7 і 8 жовтня Чернівці відзначали свій 592 день народження. А
це означає, що там було все: пісні, танці, «жива музика», концерти, спектаклі,
конкурси, спортивні змагання, відкриття Алеї зірок, парад і салют. Звісно,
двома днями урочистостей не обмежилися. За слов’янською традицією гуляння
розтяглося на цілий тиждень.
БУКОВИНСЬКІ ЗУСТРІЧІ
Із самого рання на Соборній площі розпочався Міжнародний
фольклорний фестиваль «Буковинські зустрічі». Цього разу до чернівчан приїхали
гості з Румунії, Угорщини, Польщі, самодіяльні та професійні колективи
буковинського краю. Мер Чернівців Микола Федорук весь день демократично
провів на ногах у натовпі городян, то виголошуючи промови, то стаючи рядовим
спостерігачем святкових дійств. При цьому будь- хто міг до нього підійти
й обговорити насущні справи. У місті відбувся незвичайний парад представників...
сфери обслуговування та комунальних підприємств міста. Всі вони були вдягнуті
з голочки — в нову спеціальну форму. Замість транспарантів несли букети
квітів. Серед глядачів виділявся один активний ветеран, який кожну колону
вітав саморобними плакатами з лозунгами: від «Спасибі за смачні обіди»
до «Сподіваємося, що наступного року ви відбудуєте всі дороги».
Неформальний підхід відчувався в організації масових конкурсів.
Приміром, на Центральній площі відбулося Свято хліба, в якому взяли участь
30 місцевих виробників хлібобулочних виробів, змагаючись у майстерності
та фантазії. Тут були паляниці, пироги, кренделі, тістечка, а також багатоярусні
й ажурні торти. Наприклад, багатьох вразила композиція з крему, шоколаду,
мармеладу й маку, яка зображала місцеву ратушу з клумбою, пішохідними доріжками
та моделями машин. Багато екземплярів вручили переможцям найрізноманітніших
лотерей. Якщо малечу неможливо було відтягти від солодощів, то доросліші
громадяни змагалися на пивних конкурсах. Закінчився вечір на Соборній площі,
де на спеціально обладнаній сцені відбувся великий концерт, в якому взяли
участь буковинські артисти й гості: Ірина Білик і Юрій Антонов. Глядачі
танцювали й підспівували не лише на площі, а й звисаючи з балконів сусідніх
будинків, вилазили на дерева, дахи або, у найгіршому разі, на плечі сусідів.
Звичайно ж, був і святковий феєрверк.
Оскільки гуляння затяглося майже до ранку, то свято продовжили
опівдні у неділю. Головною подією цього дня стало відкриття Алеї зірок
діячів мистецтв Буковини на Театральній площі. Йому передувала виставка
квітів. Окрім різноманітних букетів на суд глядачів були представлені оригінальні
композиції з підручних матеріалів і овочів. Наприклад, гарбуз у солом’яному
брилі мав віршований підпис зі зверненням до мера: «Ходить Федорук по місту,
оглядає, чи все чисто». Або інша композиція з певним значенням — Озеро
надій педагогів і школярiв: на блюді акуратно викладено квіти хризантем,
а по них пливуть кораблики з вітрилами з купюр по 10, 20 і 50 доларів.
Хтось притяг з дому двометровий фікус, на який посадили плюшевих пташок
з табличками: «Іво Бобул, Лілія Сандулеса, Катя Бужинська, Назарій Яремчук»,
тобто ті «соловейки», які народилися в чернівецькому краї. Найкращі букети
подарували почесним гостям, чиї імена увічнено на алеї. Тут можуть вміститися
63 зірки. Але нині відкрили тільки 31, серед яких покійні знаменитості:
Володимир Івасюк, Іван Миколайчук, Назарій Яремчук, брати Руснаки, а також
живі й здорові: Дмитро Гнатюк, Софія Ротару, Ян Табачник і навіть Василь
Зінкевич. Хоча він народився у Хмельницькій області в селі Васильківці,
а не на Буковині. Проте в 1973-1975 роках він був солістом чернівецького
ВІА «Смерічка».
Можна по-різному ставитися до цієї нової алеї. Наприклад,
старша сестра Володимира Івасюка Галина Михайлівна Криса вважає, що почин
увічнювати знаменитих буковинців похвальний. На цьому місці 30 років тому
вперше прозвучала пісня «Червона рута», яку виконали Володимир і Ляля Кузнєцова
(інтерв’ю з Оленою Миколаївною ми опублікуємо в найближчих номерах газети).
