Після матчу відбулася прес-конференція на яку прийшли головні
тренери збірних команд Анатолій Бишовець і Йожеф Сабо.
— Анатолію Федоровичу, ваші перші враження?
— Гра українських футболістів мені сподобалася, і це не дивно, адже
будь-яка команда, маючи в складі таких зірок, як Ребров і Шевченко, а також
добре відпрацьовані командні дії, просто зобов’язана перемагати. Господарі
мали цілий ряд переваг — насамперед, стабілізований склад гравців і тренерів,
а я працюю з моїми підопічними лише шість днів, але все ж таки результатом
задоволений, адже навіть у такому розібраному стані росіяни виглядали гідно.
В першому таймі українці повністю володіли ініціативою і реалізовували
гольові ситуації майже на сто відсотків, особливо гострими виглядали їхні
контратаки. А після перерви ми дещо оговталися й непогано провели кінцівку.
Навіть можу зазначити, що нам не вистачило часу, щоби зрівняти результат.
Проте, обставини цього дня були вищими за нас.
— Чим можна пояснити відсутність на полі капітана команди Добровольського?
— Він отримав напередодні зустрічі, так само як і Мостовий, травму.
— Ви тривалий час грали в київському «Динамо», вас добре знають і люблять
у нашому місті, ваші відчуття під час приїзду?
— Ситуація, в якій я опинився, дійсно, дуже складна. Але це моя робота
і я намагаюся робити її чесно. У даному випадку мені було цікаво побачити
моїх підопічних у справі, і ви знаєте, отримав задоволення. Що ж до Києва
і мого батьківського дому, насамперед, побував на могилі моїх батьків.
Київське «Динамо» і збірна України мені дуже близькі. Я ходив вулицями,
був у парку й бачив рідні обличчя.
— У цій грі ви використали зенітівський варіант — шість футболістів,
що тяжіють до оборони. Це через те, що бракувало часу збалансувати склад,
ви вирішили для початку лише захищатися? Чи будете й надалі вдаватися до
цього прийому?
— Ми мали повну інформацію про збірну України і її атакуючий потенціал.
Тоді треба було якось компенсувати ті втрати, яких ми зазнали перед матчем
в особах Никифорова, Хлєстова і Саломатіна, а також вже згаданих Добровольського
і Мостового (хоч він потім вийшов на заміну) і тому виходили з наявних
внутрішніх резервів.
— Проте це не допомогло, адже пропустили три м’ячі, один з яких забив
ваш колишній підопічний Попов.
— Знаєте, коли я побачив його прізвище в складі, то зрозумів, що він
заб’є. Це вже стало якоюсь традицією, ті, хто йдуть із «Зеніту», неодмінно
нам забивають.
— Чи була для вас несподіваною побудова гри господарів?
— Ні, я чекав подібного розвитку подій, але нам не вистачило часу, щоб
підготуватися до цього. Збірна України зберегла склад після кваліфікаційного
турніру чемпіонату світу, а до мене зараз приїхали люди, які взагалі не
грали разом.
— Чи не боялися ви братися за збірну, яку переслідує тренерська чехарда?
— Довго над цим міркував, адже команда, відверто кажучи, стала непопулярною.
А от сьогодні, після цього матчу, де хлопці показали характер, гадаю, до
неї повернуться вболівальники.
— Чому ви не працюєте на футбол України?
— Два роки тому ми зустрічалися з Йожефом Йожефовичем і він запитав:
«А може, ти повернешся?» Після закінчення контракту в Кореї ми з дружиною
приїхали до Києва, і я розмовляв з Пустовойтенком про футбол і про мої
погляди на перспективу його розвитку, але далі цього справа не пішла. Попередньо
обговорювали можливості співпраці. І тут я хочу відповісти Банникову, який
в одному з інтерв’ю сказав, що ми не зійшлися в ціні. Він не був присутнім
на цій зустрічі, й взагалі поняття ціни щодо роботи для мене не існує.
Зараз працюю по шість годин зі збірною Росії на громадських засадах. І
мене цікавить, передусім, що я являю собою як фахівець, а все решта — потім.
