Сьогодні, 23 березня, в Національному академічному драматичному театрі ім. І. Франка відбудуться ювілейні урочистості, присвячені 80-річчю з дня створення прославленого колективу.
Узагалі, якщо бути хронологічно точними, то іменини у франківців були ще 28 січня. Перенести гуляння вони вирішили ближче до свого професійного свята — Дня театру. По- перше, нині не ті часи, щоб влаштовувати пишні торжества, а по-друге, прем’єра — найкращий подарунок і для артистів, і для глядачів. Сказано — зроблено! Усіх гостей чекають на спектакль за п’єсою Михайла Старицького «За двома зайцями», поставлений Сергієм Данченком.
Як стверджує Сергій Володимирович, він не змінив жодного слова в авторському тексті, але при цьому зробив сучасну версію популярної комедії. Уже в декораціях і костюмах проглядається сплав часів. Поруч із рекламою «Ти, я та «Ротманс» висить вивіска початку століття «Ресторація «Карась», а, наприклад, друзі першого кавалера з Липок Свирида Петровича Голохвастого нагадують сьогоднішніх «корешів» із пальцями «віялом», в довгих плащах і ланцюгах до пупа. Поліна Лазова — одна з писаних франківських красунь — задля ролі Проні Прокопівни знівечила себе до невпізнання і буквально купається у своєму гротесковому образі найбагатшої дівчини Подолу. Не встоять глядачі перед темпераментом Секлити (Марина Герасименко), наївною безпосередністю Химки (Наталя Омельчук), зацькованістю батька і матері Проні Сірко (Олег Шарварський і Тамара Горчинська). А роль спритного Голохвастого підготували Анатолій Гнатюк та Віталій Савчук (заявлений в афіші Богдан Бенюк поки що зійшов із дистанції через хворобу). Композитор Сергій Бедусенко спеціально для спектаклю написав оригінальну музику, в яку вкрапив нинішні шлягери. Усі, зайняті в цій роботі, переконані, що публіка не нудьгуватиме.
На прем’єру та ювілей франківці чекають багато гостей. Судячи з того, що всі театральні закутки від підвалів до даху ретельно проінспектували люди в штатському, на сьогоднішній вечір прийдуть найвищі гості нашої держави. Будемо сподіватися — не з порожніми руками, а з вагомими подарунками. Адже в провідного театру України безліч проблем. Їм потрібна допомога не словом, а конкретною справою. Довгі роки не можуть реконструювати малу сцену. У багатьох артистів не вирішено квартирне питання, зарплата співробітників театру досить скромна тощо.
