Європейський Союз до цього часу не знайшов одноголосного, а головне, ефективного розв’язання проблеми хвиль біженців із держав Близького Сходу й Африки. Йдеться про загрозу стабільності низки європейських держав, зокрема Італії і Греції, куди біженці за допомогою кримінальних банд перепливають човнами із загрозою для їхнього життя.
Імміграція має різну подобу, тому я наведу окремі приклади з двох держав ЄС — Болгарії і Чеської Республіки.
У Болгарії мешкає 7,5 млн жителів. Її географічне положення — між Туреччиною і Сербією, зробило її однією з трас, яку використовують біженці з Сирії, де продовжується громадянська війна, аби потрапити до Центральної і Західної Європи.
Мова не про збіднілих біженців. Болгарський злочинний світ допомагає забезпечити необхідними документами активістів «Ісламської держави» і відправляє їх в інші країни ЄС. Болгарські прикордонники в туристичному автобусі затримали француза, який намагався потрапити до Туреччини, а потім до Сирії, аби приєднатися до громадянської війни на боці джихадистів. У болгарській лікарні було знайдено пораненого бельгійця, який, навпаки, повертався з війни в Сирії. У болгарському мусульманському співтоваристві, що становить 13% населення, відчувається дуже велика джихадистська пропаганда. Також там здійснюються спроби вербування болгарських мусульман до лав армії Ісламської держави.
Оскільки болгарське агентство нацбезпеки DANS перевіряє всіх біженців з метою знайти джихадистів, у активістів Ісламської держави є можливість побудувати в Болгарії свої структури. Радикалізм зростає в особливо закритих мусульманських співтовариствах. Це може бути використано для дестабілізації Болгарії і виникнення етнічних і релігійних конфліктів у Європі.
У Чеської республіки проблеми з біженцями іншого ґатунку. На самому початку мігрантської кризи, уряд ЧР відмовився запропонувати Брюсселю розподілити мігрантів по країнах ЄС за заздалегідь встановленими квотами.
Чехи підтримували принцип кожної суверенної країни добровільно приймати певну кількість біженців.
Сьогодні ухвалено рішення, що Чехія до 2017 року прийме близько 1 тис. 500 мігрантів з Близького Сходу й Африки. За словами чеського президента Мілоша Земана, потрібно підтримувати тих біженців, які близькі чехам культурно і цивілізаційно. У зв’язку з цим Міністерство закордонних справ Чеської Республіки почало програму репатріації чеських співвітчизників з України. Йдеться про нащадків чеських колоністів, які в ХІХ ст. переселилися на територію тодішньої Російської імперії для обробки сільськогосподарських угідь. І хоча більшість з них повернулася до Чехословаччини після Другої світової війни, зараз в Україні проживає ще декілька десятків тисяч українських чехів.
У березні цього року перша група українських співвітчизників приїхала в готель «Влтава» в Південній Чехії, яку їм забронювало Міністерство внутрішніх справ ЧР. Побоювання військового конфлікту на сході України змусило цілі сім’ї з села Богемка Миколаївської області і села Чехоград, з Одеси і Київської області до переселення до Чехії. Співробітники Архієпископської доброчинної організації, що допомагають Міністерству внутрішніх справ в роботі з емігрантами, головний акцент роблять на вивченні чеської мови. Одразу ж по приїзду їм допомагають з документами, реєструють у фонді зайнятості, забезпечують медичне страхування. З кожним, хто хоче отримати постійне місце проживання, співробітники доброчинного товариства складають індивідуальний план, щоб якнайшвидше інтегруватися в чеське суспільство. Тільки-но співвітчизники знайдуть житло, роботу і отримають всі необхідні документи, кожен дорослий отримає 50 тис. чеських крон (1 тис. 850 євро), а діти — 20 тис. чеських крон (740 євро) як фінансову підтримку на початковій стадії життя в Чехії.
Переселитися в старості — це не так просто, а чеських дітей-переселенців чекає багато повчань і самовідторгнень. При подоланні перешкод, пов’язаних із інтеграцією в рідну країну пращурів, їм допомагають чеські адміністрації і гуманітарні організації.
Збройні конфлікти, природні катаклізми або епідемії виганяють людей з домівок і змушують їх шукати миру, стабільності і здоров’я в інших країнах. Так це було у минулому і так це є сьогодні. Тільки високорозвинене і соціально орієнтоване громадянське суспільство може ефективно протистояти цьому виклику і допомагати знедоленим. Це називається — солідарність.