За словами мера Чернівців Миколи Федорука, алею створено для того, щоб
ми не забували людей, які прославили рідний край. «Після кожної світової
війни населення міста змінювалося на 90 відсотків, але при цьому дух толерантності
та взаєморозуміння у людей різних національностей та віросповідання залишається
досі, — наголосив Микола Трохимович. — I всiх своїх знаменитостей ми пам’ятаємо.»
ЯКИМ БУДЕ ТЕАТР НАСТУПНОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ?
З 6 по 8 жовтня в Чернівцях проходив театральний фестиваль
«Театр нового тисячоліття», в якому взяли участь сім колективів з Білорусі,
Росії та України. За словами голови Спілки театральних діячів України Лариси
Кадирової, приємно, що в рамки Дня міста вписалася ще одна творча сторіночка.
Ідея подібного театрального форуму виникла рік тому у Володимира Федорова
— зібрати колективи, що не фінансуються державою й показати головним чином
камерні й моноспектаклі. Відкрив фестиваль Музичний театр «Академія руху»
з Кривого Рогу. На думку Лариси Миколаївни, однією з найяскравіших подій
нинішньої акції став спектакль Експериментальної студії «Український народний
дім» (режисер А. Андрусяк), поставлений за новелою Ольги Кобилянської «Некультурна».
Несподівану версію нашої нещодавньої історії показав Чернівецький народний
драматичний театр, інсценувавши документальну драму «Спогад про Нестора
Махна» (режисер Г. Агєєв). Шекспірівського «Макбета» поставив режисер з
Рязані Роман Маркін. Його сценічна версія називається «Історія шотландського
короля». Це моноспектакль, бенефіс одного актора — Павла Сергєєва. А закінчував
фестиваль театр «Мімігранти» із Санкт-Петербурга, володар призу «Золотий
клоун».
ДРУГОГО ПОНОМАРЬОВА, НА ЖАЛЬ, ПОКИ ЩО НЕМАЄ
Найбільш масштабною чернівецькою акцією став V Міжнародний
конкурс молодих виконавців української естрадної пісні імені Володимира
Івасюка, який проходив з 8 по 12 жовтня на сцені театру ім. О. Кобилянської.
«У цьому році можна небезпідставно стверджувати, що конкурс розширив свою
географiю, — підкреслив голова журі композитор Микола Мозговий. — Довгі
роки мені доводилося наполягати на тому, що конкурс ім. Івасюка потрібен
як глядачам, так і молодим артистам. З одного боку, публіка не забуває
чудові пісні композитора, а з іншого — співаки випробують свої сили, вчаться
концентруватися і зростають професійно. Випадкових переможців тут не буває.
У цьому році журі вирішило не присуджувати Гран-прі тому, що другого Олександра
Пономарьова немає! Я маю на увазі яскраве обдарування, що затьмарило б
своїм виступом інших вокалістів. Зарубіжні спiваки більш серйозно підійшли
до змагання. Протягом трьох турів можна було прослідкувати динаміку майстерності
одних та невдач інших. Володарка першого місця Неллі Чобану (Молдова) показала
високий професіоналізм та бійцівські якості. Я вперше її почув три роки
тому в Ялті, де вона отримала друге місце. Нині Неллі їхала за перемогою
і йшла до неї дуже впевнено у всіх турах. «
Чобану — загартований боєць. У Чернівцях був її 17-й конкурс.
Як зізналася співачка, варто зазвучати музиці і вона забуває про журі:
«Я вибираю в залі одну людину і співаю саме для неї. Тоді вмить зникає
нервозність і страх». Особливо сильно вона виступила у вирішальний третій
день конкурсу, виконавши пісню Івасюка «День без тебе» й пісню молдавською
мовою «Повір».
Відкриттям нинішнього конкурсу стала володарка другого
місця чернівчанка Ірина Столяр та дипломантка Ольга Поліщук з Вінниці.
Обом співачкам всього по 16 років. Їх відрізняє інтонаційна чистота, краса,
стрункість, відчувається величезний потенціал. Але їм ще треба багато працювати,
тоді ці «алмази» стануть справжніми «діамантами». Столяр не збентежило
те, що за підсумками жеребкування вона витягла «№13». Галина Криса-Івасюк
— старша сестра співака, відзначила, що в юності виконувати «Баладу про
мальви» нелегко. Щоб відчувати цю пісню, треба або самому багато пережити,
або бути хорошою актрисою. Ірина з важким як у вокальному, так і у драматичному
плані твором впоралася блискуче. Столяр екстерном закінчила 11-й клас.
Нині вона студентка Київського Національного університету культури і мистецтв.
