію Росії — ще більше активізувати повстанців і збільшити обсяг допомоги їм, щоб вони могли відповісти на ескалацію та створити баланс на місцях, — сказав він. — Тоді Росія зрозуміє, що для її просування в Сирії є межі, і вона змінить свій підхід. Проте регіональна боротьба за вплив між Саудівською Аравією та Іраном не залишає першій практично жодної можливості вийти з гри.
Урядовці Саудівської Аравії особливо стурбовані тим, що американці можуть відмовитися від своєї стратегії стримування Ірану після підписання в липні угоди, яка передбачає згортання іранської ядерної програми в обмін на скасування міжнародних санкцій.
«Після підписання цієї угоди напруженість почала наростати, — сказала Джейн Кіннінмонт, старший науковий працівник міжнародного інституту Chatham House. — Саудівська Аравія відчуває, що США і все міжнародне співтовариство нічого не збираються з цим робити, тому їй доводиться вийти на передову боротьби для стримування Ірану».
У цьому контексті Ер-Ріяд, можливо, відчув певне полегшення через інтервенцію Росії, оскільки зростання впливу Москви може дещо знизити вплив Ірану.
«Чи є тут певний компроміс? Чим більше має Росія, тим менше має Іран. Вважаю, саме в цьому Росія намагається переконати Саудівську Аравію, щоб та не сприймала те, що відбувається виключно в негативному ключі», — сказав Деніел Леві, директор програми Близького Сходу та Північної Африки в Європейській раді з питань міжнародних стосунків.
Проте в цілому, за його словами, ризики, ескалації, які виникають у результаті, виходять за межі Сирії. «Той ступінь, якого зараз досягає конфронтація між Тегераном і Ер-Ріядом у ряді гарячих точок регіону, викликає серйозну тривогу, — стверджує Леві. — Хто зараз може взяти на себе роль посередника в деескалації?».
«Американці зараз перебувають не в тому становищі, щоб зробити це, як і росіяни, а Саудівська Аравія та Іран не готові спілкуватися один із одним. Зараз не залишилося практично нікого на вищих рівнях відповідних сторін, хто міг би вести такі переговори. Це загрожує серйозною небезпекою».
The Guardian, Велика Британія, 4 жовтня 2015, переклад ИноСМИ.Ru