— Що ви скажете про ажіотаж навколо цього матчу?
— Дуже критично. Навіщо було потрібне це нездорове підігрівання? От
я помітив, що після мого інтерв’ю і висловлювання в газеті Онопка, дехто
почав коментувати це з політичної позиції. А я казав тільки про чистий
спорт. Дійство, яке щойно відбулося на київському стадіоні, принесло радість
усім любителям футболу, і я нічого не мав би проти, якби далі пройшли збірні
України та Росії.
— Йожефе Йожефовичу, ваш погляд на матч?
— Гадаю, ми якоюсь мірою піднесли сюрприз, коли відтягли назад нашу
ударну зв’язку Шевченко—Ребров і поставили перед ними завдання пробиватися
на швидкості в штрафний майданчик гостей із глибини поля. Нам не хотілося,
щоби першого зiм’яли в першому таймі і, не приведи Боже, травмували. Адже
якщо Андрій спіймає кураж, його вже не зупинити. І те, що сьогодні ми були
найкращими, ні в кого не викликає сумніву. Могли забити не тільки три голи,
а й більше. А те, що отримали два м’ячі у відповідь зі стандартних положень,
над цим будемо працювати. Точнісінько так само київським динамівцям забивав
«Ювентус»: після простих передач у штрафний майданчик і з центральної зони
завдається результативний удар. А так, взагалі, приємно перемагати й робити
свято для українського народу. Що ж до мене особисто, то це одна з десяти
хороших ігор відбіркового турніру до чемпіонату Європи.
— Чи були несподіванки?
— На розминці потягнув м’яз Косовський, що стало для нас великою втратою.
На жаль, після Праги не зміг відновитися Лужний.
— Як би ви порівняли дві збірні Росії — під керівництвом Ігнатьєва і
Бишовця?
— Я не люблю порівнювати роботу моїх колег, особливо з-за кордону. У
нас на Україні своїх проблем вистачає, а лізти на чужу кухню, звільніть
мене від цього.
— Ви сказали, що були впевнені в перемозі, але чи були все ж таки побоювання?
— Тільки за іногородніх футболістів. Вони хороші майстри, але функціонально
ще поступаються киянам, як, проте, й у зіграності.
— Чи позначився здійнятий навколо матчу ажіотаж на футболістах, і чи
стежили вони за повідомленнями в засобах масової інформації?
— Я попросив, щоб газети з провокаційними статтями нам не привозили,
ми готувалися до гри, а не до політичного мітингу. Багато говорили про
вдалий початок, і я постійно твердив, що якщо в дебюті проти збірної Росії
зіграємо вдало, як і в дебюті відбіркового циклу чемпіонату світу з ірландськими
футболістами, то неодмінно дійдемо до фіналу.
— Як ви співпрацюєте з Валерієм Лобановським?
— Ми працюємо всі разом — Лобановський, Сабо, Веремєєв, Буряк, Михайленко,
Демьяненко — на український футбол. І цю зв’язку, хоч би як цього дехто
хотів, неможливо розірвати.
— Склалося враження, що в другому таймі наші гравці дещо стомилися.
— Це все можна пояснити з психологічної точки зору. Мої підопічні дуже
хотіли виграти, зберегти результат в два м’ячі і в якийсь момент розслабилися.
— Свою команду перед грою зі збірною Франції будете також настроювати,
як перед зустріччю з росіянами, тільки на перемогу?
— Якщо інакше, то навіщо виходити й грати?
— Ви знали, як діятимуть росіяни.
— Добре вивчивши Бишовця і стан його команди, були впевнені, що він
обере захисний варіант, «закриється» й сподіватиметься тільки на контратаки.
Ми ж любимо атакувати, любимо натиск і той футбол, який люблять глядачi.
***
Результати матчiв у 4-й вiдбiрковiй групi до Євро-2000: Iсландiя — Францiя
— 1:1, Вiрменiя — Андорра — 3:1. Результат матчу молодiжних збiрних України
i Росiї — 1:0.