За словами Ірини, вона мріє про кар’єру співачки і особливо їй приємно,
що свою першу велику перемогу вона отримала в рідному місті. Газета «День»
вручила їй свій спеціальний приз — нашу електронну бібліотеку з 1997—1999
роки.
Добре виступили лауреати «Ялти-2000» Вікторія Деменчук
(Білорусь) і Шерзод Остонов (Узбекистан). Але в останній день вони, очевидно,
сильно перехвилювалися і співали слабкіше, ніж у попередніх турах. Тому
обидва опинилися на третьому місці. Член журі Олександр Пономарьов відмітив,
що Деменчук володіє чудовим голосом з широким діапазоном і у неї були найбільш
цікаві аранжування. А улюбленцем публіки став Шерзод. Його тепло приймали
глядачі. Він єдиний з 24 конкурсантів підготував три пісні Івасюка, замість
обов’язкових двох. Особливо вдало виконав «Тільки раз цвіте любов» і «Червону
руту». Зал підспівував йому хором. Співак дуже динамічний, експресивний,
завойовує публіку з перших секунд. Хтось співає, а хтось схоплюється і
починає йому підтанцьовувати. Шкода, що третя пісня «Я піду в далекі гори»,
зроблена з елементами узбецьких мотивів, була явно «сирою». Хоча молодша
сестра В. Івасюка Оксана Павлюк відмітила, що Остонов їй дуже сподобався
своєю самобутністю й спробою об’єднати дві культури.
За словами голови журі Миколи Мозгового, йому допомагали
провести нинiшнiй конкурс добрі люди. До їх числа входять мер Чернівців,
міністр культури і мистецтв Богдан Ступка і представники фармацевтичної
фірми «Дарниця». Микола Петрович сподівається, що якщо на державному рівні
зрозумiють, що не тільки футболом повинна жити країна, а ми ще і співоча
нація, то рівень української естради значно підвищиться. У цьому році 24
вокалісти випробували свої сили на конкурсі. Після другого туру їх залишилося
14, до фіналу дійшли тільки 8. Всі дні змагань публіка з цікавістю стежила
за ходом боротьби. Особливо багато глядачів було на заключному концерті.
Будівлю театру імені О. Кобилянської, де відбувався конкурс, буквально
брали штурмом. Навіть за запрошеннями було важко прорватися. Наприклад,
старшу сестру Івасюка ледве зуміли провести через службовий вхід. Але Галина
Михайлівна з усмішкою відмітила, що щось подібне відбувалося багато років
тому, коли ще був живий Володя. Тоді на виступи Назарія Яремчука і Василя
Зінкевича в актовому залі Чернівецького університету він також не міг пройти.
І коли публіку прохали пропустити композитора, то фани відповідали: «Навіщо
його пропускати? Він і так знає, що написав». «Нашій сім’ї дуже приємно,
що музика Володі продовжує жити та її співають молоді співаки», — сказала
Галина Криса-Iвасюк. — Спасибі Миколі Мозговому, що він проводить конкурс.
Адже пісні Івасюка — своєрідний екзамен. Без голосу їх не можна виконати.
Хочу побажати всім переможцям успіху.»
«ЧЕРНІВЦІ — МАЛЕНЬКИЙ ВІДЕНЬ МІЖ ПАРИЖЕМ І СТАМБУЛОМ»
Такий напис я побачила на святі квітів. Відчувається, що
місцеві жителі люблять своє місто. На відміну від помпезності, властивої
подібним акціям у Києві, в Чернівцях була більш камерна обстановка. На
Дні міста практично не чутно було розгульних п’яних компаній. Навіть увечері
можна спокійно було пройти по вулицях, не спотикаючись об гори сміття.
За інформацією ДАІ за час торжеств було зареєстровано лише два транспортних
зіткнення, збита 19-літня чернівчанка, яка в недозволеному місці переходила
дорогу, було затримано всього 32 порушники, що знаходилися в нетверезому
стані та викрадена одна «Таврія». Більше прикрощів міліції завдали фанати
російської групи «Мумій Троль», коли на стадіоні «Буковина» вони, мабуть,
від повноти почуттів, розламали купу стільців. Але цей інцидент не міг
потьмарити загальної атмосфери доброзичливості. Відтепер конкурси молодих
виконавців естрадної пісні імені Івасюка будуть проводити щорічно. У діяльного
маестро Мозгового маса планів. Він не б’є себе в груди і не розповідає,
яким близьким другом був Івасюку. Він просто продовжує його справу, зберігає
пам’ять про композитора, проводячи конкурс його імені і відкриваючи нові
імена на естраді.
Телевізійна версія конкурсу буде показана через місяць
по УТ-1, «Інтеру» та ICTV.
