Загалом, якщо бути хронологічно точними, то це був уже четвертий бал, організований австрійськими дипломатами, але попередні проходили в міськраді й мали все ж таки більш офіційний відтінок, а саме в Оперному театрі цей світський раут пройшов уперше. Можна ще пригадати події десятирічної давнини, коли на зорі незалежності України наші політики та бізнесмени спробували запровадити бальну традицію і Новий рік зустрічати в Національній опері. Найприємніший спогад того вечора і відкриття для тих, хто зібрався: як чудово танцює вальс колишній президент України Леонід Кравчук, а далі був суцільний головний біль для дирекції театру. Напідпитку «нові українці», очевидно забувши, де вони перебувають, закидали ноги на бортики лож, залишали після себе зламані крісла, побиті фужери та недопалки в найнесподіваніших місцях…. Та перша бальна спроба не вийшла, зате нині вже все було зроблено за вищим розрядом.
Підготовка до «Віденського балу в опері» почалася ще за дев’ять місяців. Було створено оргкомітет, який вивчив досвід проведення балів у Відні (там за рік їх проводиться до 300!) і розробив власну схему свята, в якій було враховано віденські традиції та додано наш, слов’янський, колорит. Забігаючи наперед, скажемо, що відтепер «Віденські бали в опері» стануть щорічними, а вже в п’ятницю бальну естафету прийме Львів. Там у Театрі опери та балету ім. С. Крушельницької також пройде «Віденський бал»…
— Азбука свята. Перед входом до Національної опери України було розстелено килимову доріжку. Всіх гостей вітала, віддаючи честь, рота почесної варти. А у фойє запрошених зустрічав господар свята — посол Австрії в Україні Міхаель Міїсс із дружиною. Музиканти виконували твори камерної класичної музики.
— Бал почали без затримки рівно о 22.00. Його відкрив феєрверк. Петарди запускали біля пам’ятника Миколі Лисенку, але цю красу багато хто спостерігав із вікон театру, бо на вулиці було прохолодно, а більшість дам було у вечірньому вбранні. Пан Міїсс, відкривши бал, закликав гостей: веселитись до ранку, не розходитися опівночі, провести цей вечір, приурочений до Національного свята Австрії (його відзначатимуть 26 жовтня — Т. П.), разом.
— Віденський бал у опері — звучить загадково та романтично.., — сказав міністр культури та туризму Ігор Ліховий на відкритті балу. — Гадаю, що ми всі, хто на ньому побував, згадуватимемо цей вечір, як перше побачення, як зустріч із високим мистецтвом… А найціннішим є те, що ми всі разом відчуваємо себе однією великою європейською родиною і Україна дійсно є частиною Європи.
— Гості. Їх зібралося близько 1500 осіб: дипломати, політики, діячі культури, бізнесмени. Практично всі дами виконали головну вимогу балу — прийшли у вечірніх сукнях, а ось третина чоловіків, замість обов’язкових «за протоколом» смокінгів та фраків, віддали перевагу діловим костюмам, а військові аташе дипломатичного корпусу одягнули святкову форму. Проте бізнес-еліти на цьому вечорі було дійсно багато, а ось представників українського політбомонду потрібно було гарненько пошукати в строкатому колі гостей (Губський, Терьохін та інші). На перших осіб держави також чекали, але, очевидно, якісь важливі справи не дали їм можливості побувати на балу. Ще о третій годині ночі серед журналістської братії ходили чутки, що ось-ось має приїхати перша леді України Катерина Ющенко. «Чому так довго її немає, — запитували одні? — Ось покладе дітей спати і приїде!», — жартували інші. Проте відсутність офіційних осіб у театрі ніскільки не потьмарила настрій тих, хто зібрався, навпаки, як сказав багато хто з гостей, «на балу панувала тепла, демократична обстановка».
Концертні номери у виконанні симфонічних оркестрів (під орудою Германа Макаренка та Курта Шміда) змінювали виступи солістів: Володимира Гришка (до речі, коли співак у перший раз вийшов на сцену, то всі гості, які стояли в партері, ринулися вперед, а фотографи, немов справжні папараці, буквально крутилися в нього під ногами), Сюзанни Чахоян та Фемія Мустафаєва.
