Понад 8 років сім'я Риколенків популяризує давні козацькі традиції, володіє елементами бойових мистецтв та вміє вправлятися із шаблею та батогом.
«Я зустрілась з чоловіком в місті Миколаїв і наступного дня ми відразу побралися, – розповідає 40-річна Олеся Риколенко. – Окрім того, я мала через два тижні вийти заміж за іншого чоловіка. І вже була заява в РАГСІ. Серце обрало Павла, хоч я зовсім його не знала, але закохалась з першого погляду і не пошкодувала жодного дня. Ми живемо в шлюбі 17 років, у нас троє дітей. Так сталося, що козацькі звичаї були від початку утворення нашої родини. Бо у козаків основна родини – це діти і весь свій побут вони підлаштовують під дітей, а в нас так і було. А другий устав був такий, що жінка в сім'ї берегиня, богиня і до неї величезна повага».
Подружжя Риколенків в козацтві 8 років. Діти тут ізмалечку навчились вправлятися із шаблею та батогом. І зараз це їхні улюблені заняття. Вони не проводять час в соціальних мережах, за гаджетами, а подорожують разом із батьками та з радістю навчають інших козацьким бойовим мистецтвам.
«Мій чоловік – отаман вітовського козацтва. Він очолив козацький гурток для дітей у місті Воскресенськ. В нас у дворі облаштований тир. Ще Павло майстер народної творчості – він виготовлює арбалети, луки, шаблі, батоги, і діти змалечку цим бавились. Зараз наші сини вправляються металевими шаблями, полюбляють їзду на конях. Молодший син сів на коня у 5 років, а донька у 12 років, сама його осідлала і зараз їздить на коні без супроводу дорослих», – каже пані Олеся.
«Снідати та обідати можемо де кому доведеться, а от вечеряємо завжди разом за великим столом, – говорить берегиня роду Риколенків. – Також у нас за столом завжди має бути кілька вільних місць для гостей, - для козаків велика честь, коли до них заходять гості, зазвичай гостей багато і ми цим часто хизуємось. До нас приїжджають діти з інших областей, і ми їх навчаємо, організовуємо їм дозвілля. Чоловік в мене вивчає чоловічу бойову культуру, він сам майстер спорту, інструктор федерації СПАС, хлопців навчає бойовим звичаям, козацького герцю – це такий показовий виступ перед супротивником, де козаки дражняться і показують, які вони вправні.
Жіноча козацька культура окрема від чоловічої – ми повинні смачно готувати і створювати обереги. Я часто готую страви на вогнищі, як це було у козацьких родинах. А саме варю борщ в казані двічі на тиждень. В нас завжди є на столі узвар, а також пироги. Я маю власний смачний рецепт пирогів, які дуже любить мій чоловік. Найбільший його смаколик – це пироги з рибою та пироги із сиром".
А суперечки в цій родині справді рідкість. Ще один принцип тут родинної злагоди – ніколи на людях не показувати образ на чоловіка: «Вдома ми можемо казати, що хочемо, склавши руки в боки, а на людях ні, потрібно навпаки, розхвалювати чоловіка, це ведеться з споконвіку, що сварити чоловіка на людях неподобство».
Для виховання дітей Риколенки використовують козацький досвід: "Якщо хтось вчинив шкоду, ми заставляємо або присідати, або відтискатися. Якщо дитина більше не хоче присідати, то більше шкоди не робить», – додає Олеся.
