Новий виставковий проект, що експонується в Інституті проблем сучасного мистецтва НАМ України, спонукає до роздумів, спокушує до римувань уже своєю назвою «Творчість і школа». Можна насправді наголошувати: «Творчість Андрія Чебикіна = школа», «Особистість Андрія Чебикіна = творчість». Але в тому єднанні «і школа» є великий смисл: постійна взаємодія креативних ідей, аромат їхніх пластичних втілень живлять єдиний творчий простір високого мистецтва.
Ім’я Андрія Володимировича Чебикіна широко відоме й шановане в Україні, довгі роки (з 1989) він є ректором Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, дійсним членом і президентом Національної академії мистецтв України (з 1997-го), очолює поважні державні комісії, ради. Але при тому всьому, найперше — він є справжнім великим Майстром графічного мистецтва. Його творчий доробок якнайкраще репрезентує нашу країну на міжнародному рівні.
Творчість Чебикіна стала невід’ємною складовою історії українського мистецтва. Вона прописана в різних її викладах — від сімдесятих років ХХ століття й до сьогодення. Лауреат премій Ленінського комсомолу (1977, за серію офортів, присвячену космосу), заслужений діяч мистецтв (1979), народний художник України (1992), лауреат премії ім. І. Огієнка (1995), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2007, за цикл художніх робіт «Кримські мотиви», «Жіночі образи», ілюстрації до книжки І. Франка «Зів’яле листя»). Визнання завжди супроводжувало майстра, відкриваючи нові можливості й даруючи неминучі обов’язки.
Одразу після закінчення навчання в Київському державному художньому інституті (1970) Андрія Чебикіна запрошено до викладання. Його спілкування зі студентами, його книжка «Техніка офорта» (1978), його власна творчість надихнули кілька поколінь майстрів графіки на відданість алхімії цієї техніки. 1985 року Чебикін створив майстерню вільної графіки, яку веде до сьогодні. У власній творчості він перейшов від естампа до безпосередності авторських технік — сепія, вугіль, олівець, туш, акварель.
Роботи майстра чарують легкістю та красою буття, щасливим моцартіанством виконання. Точність владних рухів олівця, тонкі нюанси акварелі, ледь вловимі хмарини сепії й стрімка маестерія пензля, наповненого тушшю. Вони здатні передати все, що воліє майстер: пружне пульсування життєвих енергій, зникаючу тінь, підхоплену вітром, шурхіт трав і відблиски сонця. Його художній світ природний, сповнений світлом любові, що вільно дихає. Вишуканість мистецтва продовжує ту лінію, яку створено вищим, творчість, даровану від Творця.
За роки викладання через майстерню Андрія Чебикіна пройшло майже триста художників. У кожного — свій внутрішній світ, свої навики й тяжіння до власного художнього вислову. Все це треба було відчути, кожного разу ніби пірнаючи в глибини. Як відомо, в художніх школах вже століттями була напрацьована певна традиція, коли майстер таким чином виховував учнів, що вони на все життя залишалися упізнаваними його послідовниками. Без сумніву, так легше було передавати навики майстерності. Але Чебикін обрав зовсім інший шлях — важчий, коли кожний його учень набував художній та виконавчий досвід, розвиваючи свою особистість, своє бачення.
Учні Андрія Чебикіна вже стали відомими художниками й в Україні, й далеко за її межами (Микола Журавель, Андрій Левицький, Оксана Стратійчук, Ксенія Ходаківська, Лада Наконечна), плідно творчо працюють, викладають і передають через себе досвід майстерні ( Віктор Кириченко, Юля Майстренко-Вакуленко, Іван Григор’єв, Юрій Пшенічний, Слава Снісаренко). Микола Кочубей кілька років очолює секцію графіки київської організації Національної спілки художників України. А такі молоді майстри, як Тарас Ковач, Сергій Сабакар, Олександр Жулинський, Анна Надуда сьогодні відкривають нові можливості графіки, ті шляхи, що єднають колективний досвід майстерні й сміливі пошуки.
Виставка прекрасно демонструє, якими різними й яскраво особистісними є вихованці майстерні. Вони працюють і в графіці, й у живописі, у відеоарті, створюють об’єкти та інсталяції, розробляють художні проекти. Але всі їхні мистецькі поривання спираються на надійну основу знання та вміння, що було отримано в академічній майстерні. Школа Андрія Чебикіна — школа високого професіоналізму та вільної творчості. А, крім того, може, найголовніше, — школа внутрішньої свободи й духовної шляхетності.
