Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Андрій Кравчук — босоногий і вільний

25 листопада, 1998 - 00:00

Із величезним задоволенням Кравчук бере участь у концертах — «збірних солянках». Зникли біля його гримерок охоронці. А сам співак став демократичнішим. Схоже, шукає новий стиль, а поки «косить» під раннього Андрія Миколайчука. Правда, той зовсім босий на сцену виходив, Кравчук поки економить лише на шкарпетках, а не на взутті. Дивитися без здригання на нього, синюшного від холоду, який пританцьовує в лютий мороз із голими ногами, неможливо. Треба ж, як життя повернулося: з князя та в роботяги! Розмови про крутих покровителів так і залишилися з області переказів. Про плани електричний і ексцентричний співак також не вельми розповсюджується. А коли хвалиться чимось, то прикривається фразою: «Я люблю робити, а не говорити». Альбому пісень Олександра Вертинського, про який було багато шуму, далі студії на горизонті не видно.

Правда, є позитивні новини: Андрій помирився з Костею Гнатенком. Вирішили друзі: «Хто давнє пом’яне, той лиха не мине». До свого репертуару Кравчук включив його пісню, написану в співавторстві з Олександром Злотником «Де ти?». Тепер сам собі хазяїн, що бажає, те й виконує. Загалом, «нічий» — сам собі голова.

№226 25.11.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»

Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
Газета: 
Рубрика: