Український авангард розгубився по світах. Твори художників цього напрямку переважно «осіли» в іноземних музейних зібраннях, приватних збірках чи безжально були знищені. Будь-яка робота з відновлення та повернення цієї спадщини в Україну — складна й вимагає повної самовіддачі. На виставці «Відроджені шедеври» в Музеї українського народного декоративного мистецтва представлені оригінальні експонати — вишивки українських майстринь за ескізами Казиміра Малевича, Любові Попової, Ольги Розанової, Олександри Екстер, Василя Кричевського, виконані різними техніками.
— Ще на початку двадцятого століття у вишивальних майстернях сіл Вербівка та Скопці Полтавської губернії відбувся цікавий експеримент творчої співпраці художників-авангардистів і українських народних майстрів Ганни Собачко, Євмена Пшеченко, Василя Довгошия, — розповідає «Дню» доктор мистецтвознавства Тетяна Кара-Васильєва. — Тоді було створено серію вишивок, проте, на жаль, твори втрачені, залишилися тільки деякі ескізи. Вивчаючи архівні матеріали відгуків на тріумфальні закордонні виставки цих робіт протягом 1915—1917 років, у мене й виникла ідея повторити досвід попередників.
На початку минулого століття народна українська вишивка значно розширила свої горизонти і мала кілька видів. Поряд з монастирською, панською досить успішно розвивалася й авангардна вишивка за ескізами відомих художників. Більше того, і Казимир Малевич, і Олександра Екстер починали свою творчість саме із ескізів для вишивки. Якщо звернутися до історії творення нового мистецтва на межі століть, то виявимо досить помітну тенденцію до синтезу мистецтв з тим, щоб виявити нові форми змісту зображуваного. Відомий теоретик і художник того часу Василь Кандінський, приміром, закликав до пошуку і запозичення з різних видів мистецтва засобів вираження духовного, а звідси й об’єднання музики з живописом. Тож союз вишивки з живописом був, так би мовити, у дусі часу.
Проект «Відроджені шедеври» триває три роки, протягом яких куратору проекту Тетяні Карі-Васильєвій разом із науковим консультантом, доктором мистецтвознавства з Російської академії мистецтв Григорієм Коваленком вдалося дослідити це явище і за сприяння Благодійної організації «Президентський фонд Леоніда Кучми «Україна» видати книгу-альбом, а також відшукати оригінальні ескізи і знайти сучасних майстрів. Відтворили у вишивці роботи художників-авангардистів викладачі та студенти Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука, серед них — В. Костюкова, Л. Авдєєва та І. Жураківська. Деякі роботи вишивалися і в екстремальних умовах. Щоб представити на цій виставці вишивку на ескіз Казимира Малевича, який свого часу він розробив для майстерні села Вербівка, доценту Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну Валентині Костюковій довелося вишити роботу за 10 днів! Справа в тому, що оригінальна робота знаходиться в Нью-Йорку і тільки в січні цього року зусиллями Григорія Коваленка копія ескізу була передана в руки українських майстринь.
На виставці також можна побачити оригінальні твори вишивки та декоративного розпису Євгенії Прибицької, Галини Собачко-Шостак, Василя Довгошия. Роботи сучасників можна порівняти із представленими ескізами оригіналів. Наприклад, акварельний малюнок Володимира Довгошиї «Птах» 1924 року, що відтворено у вишивці В. Костюковою. Це й полтавська гладь, відома сьогодні на прикладі рушників, де вишивка проводиться за вільним контуром без прорахунку ниток, відповідно до малюнку, а також художня вишивка, стебловий шов, шов по карті та інші.
— Вишивка здійснювалася з урахуванням нашарувань часу, що позначився на ескізах вицвілими фарбами. Відтворені у вишивці роботи здаються більш яскравими, а щоб наблизитися до оригіналу, доводилося використовувати кілька ниток — так званий меланж, для досягнення потрібного відтінку кольору, — зазначила Валентина Костюкова.
