Ще задовго до проектів на кшталт «Останнього героя» українські дівчатка та хлопчики спали й бачили себе першими героями «Форту Буаяр». Охочих подолати випробування водою, всілякими повзучими та стрибаючими гадами, загадками дядечки Фура, і, в результаті, жменями черпати золото форту, стало навіть більше, ніж тих, хто хотів бути космонавтом. І незабаром ці бажання можуть втілитися в життя. А на сьогодні телеканал «1+1» закінчив зйомки першого сезону гри «Форт Буаяр» із популярними учасниками. Ними стали журналісти, силачі, музиканти й інші.
Глядач уже побачив випуски програми з участю команд Руслани та спортивних журналістів. А минулими вихідними в галереї «Лавра» відбулася офіційна презентація проекту. З того, як вітали одне одного люди в футболках із логотипами «Форту Буаяр» можна було зробити висновок, що учасники гри стали членами однієї великої сім’ї, пута якої скріплені випробуваннями форту. Після представлення знімальної групи, яку присутні зустрічали гучними оваціями, генеральний продюсер «1+1» й української версії «Форт Буаяр» Володимир ОСЕЛЕДЧИК розповів «Дню», чому канал зупинив свій вибір саме на цьому проекті:
— Тому що це — мрія. Тому що програма сподобалася з того першого разу, коли ми поставили її в ефір ще у французькому виконанні. Це абсолютно унікальний проект. Він не має рівних на телебаченні — він існує 16 років в ефірі різних країн.
— Що разом з українською мовою придбав «Буаяр»?
— З’явилося відчуття, що українцям підвладний «Форт Буаяр». Він підкорився нам, і для того, щоб це зрозуміти, не треба навіть було чекати всіх програм. Ігри першої лінії стали одразу вдалими, і самі французи відзначили, що в нас є унікальні команди і загалом дуже сильна серія за складом учасників, за тим, як вони поводяться та грають. Учасники з величезною самовіддачею і драйвом поставилися до цієї гри. Тобто дорослі дядьки та тітки поринули в дитинство з такою щирою довірливістю, що це не могло не зворушити.
— Яке враження у французів від українських ведучих?
— Їм дуже сподобався Богдан Ступка. Я не говоритиму, з ким вони його порівнювали, але їх приголомшила його гра. І потім — підхід у нас усе-таки був особливий. Його французький «колега по персонажу» грає в масці — він не живий. А те, як працював Ступка, запам’яталося французькій групі. Вони, наприклад, не розуміли, коли він закінчував свою сцену, і Богдан дуже швидко вигадав для них хитрі знаки, наприклад, коли крізь зуби говорив «фініш». І вони щоразу чекали цієї команди. Представляти його як великого артиста не було потреби — вони це відчували.
— Глядач поки що бачить на екрані відомих людей...
— У цій серії програм усі склади «зіркові». Думаю, що це не назавжди, і в продовженні у нас гратимуть звичайні учасники.
— Продовження буде?
— Звичайно! Було б безглуздо розпочати такий проект й обмежитися одним сезоном.
— Деякі команди складаються з журналістів різних каналів. Як вдалося зібрати їх разом?
— Для цього не знадобилося багато зусиль. Ми всі — колеги, і те, що ми працюємо для різних каналів, не заважає нашому спілкуванню не лише на рівні журналістів, а й на рівні генеральних директорів. Ми не відчуваємо в ставленні одне до одного ворожнечі і спокійно спілкуємося. А журналісти комунікують у своєму цеху без будь-яких кордонів. І нам було приємно, що «1+1» може бути серцевиною для об’єднання навколо себе людей із різних каналів, атмосфера була чудовою.
— Ви бачили всі конкурси. Від якого з них ви б відмовилися, якби брали участь у грі?
— Якби я грав, то не відмовився б від жодного випробування. Просто тому, що дуже хочеться. Навіть спостерігаючи за грою на моніторах, реально почуваєшся гравцем.
— А як щодо команди з керівників телеканалів?..
— Була така ідея, і, можливо, наступного року ми втілимо її в життя. Ми ще ні з ким про це не говорили, але нічого неможливого я в цьому не вбачаю. Тим більше, що в команді нас якраз п’ятеро.
Після презентації, на великому екрані почали крутити сюжети з різних програм. У цей час учасники гри ділилися спогадами про години, проведені у «Форті Буаяр», і знову аплодували, але вже успіхам колег «по форту», зображеним на екрані. Потім перед глядачами виступали «Піккардійська терція» і «Танок на майдані Конго». У цей час деякі учасники гри поділилися з «Днем» найяскравішими враженнями від «Форту Буаяр»:
Олена ВІННИЦЬКА , співачка:
— Я все дитинство дивилася цю програму, і тому під час зйомок до кінця не могла повірити, що я беру участь у «Форті Буаяр». Мене дуже приголомшила сама споруда та відчуття місця, в якому я перебуваю. Випробування були досить складними, але більше відчувалося, звісно, психологічне, аніж фізичне навантаження. Французи — молодці, за що їм низький уклін. Адже програмі вже 16 років, проте за цей час вони зберегли атмосферу інтриги, і коли ти опиняєшся в форту, тобі одразу стає страшно, бо тебе постійно тримають у напруженні. Але мені, на жаль, не дісталося складних конкурсів, де можна було реально випробувати себе.
Едуард ПРИСТУПА — «Діля», група «Танок на майдані Конго»:
— Найбільше враження — це весь форт цілком, і все, що в ньому відбувалося, — гра, прийом французької сторони, спілкування з пресою, ведучими, і просто захоплюючі емоції, які при згадці вносять у душу абсолютно приголомшуюче яскраве світло приємних емоцій.
Василь ВІРАСТЮК , володар титулу «Найсильніша людина України»:
— Мене найбільше вразив момент, коли ми зайшли до форту. Тому що поки ми їхали до нього, нас супроводжував шум катера, моря, а коли зайшли всередину Буаяру — нас огорнула настільки спокійна атмосфера, що в нас закралося бажання залишитися там жити, адже там так спокійно й не чути суєти життя. Випробування ж були не складними, але дуже цікавими.
Святослав ВАКАРЧУК , лідер гурту «Океан Ельзи»:
— Найбільше враження залишилося від мого стрибка з банджі. А сам форт я собі таким і уявляв. Гра мені дуже сподобалася, й хочеться пограти ще.
Юрій ГОРБУНОВ , ведучий Нового каналу:
— Мені здавалося, що в моєму житті не повинно було б бути таких авантюр, як ця. Але насправді вона сталася, і я страшенно щасливий від цього. Інакшого способу якось перевірити себе й дізнатися, чого ти вартий, не було б. Організатори зробили з цих чотирьох днів справжню подію, яку я буду згадувати все життя.
Тарас ЧУБАЙ , лідер гурту «Плач Єремії»:
— Дуже красиво. Захотілося щось таке ж мати в Україні. У нас багато гарних місць (на- приклад, фортеця у Хотині чи Кам’янці-Подільському), де могли б зніматися такі екстремальні програми. На зйомках я був після травми, так що мені не дали складного завдання, але я шкодував про те, що написав у анкеті про свою травму — хотілося пройти якесь екстремальне випробування.
