Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Без українських добровольців

25 вересня, 2001 - 00:00


Днями у Посольстві Чеської Республіки в Києві відбулася виставка фотографій з Будинку покинутих душевнохворих дітей у Вільшанах, Закарпатської області.

Посол Чеської Республіки в Україні Йозеф Врабець, відкриваючи виставку, висловив слова співчуття з приводу Американської трагедії та приєднався до слів польського посла, який сказав, що перед обличчям цієї трагедії «ми всі американці»… Також Посол сказав, що ця виставка має на меті нагадати, що в Україні є такi місця та люди, про які здорові та успішні, забезпечені люди не бажають не тільки знати, але й згадувати.

Виставка з’явилася в результаті світлої, благородної справи, яку протягом декількох років група молодих людей з Чеської республіки проводить під час своїх літніх канікул. У Вільшанах вони допомогли відремонтувати примiщення інтернату для покинутих душевнохворих дітей, яке було знищене під час повені. В 1998 році чеський уряд надав для ремонту цього закладу 20 000 доларів США. Однак студенти з Чеської Республіки протягом наступних рокiв постійно поверталися до Вільшан та продовжували допомагати дітям та персоналу дитбудинку.

Таким чином, протягом їхнього перебування утворилась колекція документальних фотографій, яка вже виставлялась у Празі. Фотографії вразили своєю відвертістю та засвідчили хворобу нашого суспільства, де можуть жити в жахливих антисанітарних умовах, із жахливою, не людською їжею діти, про яких ніхто не знає, не турбується з українців. Останнє найбільше вразило сiм чеських студентів, які за власний кошт приїхали на два тижні до цього закладу. Тоді у 1998 році вони і заснували Благодійний фонд допомоги дітям із психічними та тілесними вадами в Україні. Влітку 1999 року у Вільшани виїхало вже 20 добровольців. А у 2000 році студенти, розділені на дві групи, прожили з дітьми 5 тижнів, а влітку 2001 року — два з половиною місяці, коли відремонтували котельню (50 000 чеських крон). Крім того, цього року у січні чехам вдалося, завдяки організації «SOS села» із ЧР, влаштувати вільшанським дітям традиційну ялинку з великою кількістю подарунків, одягу, взуття та гігієнічних засобів.

Також влітку цього року фонд організував та оплатив двотижневе стажування в ЧР для двох виховательок із Вільшан. Проте, допомога не базується тільки на фінансах. Під час перебування у Вільшанах, окрім звичайної допомоги з годуванням, щоденним купанням та фізичними вправами, студенти намагалися проводити прості реабілітаційні та релаксаційні вправи, абсолютно не усталені до того в цьому інтернаті. Молоді люди з дітьми малюють — артотерапія, грають на гітарі — музикотерапія, наймають у селі коней — гіпотерапія.

Дитячий будинок у Вільшанах є одним iз семи таких будинків у Закарпатській області, де живе приблизно 180 дітей з ментальними або тілесними вадами, проте є й декілька підкинутих у будинок здорових людей віком од 2-х до 20-и років. Проте, завдяки директору будинку І.Бігунцю та його винятковим організаційним здібностям, після розпаду СРСР змінилося багато речей що краще. Наприклад, Франція будує у Вільшанах спеціально обладнані майстерні для виробництва парафiнових свічок та ткацтва тканин. Заклад бореться за дозвіл від державних структур приймати на роботу у будинок старших дітей, які у цьому будинку виросли та збираються жити аж до самої смерті. Сьогодні заклад має власну пекарню, декілька корів, десятки поросят, теплиці з овочами, та поле поблизу Хусту, завдяки чому є нагода задовольнити приблизно 30% харчових потреб Дитячого будинку.

Таким самим чином, як Чеської Республіки (з 1996 року), у будинку чергували добровольці з Франції, Німеччини, Словаччини, США, Польщі. У цьому списку відсутні тільки українські добровольці…

Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА
Газета: 
Рубрика: