Цей форум щорічно проводить Міжнародна асоціація «Нова музика» за підтримки Міністерства культури України у співпраці з творчими установами України і зарубіжжя. Цьогорічний фестиваль представив музикантів 26 країн.
Усімнадцяте Одеса зібрала тих, від кого залежить майбутнє професійної музичної культури. У режимі «нон-стоп» на сцені Одеської філармонії відбувалися концерти, перформенси, мультимедійні проекти (нічні імпрези проходили у її фойє), які демонстрували музичні силуети мистецтва ХХІ століття. Авторами і головними «режисерами» «Двох днів й двох ночей» є німецький диригент, професор Фрайбурзького музичного університету Бернгард Вульф і відома українська композиторка, професорка Одеської державної консерваторії ім. А.Нежданової Кармелла Цепколенко.
Майже всі представлені в Одесі твори (а їх було близько ста) написані в останнє десятиліття, чимало з них виконувалися вперше. Тому звукова картина фестивалю давала певне уявлення про те, чим дихає і чим живиться музика нового тисячоліття, що є пріоритетним і визначальним для неї. За словами президента фестивалю, пана Вульфа, «починаючи від доби європейського Відродження, ось уже 700 років ми віримо в науковий поступ і в те, що можемо панувати над природою. Але сьогодні ми сягнули межі цієї віри. Аби вижити, ми потребуємо потужних творчих сил, які здатні давати мистецтво і музика. Тому є важливим розвиток творчості, яка відстоює креативність, фантазію і яка шукає можливості звертатися до людської душі. Тому й продовжуються пошуки нових виразових засобів мистецтва».
Почута в Одесі музика дає зрозуміти, що суто технологічні пошуки, якими рясніє музика ХХ ст. (пуантилізм, серійна техніка, алеаторика, мінімалізм тощо), змінюються посиленою увагою до виразових можливостей музичних інструментів, до їх тембрових і акустичних властивостей. На фестивалі відбувся, зокрема, ряд відкриттів, пов’язаних із новим підходом до інструментарію, насамперед, до народного. Національні інструменти впевнено виборюють собі місце поряд із професіональними і доводять свою здатність відтворювати сучасну композиторську мову. Відкриттям для слухачів став литовський інструмент канклес, який нагадує старовинні гуслі. Тендітне, заворожливе і, водночас, потужне звучання його струн зачарувало розмаїттям образів і тембрів. Чудова виконавиця, Айстє Бружайтє-Вайцекавскьєнє представила написані для цього інструменту твори литовських авторів і молодої композиторки Кіри Майденберг (Одеса). Абсолютно по-новому сприймалася традиційна домра, яка зазвучала в руках талановитої Ірини Лук’янчук у несподіваних сонористичних барвах («Мерехтливий згук» одеського композитора О. Олійника). Новий ракурс традиційного тріо бандуристок запропонувала композиторка з Одеси Альона Томльонова. По-новому використовується і мистецтво народного співу. Зокрема, автентичні мелодії монгольського народного мелосу, поєднані з сучасними ритмами перкусій сприймались як діалог людського голосу з безкраїми монгольськими степами: народний спів Самдандамби і Бадамханд Бадамхорол супроводжувався ансамблем перкусій Фрайбурзького музичного університету (твір Нацаѓійна Жанцаннорова «Країна Чингіза»).
На фестивалі слухачі мали можливість почути інструменти, які зазвичай не виносять на авансцену. Ансамбль «Контра-тріо» (Швейцарія) звернувся до тембральних можливостей велетенських духових інструментів — контрабас-саксофону, контрабас-флейти і туби. Музиканти розгорнули вражаюче звукове дійство, що несло ідею повернення людини до своїх джерел — Природи. Виконавці самі створюють музику для обраних інструментів, прагнучи додати її у звуковий простір природи. Так, низькі й густі тембри туби передавали трубний голос міфічної тварини єдинорога, яка символізує чистоту й цнотливість («Викликаючи Єдинорога» Мадлен Бішоф). Спеціально для швейцарського тріо написаний твір української композиторки Алли Загайкевич теж звернений до діалогу з навколишнім світом. Самотність і беззахисність людини, яка намагається зберегти найтонші почуття душі — так можна сприйняти образи її композиції. Відомий фахівець у галузі електронної музики, А. Загайкевич відконтрастувала тембри контрабасових духових ніжним простором електроакустичного звучання. Електронні інструменти посідали на фестивалі теж помітне місце, підтверджуючи свою значимість у сучасному мистецтві.
У самостійну галузь виокремлюється нині творчість для ударних інструментів, нагадуючи відому тезу про джерела музики — «Спочатку був ритм». Четверту частину із 20-ти програм займали саме перкусійні ансамблі. Право розпочати і завершити фестиваль теж традиційно було надано ударним. В Одесу прибули відомі у цій галузі виконавці: Ансамбль перкусій Фрайбурзького музичного університету (Німеччина), Пер Сегрен (Швеція), Макс Ріфер (Німеччина), Ніколас Рійд (Велика Британія). Навряд чи можна десь іще побачити таку кількість і розмаїття ударних інструментів, які розмістились на сцені одеського форуму. Для них композитори створюють і витончені звукові візерунки, і первозданну ритмомагію, і розгорнуті сценічні полотна. Яскраву фольк-картину в ритмах змалював відомий український композитор Володимир Рунчак. Його дотепну композицію «Про те, як козаки султану листа писали» виконав інтернаціональний за складом Ансамбль перкусій Одеської консерваторії, одягнений у козацькі строї. Керував дійством перкусіоніст з Еквадору, керівник Ансамблю, Крістіан Орозко: замість традиційної дерев’яної палички він диригував вістрям металевої коси.
