У наш непростий час будні можна зробити кращими, коли цього прагнути... Кожному поколінню українців довелося переживати великі труднощі. Минуле століття видалося для них найжорстокішим, особливо в період революцій, голодоморів, політичних репресій і найкровопролитнішої з воєн, якою була Друга світова війна.
Сьогодні, слава Богу, мирна днина. Хто не втрачає оптимізму, наполегливо йде до мети, не шкодуючи для цього зусиль, досягає бажаних результатів. Адже не випадково говорять, що шлях осилить той, хто по ньому йде.
Попри всілякі негаразди життя в порівнянні з 90-ми змінилося на краще. Це досить помітно і в глибинці. Хоч боляче дивитися на деякі опустілі садиби (дається взнаки складна демографічна ситуація), проте полтавські села змінюють своє обличчя. У сільських дворах стало чепурніше. Їхні будівлі стають ошатнішими, огороджуються гарними парканами, де використані різні сучасні матеріали. А якщо господар має душу художника, то тут можна побачити різні декоративні мотиви, багато квітників, котрі милують око. На багатьох оселях видно супутникові антени. Я вже не кажу про те, що у працелюбних людей у дворі немало різної живності. У побут сільчан широко увійшли і комп’ютери, мобільні телефони. Тож економічна криза їх не дуже зачепила, бо вони завжди звикли сподіватися лише на власні сили. Наполегливо долають труднощі та здорового духу не втрачають.
Це стосується і батьківщини великого сина України Григорія Сковороди — Чорнухинщини, яку за її мальовничість справедливо називають «полтавською Швейцарією». Тут уміють не тільки добре працювати, а й наповнювати будні духовним змістом. Значно пожвавилося громадсько-культурне життя району. Другий рік широко відзначають дні населених пунктів. Так, чимало гостей зібрали такі заходи в селах району, овіяних козацькою славою — в Городищі, Мокиївці, у Куріньці, в Гільцях, Харсіках, у селищі Чорнухи та в інших. Ушановували трудові династії, ветеранів війни, тих, хто відбудовував рідний край, відзначився здобутками у різних сферах діяльності. А на честь святкування 1110-річчя села Городище місцеві краєзнавці видали книгу, в якій висвітлена його багатовікова історія.
Коли врожай ранніх і пізніх культур зібрано, перед земляками демонструють свої досягнення аматори сцени. У районному центрі культури і дозвілля відбуваються творчі звіти самодіяльних колективів, які завжди проходять у переповненій глядацькій залі.
І важливо, що місцеві громади з власної ініціативи згуртовують людей на добрі справи, не чекаючи вказівок «зверху». Так було і з відзначенням у вересні цього року 100-річчя центральної районної лікарні. На честь її колишнього головного лікаря, який очолював цей медичний заклад близько двадцяти п’яти років, О. Будая, урочисто було відкрито меморіальну дошку. Він залишив у людських серцях вдячну пам’ять на довгі роки. Працівники лікарні, готуючись до цього ювілею, зібрали багато цікавих матеріалів і документів про її столітню історію, про долі тих, хто рятував людські життя, повертав здоров’я, зберігши вірність клятві Гіппократа.
Щороку в Чорнухах проходить традиційне обласне літературно-мистецьке свято «Благословенні ви, сліди мандрівника Сковороди». Цього разу воно зібрало багато шанувальників творчості великого земляка. У райцентрі відбулися чергові Сковородинівські читання, на які прибули науковці й викладачі вишів з Києва, Переяслав-Хмельницького, Полтави. Зі своїми полум’яними і проникливими словами до присутніх звернулися частий гість чорнухинців, відома артистка Лариса Хоролець і земляк-письменник Дмитро Шупта. Після офіційної й теоретичної частин на селищному стадіоні кілька годин вирувало свято. Лунали пісні, запальні мелодії, а на виставці свою майстерність демонстрували народні умільці.
Недавно в районі висадили дубовий гай із 300 дерев на честь геніального філософа. У цій культурно-природничій акції брали участь журналісти, письменники, науковці з Полтави, Харкова, Переяслав-Хмельницького, Києва.
І ще варто сказати про велику патріотичну роботу, яку провели протягом останніх двох років робочі групи району з вивчення наслідків Голодомору 1932—1933 років в Україні. Лише в самих Чорнухах у ті страшні роки померло понад 400 людей. У 27 населених пунктах району (усього їх тут 41), встановили пам’ятні знаки на честь жертв Голодомору. Відкривали їх за участю мешканців сіл, шкільної молоді, в глибокій скорботі за невинно убієнними і зі словами молитви...
