Наш райцентр Радехів на Львівщині доволі віддалений від синьоокого Полісся Волині. Але й у нас бобри поступово перетворюються із записаних у Червону книгу милих тварин-будівників на загрозу сільському господарству — всепожираючих тварин сільської околиці.
Учнівський екологічний клуб «Еко-Лайф», що діє у нашій школі, вже декілька років відстежує розвиток популяції річкових бобрів поблизу села Кути в передмісті. Видається нетиповим ареал поселення — маленький струмок річечка Острівка, та ще й з досить забрудненою місцевим молокозаводом водою, залишені без догляду меліоративні канали й покинуті торфові розробки. Поверхня нерівна: десь сліди торфорозробок, десь низинне болітце, десь — провалля від торфової пожежі. Людині там ходити нічого. І все поросло осикою, березою, білою тополею, верболозом — кажуть, бобрам смакує кора саме цих дерев. Ось і формують вони багатогектарні непроходимі хащі та зарості, де володарюють і займаються улюбленим будівництвом. У результаті вода охоплює нові території, піднімаються ґрунтові води. А бобрам підтоплення дає все нові володіння.
З декількох особин тепер розвинулася доволі численна популяція бобра, якій усе важче ужитися з навколишніми селянами та їхніми господарствами.
Коли ж бобрам немає що їсти — село поряд. Можна й картоплею поласувати, й бурячком поживитися. Були випадки, коли молоді садочки за ніч ставали купою кілочків після візиту хвостатих. Кажуть — вже й собак не дуже бояться. Хвостатих неодноразово бачили у селі, а почути їхні «пісні» можна чи не щовечора.
Мисливці їх не чіпають — все ж таки тварина у Червоній книзі, та ще з таким позитивним іміджем. Хіба що комусь треба плавника-хвоста для приготування народних ліків від чоловічих недуг або застуди. Природних ворогів є не дуже. Ось так і поширюють бобри свої володіння, змінюючи навіть одвічну поведінку. А ось пасовищ і сіножатей стає менше: люди просто бояться ходити у ці «провалля». Може, варто придивитися до такої модифікації популяцій бобра уважніше? Чи не стануть бобри незабаром приміськими чи, як то кажуть, присільскими жителям? Чи, можливо, настав час виписати бобра річкового з Червоної книги? Це все питання не так для роздумів, як для глибоких досліджень.
