Тоді як чинний міжнародний порядок стає все більш фрагментованим, сильні інститути глобального управління є вирішальними для розв’язання стратегічних, економічних, стійкісних викликів світу. І все-таки рідко наші існуючі інститути — передусім Організація Об’єднаних Націй — були слабкими.
ООН не зруйнована, але переживає труднощі, зокрема через те, що все більше країн розглядають її як ввічливий дипломатичний виверт і шукають шляхів вирішення основних глобальних проблем деінде. Ми бачили це щодо широкого кола питань, починаючи від Сирії до Ірану, Північної Кореї, тероризму, кібербезпеки, прохачів притулку та біженців, міграції, Еболи та нових криз у фінансуванні гуманітарної допомоги.
Хоча в ООН все ще є багато сильних сторін, ця організація має також чіткі структурні недоліки. Розрив між тим, що вона хоче зробити, і те, що вона насправді робить, зростає. Але світ потребує ООН, яка не тільки розмірковує про політику, а й приносить результати в реальних умовах.
ООН багато значить. Вона є глибоко вкоріненою складовою порядку після закінчення Другої світової війни. Якщо її значення знижується, якщо вона повільно стає «просто іншою неурядовою організацією», то країни змінять свої фундаментальні уявлення про те, як мати справу одна з одною в майбутньому. Односторонність і «закон джунглів» — відмінна риса тепер уже далекого минулого — може повернутися до міжнародних відносин.
ООН показала, що вона здатна відновлюватись. Але тепер вона повинна зробити це за необхідності, а не задля зручності. ООН має терміново переглянути свої функції, структури і механізми фінансування для максимізації досягнення відчутних результатів у всіх сферах у межах своєї компетенції, починаючи від миру і безпеки в інтересах сталого розвитку, прав людини та гуманітарної взаємодії.
Зокрема наступний Генеральний секретар ООН має розглянути питання щодо вжиття кількох ключових кроків. По-перше, він (чи вона) повинні провести зустріч на вищому рівні — продовження конференції в Сан-Франциско від 1945 року, коли делегати узгодили Установчий статут ООН, в якому країни-члени знову мають підтвердити свою відданість багатосторонньому підходу як одному з основоположних принципів. Зустріч на вищому рівні має бути призначена для того, щоб виділити найважливіші переваги співпраці й дати відсіч поглядам, що вважають багатосторонність просто важким тягарем.
Крім того, новий генсек повинен підкреслити роль ООН в будівництві мостів між великими державами, особливо в напружені часи, і роль великих держав у тому, щоб ООН діяла в інтересах широкого міжнародного співтовариства.
По-третє, генсек мусить використовувати статтю 99 Статуту ООН. Це означає: впровадження нових ініціатив із вирішення викликів глобального лідерства, навіть якщо існуюча ініціатива може зазнати поразки; створення всеосяжної доктрини запобігання, яка підкреслює стійке довгострокове планування політики, щоб організація могла відвернути або принаймні підготуватися до майбутніх криз, а не просто реагувати на ситуації в міру їхнього виникнення.
Зокрема ця програма має включатися в боротьбу з тероризмом і насильницьким екстремізмом; за зміцнення кібербезпеки; обмеження поширення автономних смертоносних систем озброєнь; впровадження норм міжнародного гуманітарного права в контексті війни (абсолютний пріоритет); і розробку комплексного підходу до можливостей планети і екологічних наслідків діяльності людства, особливо в наших океанах.
Нове керівництво повинно також впровадити ефективні процеси та організаційні механізми для реалізації поточних великих ініціатив, зокрема цілі сталого розвитку тисячоліття (ЦСРТ). Нездатність досягти ЦСРТ, які містять 17 глобальних цілей і 169 конкретних цілей, було б рівнозначно звинуваченню в сенсі існування ООН.
Уникнення такого результату потребуватиме нового міжнародногоого договору між ООН, глобальними і регіональними банками розвитку, а також приватними фінансовими джерелами для фінансування зусиль ЦСРТ. Те ж саме відноситься і до реалізації Паризької кліматичної угоди 2015 року, яка можлива за умови великих інвестицій в галузі енергозбереження та відновлювальних джерел енергії, щоб не допустити зростання глобальної температури на більш ніж 20 за Цельсієм.
Різноманітний порядок денний ООН — мир і безпека, сталий розвиток, права людини і гуманізм — повинні бути конструктивно об’єднані в єдиний стратегічний континіуум, а не залишатися жорсткими, самодостатнього інституційними бункерами. Міждисциплінарні групи «Команда» ООН повинні розгортатися на місцях, щоб зламати відомчі бар’єри і вирішувати відповідні проблеми. Групи працюватимуть під загальним мандатом усіх агентств ООН і очолюватимуться директорами з операцій ООН у кожній країні.
П’ятий крок має полягати в повній інтеграції жінок, які мають залучатися рівною мірою до обговорення усіх пунктів порядку денного ООН, а не тільки окремих галузей, які стосуються «жіночих» питань. Неспроможність зробити це й надалі підриватиме мир, безпеку, розвиток, права людини, і дедалі згасаюче глобальне економічне зростання. Згідно зі звітом МакКінсі 2015 року, поліпшення гендерної рівності в усьому світі може додати у світовий ВВП $12 трлн до 2025 року.
Крім того, молодь треба активніше залучати до прийняття рішень в ООН — не просто як патерналістський виверт, а й таким чином, щоб дозволити їм допомогти сформувати своє власне майбутнє. Нині молодь (особи у віці до 25 років) становить 42% населення світу, й її кількість зростає. Зокрема ми потребуємо нової політики для вирішення проблем безробіття серед молоді, враховуючи, що наявні підходи зазнають невдачі.
У ширшому сенсі, культура ООН повинна змінюватися — можливо, з новою структурою винагородження — щоб віддавати пріоритет операціям на місцях, а не в штаб-квартирі; виконувати рекомендації доповідей, а не просто писати побільше звітів; визначати результати на місцях, а не просто підраховувати кількість конференцій ООН, що відбуваються.
І, нарешті, наступний генсек повинен думати практично, розуміючи, що здатність ООН діяти ефективно та гнучко завжди наштовхуватиметься на бюджетні обмеження. Тому немає сенсу сподіватися, що одного чудового дня фіскальні небеса чарівним чином відкриються. Цього не буде.
Виходячи за рамки цих конкретних пунктів, вимальовуються два основні питання щодо майбутнього ООН: 1) З огляду на дефіцит глобального управління XXI століття, чи можуть дорадчі органи ООН втрутитися і прийняти великі рішення відповідно до ситуації? 2) Чи зможе інституційний механізм самої ООН ефективно імплементувати політичні рішення після їхнього ухвалення?
За наявності достатньої політичної волі, сильного керівництва і чіткої, спрямованої на досягнення мети програми реформ, ООН, як і раніше, може стати основою стабільного, справедливого і сталого світового порядку. Альтернативою є явне забуття, інституційний занепад і безсилля перед великими проблемами нашого часу. Це означало б для всіх нас все більш нестабільний світ.
Проект Синдикат
Переклад Миколи СІРУКА, «День»
Кевін РАДД, екс-прем’єр-міністр Австралії, президент Інституту політики азійського суспільства, голова Незалежної комісії з багатосторонності. Він є автором книжки «ООН 2030 — Перебудова порядку в неспокійному світі».