ТАНЦКЛАС
Урочистий тон балу задали актори балету Київської опери, відкривши танцювальну частину вечора «Полонезом» Чайковського. За своїми підопічними суворим оком стежив Віктор Яременко, але присікатися не було до чого: віртуозно, легко переміщувалися паркетом пари. До речі, імпровізований танцклас було створено зі спеціального настилу (крісла партеру демонтували, а нахил підлоги вирівняли спецконструкціями).
Вальс — найпопулярніший танець звучав у різних варіаціях. Його танцювали не лише професіонали, зокрема, майстри Київського театру бального танцю під орудою Олега Касьянова, але й сам господар балу (пан Міїсс із дружиною) і багато хто з гостей вечора. Як розповів, виконавчий директор «Віденського балу в опері» Денис Кудін, у Будинку вчителя двічі на тиждень, протягом місяця, давалися безкоштовні уроки всім, хто бажав навчитися танцювати бальних танців. Це дало свій позитивний результат: багато гостей чудово вальсували, причому виконуючи не лише правосторонні, але й лівосторонні «па».
Для підкріплення сил, у коридорах театру було виставлено столи з частуванням. Кожен міг поїсти і випити чогось смачненького, а повечерявши, гості знову поверталися до зали. Ті, хто відпочивав чи соромився танцювати, комплексуючи, що не зможе кружляти у вальсі і темпераментно «запалювати» в латиноамериканських ритмах, як це робив «Амадеус-бенд» дивилися на тих, хто танцює, сидячи в кріслах лож.
НАЙГАРНІШІ
Організатори потурбувалися, щоб ніхто не нудьгував. Шоу моделей презентувало колекцію вечірнього вбрання від модельєра Ольги Андреєвої. До речі, в гості на бал заїхали й три найкрасивіші дівчини: «Міс Всесвіт» Наталя Глєбова і дві «Міс Україна» — Олександра Ніколаєнко та Юлія Чернишова. Як признавалися чоловіки, «сьогодні в театрі зібралися найгарніші жінки нашої столиці, очі просто розбігаються: наскільки киянки добрі та прекрасні». Найелегантнішою на балу назвали Юлію Мовчан. А найефектнішою парою, поза конкуренцією, був подружній акторський дует — Ольга Сумська та Віталій Борисюк.
У театрі був просто якийсь Вавилон: українська мова змінювалася німецькою, англійською, італійською, французькою, російською… Сміх, усмішки, неформальне спілкування. Через велику кількість людей можна було легко загубитися. Тоді на допомогу приходили мобільні телефони. То тут, то там було чути: «Де ти»?
Гості вечора могли помилуватися новинками хутряних колекцій, побачити, як танцюють у стилі «Йодль» знамениту австрійську «Альпентріо»; спробувати своє щастя в лотереї. А якщо відчувалася втома, то підбадьоритися, проганяючи сон, філіжанкою міцної кави. І знову вперед — знову танцювати. Адже головна особливість Віденського балу — це танці. Щоправда, у нас ще немає 200-річних традицій, як у австрійців, поводити бали, і тому багато хто з гостей вважав за краще дивитися: як танцюють професіонали…
Найстійкіші гості зустріли світанок у театрі, а на спомин про незабутній вечір усі жінки отримали від організаторів по прекрасній троянді. У мене вдома у вазі також стоїть пурпурова красуня, доводячи, що мрія юності побувати на Віденському балу здійснилася, і для цього навіть не було потреби їхати до столиці Австрії.
ВРАЖЕННЯ
— До балу ми готувалися близько трьох місяців, періодично консультуючись з Посольством Австрії, — розповів Генеральний директор Національної опери Петро ЧУПРИНА. — Адже це не просто якийсь розважальний захід. Проводити бали на кшталт Відня давно стало стилем світових столиць. З того моменту, як Київ став столицею незалежної України, він автоматично перейшов до ряду провідних центрів культури. Нас знають як цивілізовану державу, і такий елемент світського життя, як «Віденський бал у опері» відтепер стане яскравою сторінкою в нашому житті. Ми десять років тому намагалися провести бал. Було організовано ініціативну групу, але без австрійської сторони, законодавиці бальних традицій, яка знає технологію та організацію таких масштабних проектів, повноцінно провести його не вдалося…
Я вважаю, що ми пішли на сміливий крок, прибравши крісла і переобладнавши партер на танцзал. Настил абсолютно надійний. Він без деформацій витримав 1500 осіб, а прекрасний паркет, дозволив легко танцювати парам і естетично прикрасив залу. Концертна програма, підготована акторами нашого колективу, підняла настрій гостям балу. Я радий, що Національна опера першою показала, як цікаво можна провести Віденські бали в Україні. У нашій країні є шість театрів опери та балету. Львів’яни готують свою програму. Хто знає, можливо, в найближчому майбутньому Україну також вважатимуть країною, де чудово проходять бали.