Виразовий діапазон ритму настільки розширився, що подеколи він сприймається як мелодія, а поліритмія нагадує поліфонію голосів. Такі враження викликав твір «Ритмотекстура» Олександра Красотова. Цей опус став, на превеликий жаль, останнім для відомого українського композитора (2007 р.): один із концертів фестивалю був присвячений його пам’яті.
З великим успіхом виступив вокально-перкусійний дует із Швеції «Дует EGO», у складі Моніки Даніельсон (сопрано) і Пера Сєгрена (перкусія). Блискучі музиканти створювали різножанрові композиції — від вокальної медитації В. Варела на вірші Г. Аполлінера до театрально-музичного спектаклю (А. Еріксон «Пісні стюардеси)». Майстриня вокалу, Моніка Дельсон демонструвала виразову амплітуду людського голосу, який здатний відтворювати людські почуття й емоції — від ледь чутного шепотіння і ніжного наспівування, звукових ефектів із допомогою долоні й горлових звуків до драматичних зойків-вигуків. У виконанні шведського Дуету прозвучала також прем’єра твору молодого українського композитора Михайла Шведа. До речі, завдяки одеському фестивалю, музика українських композиторів усе частіше звучить у програмах відомих зарубіжних виконавців.
Привернув увагу слухачів і скрипковий «Дует Інновація» (Польща — Швейцарія). Молоді, надзвичайно яскраві виконавці Анна Славицька і Якуб Дзялак склали свою програму з творів молодих українських композиторів. Перегуком епох, гармонією вічної краси прозвучав твір Дж. Тартіні-Богдани Фроляк «Диявольські трелі». Водночас, окремі сторінки «Трелей» нагадували мистецтво троїстих музик. Чистотою і світлом душі зачарували твори Золтана Алмаші («Спокій, щем і радість»), Любави Сидоренко («Світло») і Наталії Черній («Сказати которотко...»). Так само, як і твори, представлені дуетом із Швейцарії у складі Франціски Вельті (сопрано) і Моріца Мюлленбаха (віолончель). У їхньому виконанні міні-моно-опера Людмили Самодаєвої розкривала драматичний підтекст сатири Д. Хармса, а твір Юлії Гомельської «Лист до Онєгіна. Ще одна спроба на вірші Р. Пейдель», справді, став іще однією спробою захистити людські почуття.
Такі форми виконавства, як «Дуель-Дует», «Соло-Соліссімо» народились і є вже традиційними на одеському фестивалі. Уперше на Фестивалі виступив молодий український «Дуель-Дует» — Остап Шутко (скрипка) і Ольга Шутко (віолончель). А «Соло-Соліссімо» бас-кларнетиста і композитора Стефана Вермейрша (Бельгія) радше нагадувало людину-оркестр: віртуозно володіючи своїм інструментом, музикант додавав до нього звучання електроніки, візуалайзера і власного голосу, водночас відбиваючи пальцями складні ритми по корпусу кларнета й тупцюючи ногами.
«Два дні й дві ночі» має своїх постійних солістів й ансамблі, віддані фестивалю і сучасному мистецтву, а їхня творчість є в Одесі своєрідною лабораторію нової музики. Такі, зокрема, маститий квартет «Гармонії світу», чудова піаністка Тетяна Кравченко і вже знаний молодіжний Ансамбль «Senza Sforzando», які виконували на фестивалі музику композиторів України, Росії, Греції, Еквадору, Ізраїлю. Арт-директор Ансамблю «Senza Sforzando», піаніст Олександр Перепелиця молодший представив на фестивалі і фортепіанний опус своєї мами, Кармелли Цепколенко. Така династійна традиція родини музикантів (батько, Перепелиця-старший є директором фестивалю) багато в чому вирішує успіх одеського форуму, який вже давно входить у світовий реєстр провідних фестивалів сучасної музики.
У виконанні «Senza Sforzando» прозвучав і твір Беніаміна Юсупова «Хакконі-перехрестя: ІV», в якому звучали щемні інтонації народних і духовних піснеспівів Сходу. Духовну тему продовжив ще один представник Ізраїлю, Юрій Поволоцький, який представив свій твір «Їгдал (Звеличити Бога) з циклу Сім єврейських традиційних мелодій». Презентація творчості цих композиторів стала можливою, завдяки Посольству Ізраїлю в Україні, яке не вперше фінансово підтримує фестивалі. Серед його постійних іноземних партнерів — також представництва Швеції, Німеччини, Польщі, Австрії, Швейцарії.
Насамкінець наведу слова арт-директора фестивалю, Кармелли Цепколенко, які, можливо, пояснюють прагнення його організаторів: «Ми маємо щось залишити для наступних поколінь. Адже минуле століття дало нам величезний музичний спадок, і музика ХХІ століття живиться ним. Ми також маємо дбати про безперервність музичного мистецтва, про те, щоб сучасний простір не залишився без музики. Сподіваємось, всі наші пошуки, так само як і наш фестиваль, прислужаться тим, хто прийде на зміну нам».
