«У центрі уваги» також має статуетку за оригінальний сценарій (Джош Сінгер і Том МакКарті), а «Легенда Г’ю Гласса» — за режисуру (Алехандро Гонсалес Іньярріту) й операторську роботу (Еммануель Любецьки). Найкраща жіноча роль — Брі Ларсон («Кімната»), жіноча другого плану — Алісія Вікандер («Дівчина з Данії»), чоловіча другого плану — Марк Райленс («Міст шпигунів»). Найкращим документальним повним метром академіки назвали традиційну біографію «Емі» замість шедевру Джошуа Оппенгеймера «Погляд тиші». Нагороду як найкращий фільм іноземною мовою передбачувано отримала угорська драма з часів Другої світової «Син Саула». В категорії «Повнометражна анімація» тріумфувала яскрава й життєрадісна «Думками навиворіт». Лідером за кількістю статуеток став бойовик «Шалений Макс: дорога гніву»: костюми, звук, монтаж звуку, монтаж, грим, робота художника. «Оскар» за саундтрек дістався Енніо Морріконе, якого Тарантіно попросив написати «десять хвилин музики про сніг» для «Мерзенної вісімки»; в підсумку класик кінокомпозиції створив півгодини першокласних мелодій.
Звісно, інтрига будувалася довкола того, дадуть чи не дадуть «Оскара» Ді Капріо, висунутого на здобуття вже вшосте.
Вітаючи всіх, хто за нього вболівав, не можу не втриматися від зауваження, що переміг не актор Ді Капріо. Перемогли рекламісти, піарники, продюсери; умовно кажучи, перемогли ті п’ять кілограмів гриму, котрі, за чутками, щодня накладали на колись головного голлівудського красунчика, аби перетворити його на битого життям трапера. На мою думку, «Легенда Г’ю Гласса» є остаточним підтвердженням того, що Ді Капріо — посередній актор, якому навіть кілограми гриму не допомагають переконливо перевтілитися: там, де потрібне глибоке переживання, він діє, на жаль, як у телевізійній мелодрамі, заміняючи трагедію сентиментами.
РЕЖИСЕРОМ РОКУ ЗА ВЕРСІЄЮ АМЕРИКАНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ КІНОМИСТЕЦТВ СТАВ АЛЕХАНДРО ГОНСАЛЕС ІНЬЯРРІТУ ЗА ФІЛЬМ «ЛЕГЕНДА Г’Ю ГЛАССА» / ФОТО РЕЙТЕР
Набагато значущішою здається перемога «У центрі уваги» (Spotlight). Це той випадок, коли «Оскара» здобуває картина, що несуперечливо поєднує актуальність сюжету з вимогами мистецтва.
«У центрі уваги» заснований на реальних подіях. У 2001 році одна з найвпливовіших газет США, The Boston Globe, почала розслідувати випадки педофілії серед католицьких священиків міста. Розслідування вела спеціальна група журналістів Spotlight («центр уваги»). Зрештою, журналісти розкрили цілу змову з приховування сексуального насильства над дітьми.
Одна з переваг стрічки в тому, що вона не сконцентрована навколо одного героя чи героїні: тут діють одразу кілька зовсім різних характерів, зіграних блискучим акторським ансамблем (Рейчел МакАдамс, Лів Шрайбер, Марк Руффало, Майкл Кітон). Фільм заслуговує і на приз за режисуру: незважаючи на емоційні спокуси сценарію, Томас МакКарті не намагається тиснути на глядача, його робота — мінімалістичне, навіть аскетичне інтелектуальне кіно, забарвлене необхідною дозою меланхолії. Результат дуже гідний: здається, саме так — рівним голосом, точними мазками — і можна розповісти настільки жахливу насправді історію.