Я двічі бував на балах, які проходили в Київській мерії, але навіть порівнювати ті й нинішній бал неможливо. У нас сама театральна атмосфера налаштовує людей на свято. А в міськдержадміністрації було дуже казенно.
— Ідея провести бал у Київській опері, причому в кращих віденських традиціях, з’явилася близько року тому у посла Австрії в Україні Міхаеля Міїсса, — сказав виконавчий директор балу Денис КУДІН. — Бали проводилися й раніше, але в Національній опері — вперше. Основна наша відмінність від колишніх балів — місце його проведення (театр) і формат (почали о 22.00 у п’ятницю, а завершили о шостій годині ранку в суботу). Ми провели VIP-курс бальних танців під керівництвом Олега Касьянова, навчивши понад 50 пар танцювати не лише вальс, але й польку, фокстрот, менует, танго та інші класичні танці. Заняття оплачувало Посольство Австрії та спонсори балу.
До речі, за ложу на бал у Відні потрібно заплатити 16 тис. євро, а в нас від 200 до 250 євро. Як бачите, ціни не порівнянні. Київський бал менший, аніж у Австрійській столиці, він більш камерний, але багато які розваги «Віденського балу в опері» ми змогли повторити. Це спеціальні віденські кав’ярні, які розміщено в холах театру, виставки бальних суконь і театральних костюмів (роботи Марії Левитської — головного художника Національної опери), дефіле модельєрів, виступи кращих солістів опери та «живого» оркестру.
А з розбіжностей: у нас менше гостей, ніж на балу у Віденській опері. Менш сувора форма одягу. На Віденський бал дам пускають лише у вечірніх сукнях, а кавалерів — лише у фраках чи смокінгах і з метеликом. У нас не всі запрошені виконали ці вимоги, але до зали їх пустили, бо ми лише формуємо бальну культуру. Щорічно у Відні проходить до трьох сотень балів, тобто по п’ять — шість балів кожного вихідного дня. Бальний сезон триває з лютого до квітня. У цьому плані нам є чого повчитися. Готуючи цей бал, ми поставили собі за мету поступово сформувати бальну культуру в Україні.
— Бал мені сподобався, — признався колишній міністр економіки Сергій ТЕРЬОХІН. — Раніше київські бали проходили на більш любительському рівні. У Національній опері мені подобається атмосфера: відкрито, демократично, мінімум офіціозу — тут скоріше світська тусовка.
— Як ви гадаєте, чого так мало політиків прийшло на бал?
— Мабуть, не вміють танцювати, а я вмію — тому й тут…
Директор популярного дитячого видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА- ГА» Іван МАЛКОВИЧ сказав: «Лише збираючись іти до Національної опери, ти відчуваєш, що це ба-а-а-ль (з м’яким знаком наприкінці слова). Святкова атмосфера від усього: феєрверку, який навіть салютує з певною грайливістю, від перших мелодій вальсів, оперних арій і романсів, різних танців, а все разом створює красивий вечір. Мені здається, що «Віденський бал у опері» приживеться — це гарний захід. Він дає можливість потанцювати й відчути, як це здорово — вальсувати. У восьмому класі я змагався на обласному конкурсі бальних танців, посівши сьоме місце. Гадаю, що у Львові бал може вийти ще кращим, аніж у Києві. Там кожен галичанин уміє танцювати, і йому не потрібно брати уроки бальних танців. Ще живі прабабусі та прадідусі, які бували на балах, є у львів’ян генетична пам’ять предків: інтелігентність, «гоноровість», а шарм у них у крові.
