США і Китай розгорнули торговельну війну. Розпочалося з того, що американський президент Дональд Трамп оголосив про запровадження з 6 липня мита в розмірі 25% і в сумі 50 млрд доларів на товари з Китаю, що торкнеться десятої частини всього китайського імпорту до США. Точніше, 6 липня набуде чинності мито на 818 товарів на суму близько 34 млрд доларів. Про запровадження мита на решту 284 товари вартістю 16 млрд доларів буде оголошено пізніше. При цьому в разі заходів у відповідь з боку Китаю Вашингтон погрожує запровадити додаткове мито. А Пекін про такі заходи у відповідь вже оголосив, пообіцявши з 6 липня обкласти 25-процентними митом загалом 659 товарів, що імпортуються зі США.
Трамп обґрунтував запровадження антикитайського мита тим, що Китай веде торгівлю нечесно і краде американську інтелектуальну власність. Щодо крадіжки інтелектуальної власності — все правильно. Америка давно вже не експортує сталь, текстиль чи автомобілі, а експортує передусім високі технології. Проте за добу розвитку цифрової економіки ці технології, так само як і будь-яку інтелектуальну власність, виявляється, досить просто вкрасти, не сплативши нічого власникам.
Перед запровадженням мита високопосадовці США і КНР провели перемовини, але, вочевидь, жодних позитивних результатів не досягли. Теоретично до запровадження взаємного мита залишається ще три тижні, за які сторони спробують домовитися. Але, судячи з тієї позиції, яку американський президент зайняв в аналогічній торговельній суперечці із Євросоюзом і Канадою, Трамп рішуче налаштований на те, аби виконати свої протекціоністські передвиборчі обіцянки про захист американських виробників від дешевого імпорту, передусім китайського.
Щоправда, в суворих протекціоністських заходах США є певна шпарина. Як оголосив апарат американського представника на торговельних перемовинах із КНР Роберта Лайтхайзера, «деякі американські компанії можуть бути зацікавлені в імпорті певної продукції з Китаю, щодо якої буде запроваджено додаткове мито. Тому їм невдовзі нададуть можливість звернутися з проханням про виведення того чи того товару з-під дії розпорядження про запровадження додаткового мита». Таким чином, перший американський залп у торговельній війні з Китаєм може виявитися не таким нищівним, яким може здатися на перший погляд. Усе залежатиме від того, які саме товари буде виведено в результаті з-під додаткового мита, як під тиском американського бізнесу, так і в результаті американо-китайських перемовин, що не афішуються.
Під дію американського мита потрапляють, зокрема, вироби таких галузей, як аерокосмічна промисловість, інформаційні та комунікаційні технології, робототехніка, промислове устаткування, автомобілебудування. Проте мито не запроваджується на товари, особливо популярні серед американських споживачів, такі як стільникові телефони чи телевізори. Цілком очевидним є передвиборчий розрахунок. Трамп хоче догодити своїм виборцям і зменшити безробіття і підвищити рівень доходів у тих галузях американської промисловості, які зазнають особливо сильного тиску з боку іноземної конкуренції. Водночас він не має наміру прибирати з прилавків ті китайські товари, які мають найбільший попит в американських споживачів, аби не збільшувати інфляцію і не викликати невдоволення у значної частини американців, які інакше проголосували б проти Трампа і республіканців. До речі, у протекціоністської політики американського президента, окрім довгострокового прицілу на президентські вибори 2020 року, є і ближча за часом мета. Цієї весни у США відбудуться проміжні вибори, в результаті яких оновиться вся Палата представників і третина сенату, а також 39 губернаторів. І заходи Трампа мають допомогти республіканським кандидатам перемогти і утримати республіканську більшість в обох палатах Конгресу, оскільки вони передусім мають підтримати ті штати, де республіканці переважають над демократами.
Протекціоністські заходи КНР у відповідь є не настільки болючими для США, як американські — для Китаю. Вони стосуються передусім імпорту американського продовольства і морепродуктів, для яких Америка в змозі знайти альтернативні ринки. Що ж до імпорту американських автомобілів, то Трамп неодноразово заявляв, що розраховує на зростання продажу американських автомобілів у самій Америці. Загалом усі протекціоністські заходи американської адміністрації спрямовано передусім на збільшення продажу відповідної продукції американського виробництва у самих США, оскільки через високу вартість робочої сили американський промисловий експорт неконкурентоспроможний на більшості ринків. Ось китайським виробникам знайти у стислий термін заміну обширному американському ринку буде набагато складніше.
Але американо-китайська торговельна війна, хоч би чим вона завершилася, окрім суто економічних, матиме і серйозні геополітичні наслідки. В будь-якому разі, в результаті цієї війни торговельно-економічні зв’язки між США і КНР послабшають і взаємозалежність двох найбільших у світі економік серйозно зменшиться. А це у свою чергу може підвищити ризик американо-китайської військово-політичної конфронтації у басейні Тихого океану. Не таємниця, що Китай за останні півтора-два десятки років, значно зміцнившись економічно, поступово переходить і до зовнішньополітичної експансії, зокрема посилюючи свою військово-морську присутність у районі островів, щодо яких у Китаю існують територіальні суперечки з В’єтнамом, Філіппінами і Японією. Ця експансія дедалі більше непокоїть США, і в американській військовій доктрині Китай поступово виходить на перше місце як потенційний військовий противник, відтісняючи на друге місце Росію і міжнародний ісламський тероризм. Водночас торговельна війна зі США не обов’язково штовхне Китай у російські обійми. Ємність американського і російського ринків не порівнянна. А головне, ті китайські товари, які витіснить з американського ринку високе додаткове мито, навряд чи зможуть швидко знайти собі нішу на російському ринку. Не таємниця, що до Європи і США Китай експортує якісніші і дорожчі товари, ніж до Росії. Але в будь-якому разі нова американо-китайська торговельна війна не додасть стабільності ні світовій економіці, ні світовій політиці. Хоча між торговельною війною і справжньою «гарячою» війною — все ж таки дистанції величезні.
