У неділю завершилися 16-ті «Сезони моди». За чотири дні — з четверга до неділі — ми побачили двадцять повноцінних і п’ять «усічених» (у рубриці («Нові імена») колекцій українських дизайнерів. Кажу «ми», оскільки вперше вітчизняний тиждень прет-а-порте з події для досить вузького кола обізнаних вийшов на величезну аудиторію завдяки прямій трансляції на каналі М1. До речі, чудова ідея й задоволення для всіх тих, хто цікавиться модою, хоча «інформаційний» супровід показів і залишає бажати кращого. Але слід визнати, що і спостереження за «Сезонами» «вживу» — також видовище вельми цікаве: все ж таки атмосферу подіуму жодна телекартинка не може передати, як і атмосферу кулуарів.
Перше, що звернуло на себе увагу цього разу, — наші дизайнери стали абсолютно самодостатніми як професіонали і як особистості. І якщо раніше журналісти полювали за «групою підтримки» — іменитими клієнтами того або іншого дизайнера, щоб якось підкріпити свої думки про його колекції, то сьогодні в цьому немає потреби. Все очевидно або, вірніше, — видно на тому ж подіумі (довжина якого, до речі, — 34 метри). Звісно, пожвавлення викликала поява на «Сезонах» дружини Президента. Але слід зазначити, що перетворювати її прихід на шоу, на щастя, ніхто не зважився. До того ж, на «Сезонах» вона бувала неодноразово й раніше, і нинішнє відвідування ніяк особливим чином не обставляли. А побувала Катерина Чумаченко на показах колекцій Роксолани Богуцької, Оксани Караванської та Лілії Пустовіт — дизайнерів, в яких одягається вона й доньки.
Що ж до колекцій, представлених на «Сезонах», то все це можна, а багато що — хочеться носити (час ексцентричних колекцій, створюваних для задоволення «просунутих» друзів, безповоротно минув), усе це дуже по-європейськи (актуальні тренди в тій або іншій формі представлені практично в усіх), усе це, не скажу бездоганно, але вельми професіонально виконано. І при цьому — нудно. Хоча й хороше, але надто вже однорідне. Ось такий парадокс. Тому кожен прояв яскравої індивідуальності і, сказати б, сміливості не залишається непоміченим. Насамперед, покупцями.
Як голова оргкомітету «Сезонів», Ірина Данилевська розповіла мені про свою бесіду з італійцями — видавцями знаменитого каталогу, в якому розказується про всі існуючі у світі тижні прет-а-порте (серед них і про наш). Вони запитали в неї: Ірино, якщо йдеться не про національний прорив у моді, а про світову експансію, то що ви можете запропонувати? Наприклад, Туреччина завойовує шкіряні горизонти. Бразильці лідирують у сфері пляжного одягу. А ви? Данилевська визнала, що навіть розгубилася від такої зухвалості в постановці питання. Італійці ж самі й відповіли: вашою «фішкою» можуть і мусять стати етнічні, національні моменти.
Власне, багато наших дизайнерів так і роблять. І — досягають успіху. Тільки хочу одразу висловити застереження. Національний колорит аж ніяк не має на увазі постійне використання певного набору елементів. Ніхто нам не пропонує одягатися винятково у вишиванки (хоча часом це може бути ультрамодно). Інтерпретація етнічних мотивів залежить від таланту дизайнера. А як приклад, на мою думку, може слугувати колекція Лілії Пустовіт, репрезентована на останніх «Сезонах». У ній ви не знайдете жодної вишиванки або аплікації, жодного буквального цитування національного костюма. Але це одна з найбільш українських колекцій, які довелося останнім часом бачити: у крої, в силуетах невловимий вплив цього костюма відчувається. При цьому — мінімалістське благородство ліній, вишукана тканина, шик простоти. Все дуже інтелігентно та стильно. І, як завжди у Лілі, — показано зі смаком і концептуально. Коли ці молоді жінки, одягнуті з європейською стриманістю і не без лиску, рухаються подіумом під «Кучері-кучері...», в цьому немає ані протиріччя, ані гри в парадокси. Українські мелодії та європейськість саме і є справжнісінькою ідентичністю.
P.S. Про інші колекції «Сезонів» та їхню подальшу долю, тобто рух одягу прет-а- порте українських дизайнерів від подіуму до покупця, ми розповімо в найближчих номерах «Дня».