— Красиве, приголомшуюче видовище, — не приховувала свого захоплення Влада ЛИТОВЧЕНКО, президент модельної агенції «Карін» . — Слава Богу, що в Києві, завдяки послу Австрії почалися такі прекрасні свята. Мені здається, що наш народ скучив за красою в найширшому значенні: послухати красиву музику, спів, гарно вбратися, потанцювати з галантними кавалерами. Мені хочеться побажати, щоб якомога більше людей приходили на бал, діставали задоволення від безпосередньої в них участі, спілкування з цікавими людьми.
— Чекаю на «білий танець», щоб запросити посла М. Міїсса, який подарував усім, хто зібрався, свято, — призналася естрадна співачка Ольга КРЮКОВА . — Я тут за особистим запрошенням пана посла. Ще за тиждень до вечора ми домовилися, що перший «білий танець» за мною. На цьому балу я зустріла знайомих, із якими займалася колись бальними танцями. Я обожнюю латиноамериканські ритми, і бережу сили для тієї програми. Тепер буде привід згадати те, чого колись мене навчили.
— Я в захваті, — сказала акторка Ольга СУМСЬКА. — Мені сподобалося практично все. Стільки гарних і ошатних людей я не пригадаю коли й бачила. Нарешті ми виходимо на європейський рівень. Ми з чоловіком були на першому балу, але там було нудно… Цього разу я вбралася в сукню, спеціально пошиту для цієї події (робота торговельної марки «Столичний» за моїм ескізом), а Віталій у смокінгу від Михайла Вороніна. Ми підтримуємо місцевого товаровиробника. Іншої такої сукні, як у мене, точно не буде. До речі, через «метелика» для Віталія нам довелося трохи похвилюватися, щоб знайшли шматок тканини, який точно відповідає моєму вбранню.
— Дивлячись на обличчя молодої бізнес-еліти я розумію, що Україна дійсно пішла вперед, — підключився до розмови актор Віталій БОРИСЮК . — Ви знаєте, виявляється за декілька днів до балу в усіх київських салонах розібрали вечірні сукні. А за фраками та смокінгами чоловікам довелося побігати по бутиках. Коли я одягаю смокінг, то плечі розправляються. Смокінг диктує бути галантним кавалером, перебуваючи поруч із такою прекрасною пані, як Ольга. Сьогодні найкрасивіші жінки прийшли до Національної опери. Я вважаю, що бали дарують не лише свято, але й відроджують кращі традиції людства.
— Я майже не спав, хвилюючись, як пройде «Віденський бал у опері», — признався посол Міхаель МIЇСС. — Боявся, що не всі, хто бажає, зможе потрапити на вечір, були проблеми організаційного характеру, але я радий, що всі хвилювання вже позаду. Гості задоволені — і я задоволений. У п’ятницю пройде ще один Віденський бал уже у Львівській опері. Ми конкуренції не боїмося. Я за те, щоб було багато різних балів. Львівський бал готує наше консульство і мерія Львова. Дуже добре, що традиція Віденських балів розширює свою географію.
— Скажіть, а у Віденському оперному театрі на балі ви були?
— Ні! — Це дуже дорогий захід. Я бував на багатьох менш дорогих балах, але не у Віденській опері. Моя платня австрійського урядовця не дозволяє ходити на такі дорогі світські заходи. До речі, у нас спонсори потурбувалися, щоб усіх гостей балу безкоштовно пригощали, накривши прекрасні фуршетні столи, щоб послухали чудову концертну програму. А у Віденській опері квиток до театру дає право лише танцювати, а якщо ви зголодніли, або хочете випити, то за це потрібно платити додаткові гроші в кав’ярні. Причому там розцінки дуже високі…
— Пане посол, в Україні є шість оперних театрів. Після проведення Віденських балів у Києві та Львові, чи потрібно думати, що з австрійськими бальними традиціями незабаром зазнайомляться мешканці інших наших міст?
— Це, звичайно, чудова ідея, але є одна велика проблема — фінансування. Провести бал непросто не лише в організаційному плані, але він потребує великих грошових видатків. Я вдячний усім нашим спонсорам, які допомогли втілити мої ідеї в реальність. Наш бал приурочено до Національного свята Австрії. Я вважаю, що провести прийом у посольстві менш цікаво, аніж бал у опері. Судячи за реакцією гостей, наше свято вдалося, значить — ми будемо й надалі щорічно проводити «Віденський бал у опері».
