Рік народження майбутньої кінознаменитості напевне невідомий. Міккі Рурк почав кар’єру досить пізно, а ролі йому пропонувалися, що називається, «молодіжні». Хто і в який момент вирішив скинути хлопцеві три, а то й усі шість років — невідомо. Але сьогодні Рурк живе за тим календарем, у якому роком його народження є 1950-й, а не 1956-й.
ЙОГО МИНУЛЕ
Років з п’ятнадцяти Міккі жив у прибережних мотелях у Маямі, для заробітку виносив вранці шезлонги на пляж, увечері ходив до спортзалу, де займався боксом. Не потрапив у банду тому, що «не хотів ставати професійним покидьком». Коли він пішов працювати білетером у кінотеатр, то нічого й нікого в кіно не знав. Але одразу вирішив, що в нього є акторське покликання, і поїхав до Нью-Йорка. Там він був страшенно самотній і завжди дуже голодний. Від голодної смерті рятували десятидоларові перекази бабусі. Харчувався переважно картоплею фрі. Внаслідок цієї дієти втратив декілька зубів, які випали із слабких ясен, як при цинзі.
Пізніше актор-початківець Міккі Рурк вантажив меблі на складі, а після того як його вигнали з офіціантів, був вишибалою у нічному клубі. Фраза: «Можна прийняти у вас замовлення?» в його виконанні звучала, як погроза. Він був гардеробником у сумнівних масажних салонах і нічним сторожем у спортклубі. Поклав декілька кілометрів лінолеуму в магазинах і готелях. Тренував службових собак — був для їхніх зубів живою рухомою мішенню. Один час по середах і четвергах Міккі з приятелем ходили до гей-барів, вдаючи закохану парочку: в ці дні там влаштовували безкоштовний фуршет для всіх, хто знайшов своє щастя.
ЙОГО МЕТОД
Чуттєвістю він користувався як методом — з цього зроблені всі його найкращі ролі. І байкер у «Бійцівській рибці» Копполи, який ховається й від влади, й від колишніх дружків, і слідчий у «Серці Янгола» Алана Паркера — детектив з дивним прізвищем Янгол, який забув, що підписав контракт з дияволом і розслідує власні злочини. І письменник- алкоголік у «П’яні» Барбета Шредера — філософ, який не бажає продавати свій талант. І святий Франциск Ассізький з фільму Ліліани Кавані — покірливий праведник з біцепсами борця. І, звісно, брокер з безликим ім’ям Джон у «Дев’яти з половиною тижнях» Едріана Лайна — гламурний одинак, який, борючись із фемінізмом, застосовував усю свою чоловічу харизму й ризиковані прийомчики, щоб перевиховати хоча б одну надто незалежну американську блондинку. Саме після цієї ролі загадково всміхнений Міккі Рурк став мрією багатьох жінок планети.
ЙОГО КОХАННЯ
Міккі Рурк зізнавався, що більша частина його романів була вигадана, аби «тримати марку». Велике кохання прийшло до нього, коли він досяг сорокаріччя. Залман Кінг, постановник «Дикої орхідеї», згадує, що Рурку дуже подобалася Кроуфорд, але щойно з’явилася Керрі Отіс, спалахнуло кохання з першого погляду. Вони одружилися, зробили собі однакові татуювання. Їхній шлюбний контракт включав навіть такі пункти, як кількість і якість інтимних подружніх обов’язків. А також оговорили особливий пункт, аби в машині Міккі завжди звучала пісня Боба Ділана «Достукатися до небес». Але передбачити можна все, крім життя. А воно, на думку обох сторін, було нестерпним. Рурк дуже важко переживав розлучення з Отіс. Одного разу він навіть ліг у Лос-Анджелесі впоперек П’ятої авеню годині о третій ночі, чекаючи машину, яка його переїде.
ЙОГО МРІЇ
Міккі Рурк уміє їх здійснювати. Він збирав мотоцикли різних марок, щоб ганяти на них по пустирищах. Купив собі позолочений «Роллс-ройс», якого тут-таки почав соромитися. Став власником закусочних «Бургер Кінг» і завів стайню зі скаковими конячками. Збудував просторий будинок у Беверлі-Хіллс, де від необлаштованості довгі роки було чути луну, що дуже смішило господаря. У нього була не шафа, а цілий склад найдорожчого одягу, але при цьому він завжди носив майки, джинси й шкіряні куртки. Усього цього він позбавився 1999 року. За борги.
ЙОГО ПРИСТРАСТЬ
Саморуйнування — це пристрасть і навіть покликання Міккі Рурка. Подивившись на себе в дзеркало, він вирішив безповоротно вбити в собі красеня. І років за сім успішно впорався з цим завданням. За допомогою боксу він позбувся усього, що мав, за що його любили, — посмішки чеширського кота, сяючих незрозумілою радістю очей, усієї своєї згубної, надзвичайної чарівності. На ринг він вийшов сорокарічним новаком, маючи тільки дитячий досвід любительських боїв — вирішив заробляти на життя професійними боями. За вісім перемог, шість нокаутів і дві нічиї Міккі Рурк розплатився роздробленою вилицею, декілька разів зламаним носом (його абияк полагодили, вжививши шматок хрящика, взятого з шиї), в шести місцях зламаною рукою та втратою чутливості в пальцях.
Своїм поверненням у кіно Рурк завдячує Роберту Родрігесу — «Одного разу в Мексиці», «Місто гріхів» і «Місто гріхів-2», ролі в цих фільмах надихнули шанувальників його колишніх робіт. Звісно, багато що залишилося в минулому, але бунтарський дух незламний, можливо, саме він дав сили актору рухатися далі.
ВИБРАНА ФІЛЬМОГРАФІЯ
«Серце Янгола» (реж. Алан Паркер, 1987)
«Одного разу в Мексиці» (реж. Роберт Родрігес, 2003)
«Місто гріхів» (Роберт Родрігес, Френк Міллер, 2005)
Grind House (реж. Роберт Родрігес, 2007) і продовження «Місто гріхів-2» (реж. Роберт Родрігес, 2007).
